Макао. Таку оригінальну португальську назву носить вже зовсім не португальське місто, яке за лічені роки стало азартною столицею світу. Розповідь про це місце може легко перетворитися на яскравий нечастий приклад того, як учень перевершив свого вчителя. Або як копія затьмарила оригінал, адже Місто гріхів і Столиця азарту XXI століття – це вже зовсім не Лас-Вегас. Поки його ще так називають, але безсумнівно це ще всього на кілька років. Сьогодні прибуток «колишнього» ігрового міста №1 – це лише 15% від прибутку Макао. І Китай не планує зупинятися. Чим схожий «двійник» на «оригінал», а в чому його перевершив – розкажу далі.
Його назву чули всі, але правильно уявити собі це місто не може майже ніхто, крім тих, хто там побував. Його панорами не стоять на заставках комп’ютерів, фото Макао, окрім Інтернету, практично ніде випадково не побачиш… Але дивним чином більшість знайомих захоплено коментувала мою поїздку одними і тими самими словами: «Клас! Це як в «Орлі і решці». Отже, програма свою роботу зробила, і охочих навідатися до цього дива сучасного світу щодня більшає.
Відвідуючи азартну частину Макао, мене мимоволі охопило відчуття дежавю. Десь я вже це бачив – звісно, в Лас-Вегасі! Саме на схожості і відмінностях цих двох «міст гріхів» я б будував свою розповідь.
Ігровий район
Хоч азартні ігри з’явилися в Макао ще в середині XIX ст., місто гріхів з нього почали робити не так давно. Перші казино тут почали відкривати ще у 1970-х, проте повноцінний район розваг заклали у за принципом Лас-Вегаса після 2002. Та й узагалі, китайці, мабуть, подумали, що «винаходити рулетку» немає змісту, якщо існуюча виконує свою функцію дуже добре.
Треба просто збудувати таку саму, але більшу та грандіознішу – і так і зробили.
Як і у Вегасі, головну вулицю тут також назвали The Strip, хоча насправді на повноцінну смугу (так з англійської перекладають цю назву), вона поки не тягне.
Якщо у Вегасі це вічножива вулиця завдовжки майже 7 км, то в Макао великих готелів не так багато, тому оглянути все зовні вздовж та впоперек можна за годину-дві. Крім того, надворі тут майже завжди спокійно. Іноді – навіть дуже тихо і малолюдно.
Вдень сніжно-білим оздобленням сяє Galaxy Rio, ввечері прожекторами в небо світить Studio City, золотими лампочками мерехтить MGM, неподалік від нього сучасними формами вражає City of Dreams Countdown. Дуже впізнаваною реплікою Вегаса, як би це дивно не звучало, є «Ейфелева» вежа казино The Parisian. І як же без нього – найзнаменитішого готелю, який стоїть прямо по центру цього всього свята – The Venetian. Він дійсно помпезний і гігантський. Коли спочатку дивишся на нього зовні, а потім потрапляєш всередину – легко віриш, що він один з найбільших у світі за площею та кількістю номерів. Грошей сюди вклали не море, а цілий океан. Але, знаючи азартність китайців, які тільки й сидять за автоматами, інвестиції, уже повернулися.
В який готель у Макао ви б не потрапили, зроблено тут все приблизно за однаковою схемою: в кожному з них є торговий центр, ресторани, релакс-зона, і, звісно ж, казино. В принципі, модель цілком знайома з Лас-Вегаса, єдине, що відрізняє казино цих двох міст – те, що в Макао до будь-якого ігрового автомата не підійдеш, не показавши на вході охоронцеві посвідчення особи.
Часто путівники або тревел-шоу кажуть, що для знайомства з містом достатньо одного дня. Але це неправда. Точніше, не зовсім правда. Це опція для «бідних» туристів, які живуть за межами острова з казино. Інше діло, якщо ви бронюєте готель в ігровому районі Котай. Якщо зупинитися в одному зі згадуваних вже комплексів, то відвідини міста перейдуть на зовсім інший рівень якості.
Чого вартий лише шопінг, адже до комплексу кожного готелю входить повноцінний торговий центр або галерея з монобутіками брендів, які Львову поки навіть не снилися. Gucci, Prada, Armani, Tiffany&Co., Cartier, Breitling, Ermenegildo Zegna та багато інших тут на кожному кроці. А вже закускою до них є Zara, Massimo Dutti, Reebok і щось простіше. Звісно, крім покупок тут багато місць, де можна поїсти і попити, відпочити і поспілкуватися.
Кожен з готелів – тематичний, тому всюди вас оточуватимуть і створюватимуть атмосферу то джунглі, то футуристичні навороти, то стилізації під різні міста світу. Одна з таких (точніше дві – спочатку в Лас-Вегасі, а потім в Макао) в готелі The Venetian стала вже легендою. Адже зовні територія готелю – це інтерпретована та в кілька разів збільшена площа Сан-Марко з Палацом дожів, дзвіницею собору. Трохи далі – Міст Ріальто… А всередині готелю і канали, і фасади венеційських будинків, і оздоблення в стилі палаців ренесансу.
Аналогічно в готелі The Parisian ви гулятимете коридорами французьких палаців. Центральна зала з фонтаном і рецепція тут – просто бомба.
Про інші готелі розповідати можна теж довго. Кожен з них приберіг щось своє. Навіть найпростіший з них знайде чим вразити та захопити, а найнепримітніший виявиться не таким вже з малим.
Звісно, зайти в кожен готель можна без проблем і безкоштовно, торгові центри завжди раді вас вітати, а гуляти районом Котай серед казино можна, і не живучи там. Проте бути гостем і «своїм на районі» – це два зовсім різні відчуття, правда ж?
Старе місто
Як і в Лас-Вегасі, в Макао є давніший район, який колись був центром всього грального бізнесу. Якщо в столиці Невади це неонова Фремонт-стріт, то в Макао це район неподалік казино Grand Lisboa, відкритого у 1970 р. Саме тут в цей час був осередок азартних ігор. Зараз він перемістився у гральний район Котай, проте готель з його відкритою у 2007 вежею у формі ананаса і досі є символом і однією з найвпізнаваніших будівель міста. Прямо звідси можна йти в протилежному від моста напрямку назустріч португальському минулому Макао.
Чесно кажучи, відчуття від цієї частини міста неоднозначні. По-перше, дійсно незвично бачити таку цілісну, хоча і невелику, частину Європи посеред Азії. Тут справді збереглися і вулиці, і площі, фонтани і будинки, оздоблені традиційною португальською плиткою азулежу. Одним з двох найвідоміших місць є вимощена бруківкою на португальський манер Сенатська площа з невеличкими старовинними будиночками. Увагою не можна обійти також і фасаду церкви Св. Павла. Не церкви, а, власне, фасаду, бо це єдине, що вціліло після пожежі 1835 року. Зараз він – це дуже особливе місце на пагорбі, яке привертає увагу багатьох туристів.
До слова, 500-тисячне місто щороку приймає майже 23 млн відвідувачів! Можете собі уявити? А ми у Львові скаржимося!
Проте насправді потоку людей тут не відчуваєш. Ні гуляючи вночі між казино, ні вдень старим містом, ні навпаки. І вулички не переповнені, і черг в супермаркетах і кафе немає, і площі досить вільні, і місцевих не так багато.
Інше, чим дивує ця частина нової азартної столиці світу – бідністю чи то неохайністю. Попри те, що Макао – одне з найбагатших міст світу з шаленими ВВП, річними оборотами казино і непоганим рівнем життя, ця частина (яка насправді є основною) місцями виглядає моторошнувато. Висотки з заґратованими вікнами і залізними балконами, облуплені фасади, скромні старі люди, білизна в подвір’ях на мотузках… Це було б очікуваним для Індії, прийнятним для Таїланду чи В’єтнаму, але тут це дивує. Якщо ці всі люди так добре заробляють, то куди вони вкладають свої гроші?
Проте, як би не було, гуляти тут цікаво. Чи не на кожному кроці тут продають традиційні китайські смаколики (наприклад, копчена пресована свинина, чи варені коров’ячі тельбуха) або португальські десерти; прокладаючи маршрут маленькими вуличками та провулочками, вдається побачити справжнє азійське життя; заходячи в неприглядні магазинчики, можна натрапити на класну і недорогу китайську порцеляну чи, наприклад, придбати і скуштувати знаменитий азійський фрукт дуріан.
Макао, без сумніву, дуже цікаве і контрастне місто казино, ілюмінації, великих потоків грошей та швидкого економічного розвитку. Проте якщо ви не фанат азартних ігор, а скоріше допитливий турист, тоді відвідини міста краще поєднати з візитом в Гонконг і, наприклад, Гуанчжоу чи Шеньчжень. Всі вони розташовані у дельті Перлинної річки і кожне по-своєму показує, що таке стрімкий азійський економічний прорив. Тоді поїздка буде ще цікавішою та сповненою незабутніх вражень, повірте!
Остап Процик