26 червня у Львові, працюючи над майстер-класом з формування життєвого сценарію людини «Переможець. Непереможець. Лузер. Як змінити долю?», при організації тренінгового центру Олесі Кушнір та інформаційній підтримці журналу «Егоїст» я розвіяла ряд міфів про те, що чоловіки – це прибульці з якоїсь планети, що заборона на сльози не формує заборону бути близьким і бути собою в майбутньому.
Кожна людина в ранньому дитинстві вирішує, як вона буде жити, як помре, і цей план з нею протягом усього життя.
До 6-8 років усі важливі рішення для себе ви вже прийняли разом зі своїми батьками, вихователями в дитячому садку та вчителями в школі:
– кого обрати своїм партнером у житті;
– скільки матимете дітей;
– де померти, і хто при цьому буде присутнім.
Як колись безкомпромісно зазначив Ерік Берн: «Людина стає не тою, ким могла б стати, а тою, якою їй дозволили стати і якою вказано бути».
Батьки – це як боги в житті дитини. Різниця в одному: долею керують боги, а сценарієм – батьки.
Пам’ятаєте батьківське: «Будь сильним», «Підітри шмарклі», «Ти ж мужик, чоловіки не плачуть і не танцюють»? Або спеціально для дівчаток: «Будь мудрою», «Змовч», «Носи рожеве», «Будь відмінницею», «Головне вийти заміж», «Будь скромною», «Не огризайся», «Не мудруй». Підліткам: «Що ти лисий такий?», «Що ти патлатий такий?», «Яку музику ти слухаєш?», «Шок і жах. Нащо тобі бути тим дизайнером, краще б вже в політику подався!». Суцільне знецінення та повчання.
Що думаєте? Що скажете? Що відчували тоді, коли чули щось подібне?
Дитина приходить в це життя від моменту зачаття, коли із мільярдів сперматозоїдів мамина яйцеклітина обрала найкращого. Овва! Перша перемога – б’ється серденько, звітуючи про те, що життєвий сценарій новозачатої дитини пишеться.
Поруч з батьками дитина собі забороняє або дозволяє ряд дій на майбутнє:
1. Не живи
В основі заборони «Не живи» може бути важка або небажана вагітність, фрази, як-от: «Очі мої б тебе не бачили», «Щоб ти зник вже!». Коли батьки б’ють дитину, посилання «Не живи» передається у відкритій формі.
Вихід: усе починається з усвідомлення, отже, я сподіваюсь, читаючи зараз мої букви, ви можете змінити свою поведінку, вибачившись. Дитину бити не можна! Просто не можна, тому що вона не може відповісти на рівних через різницю у зрості.
Розплата в цій забороні – суїцид або нездатність знайти своє місце в житті.
2. Не будь собою
- Батьки хотіли дівчинку, а народився хлопчик;
- батько мріяв займатись футболом в дитинстві, тому свого сина веде на футбол;
- Коли доньку називають чоловічим ім’ям і виховують, як хлопчика;
- Коли порівнюють свою дитину з іншими дітьми.
Вихід: забудьте про своє корінне «Роби, як я!». Дитина має право обирати свій гендер, свій шлях, своє хобі. Підтримайте свою дитину в її талантах, адже зараз вона творить своє життя.
3. Не будь дитиною
«Хлопчики не плачуть» – це класика.
Найчастіше дітям навішують зобов’язання дбати про молодших сестер, вказуючи, що ти старший, тому маєш А, Б, В (далі перелік власне батьківських зобов’язань). Дитина не встигає прожити своє дитинство повною мірою.
Варіації з цієї заборони – «Не радій», «Не веселись».
Дитинство має бути, оскільки тут зароджується емоційний інтелект, тут зароджується творчий початок і спонтанність, тут зароджується сексуальна енергія, жага до дослідження.
4. Не рости (залишайся назавжди дитиною)
Через страх «Не покидай мене» батьки підтримують інфантилізм дітей, щоб вони ніколи не вилетіли з батьківського гнізда.
Також супровідним є острах батьків або одного з них визнати своє старіння.
В усвідомленому віці людей з такою забороною можна впізнати за наївністю та інфантильністю, залежністю від думки загалу.
Пам’ятаєте таке прокляття: «А що ж то люди скажуть?».
5. Не досягай
Дитина тішиться і має бажання щось зробити самостійно: вирізати листівку, вивчити танок, нанизати намисто для мами. І замість радості та вдячності чує наступне: «Тобі ще вчитись і вчитись!», «Що ти дриґаєшся, як повія!», «Може бути, але це точно не Пікассо». Проте найгіршою реакцією є знецінення, що виражається ігноруванням.
У дорослому житті людей з такою забороною можна легко впізнати: вони розпочинають і не доводять до логічного завершення справи.
6. Не дій
Де багато перфекціонізму, є місце прокрастинації.
Кому не дозволяли помилятись в дитинстві, ті вагаються діяти й експерементувати.
7. Не висовуйся
Чудові виконавці, які довго були в тіні своїх батьків. Тут є місце, так званим хорошим і слухняним, вихованим і дисциплінованим, але й безініціативним, дітям.
Цю заборону підтримували в СРСР, залишаючись «болтиком» у великій машині.
Такі люди не прагнуть підвищення, задовільняються малим: «Є однокімнатна квартира, то й живемо так». Це діти своїх батьків, яким забороняли вільно міркувати, говорити, думати, ставити власні цілі.
8. Не будь важливим
Про таку людину скажуть в майбутньому «Свій серед чужих і чужий серед своїх».
Таке посилання формується, коли дитині вказують, що вона не така, як всі, біла ворона. Можливо, в минулому такі діти були жертвами булінгу.
Така людина:
– недостойна достойного партнера;
– не може попросити про підвищення зарплатні;
– у неї порушений баланс віддавати/брати, тому вона лише віддає;
– вона не шукає кращу роботу;
Вихід: створення ситуації, де дитина може ділитись чимось цінним та отримувати вдячність у вигляді печива, враження, матеріального предмета.
9. Не будь близьким
Ця заборона фіксується дитиною, коли вона страждає через дефіцит тактильності: відсутність обіймів та, наприклад, емоційної близькості.
Трансформація заборони «Не будь близьким» – в «Не довіряй».
«Не пускай нікого у свій внутрішній світ» стає домінантою.
10. Не будь здоровим
Дитині приділяють мало уваги. Щоб її повернути, дитина хворіє. Чим сильніша хвороба, тим більша увага. Тому діти, які, на перший погляд, є із щасливих сімей, насправді страждають через психосоматичні хвороби.
Постійні сварки батьків також є причиною раннього рішення «Буду хворіти, щоб зупинити конфлікти».
І останній маркер цієї заборони, коли дитині увесь час повторюють: «Ти слабкий, ти кволий».
Вихід: хоча б одну годину в день проводити з дитиною: грати, спілкуватися, цікавитися, як справи в дитсадку чи школі, читати казку чи переглядати фільм.
11. Не думай
- «Будеш думати, як виростеш!»;
- «Те ж мені Софія Ковалевська знайшлась!»;
- «А хто тебе тут запитує?».
Ця заборона трапляється і в авторитарній сім’ї, де за дитину «думали».
Результат – інфантильна особистість, яка не вміє відстоювати свою точку зору, із залежним патерном поведінки.
Альтернативний вихід: слухати та чути, поважати точку зору своїх дітей.
12. Не відчувай
Батьки показують, як не треба відчувати гнів, страх, сум і радість.
Часто відчуття ігнорують: «Що ти тут так радієш, не можна так стрибати!». Це послання підкріплюється роками.
Яскрава інтенсивна подія так само може вплинути на прийняття цього рішення.
Міфи:
- «Усі в нас в роді сильні, ніхто нічого не боїться»;
- «Якщо я буду боятися – мене будуть ігнорувати»;
- «Усі жінки в нашому роді нещасні».
Окрім того, додаткове нав’язування:
- «Доїж до кінця, щоб аж тарілка блищала!»;
- «Вдягни інший светр»;
- «Я знаю, що тобі холодно».
Такі фрази, які повторюються до 75 разів, глибоко залягають у свідомість дитини. Наслідок такого дисбалансу – анорексія, патологічне ожиріння та інші харчові розлади.
Отже, шановні батьки, ця стаття – не стаття критики. Не боги горшки обпалювали! Наша справа – те, що потрібно дитині, а саме: віра у неї та підтримка її намірів та обраного шляху! Даруймо любов та увагу своїм дітям!
З повагою, психотерапевт у гештальті, транзакційному аналізі та сексології Наталія Ішкова
