– … Чоловік бере собі одну дружину, потім другу. Ось і всі справи, вірно?
– Ну так. І ми називаємо це небесним шлюбом.
– Невже?! Яку розкішну назву придумали для того, щоб блудом займатися!
(«Дев’ятнадцята дружина» Д. Еберсхоф)
Для багатьох шлюб – це приватна інституція, яка відбувається за закритими дверима сім’ї. Створення «осередку суспільства» через одруження в історичному аспекті має безліч нюансів, вони враховують релігійні, культурні та юридичні особливості.
Моногамні шлюби є законними на теренах західного світу, але чомусь в сексуальних фантазіях багатьох присутні полігамні стосунки. Секс революція 60 років підірвала багато догм та табу, навіть типове правило, як-от: «Один чоловік – одна жінка». Але це не було новиною для суспільства. Бо нам відомо з багатьох історичних оповідань, що майже кожний багатий пан не гребував стосунками на стороні та мав багато позашлюбних дітей. Заможні панянки теж не дотримувалися обмежень в коханні. Згідно з сьогоднішньою статистикою частота випадків, коли батько не є біологічним татом дитини, може досягати 30%.
Спробуйте згадати будь-яку популярну розповідь, у якій йшлося б про моногамні стосунки. Якщо ми, з якогось дива, візьмемо до рук антропологічний журнал або натрапимо на лекції сивого біолога Роберта Сапольского на YouTube, то нас може здивувати твердження, що чоловіки та жінки не так вже й давно почали вважати моногамію за норму. Вони кажуть, що природу рухає еволюція, штовхає людей якомога активніше поширювати свої гени і брати їх тільки в «обраних», чим більше партнерів, тим більше генетичної різноманітності, менше спадкових захворювань, а це збільшує життя виду.
А так, сьогодні популярні конспірологи піділлють масло до вогню та скажуть, що «класичний шлюб» – це вигадка керівничої еліти. Їхні роздуми виглядають так, ніби кожній окремій сім’ї необхідно мати принаймні по одній побутовій дрібниці: автомобіль, квартира, телевізор, холодильник тощо. А от якщо ми б жили, наприклад, великими родинами, то позбулися б від необхідності купували багато речей. У родині з чотирьох пар необхідно лише одна велика кухня, а не чотири окремих.
Від полігамних прихильників Дарвіна також можна почути таке твердження: «Люди не далеко пішли від тварин і є полігамними». Може не далеко, але треба враховувати, що не всі тварини втікають після першої шлюбної ночі, деякі види залишаються «вдома» дбати про сім’ю. Вагітні самочки більш вразливі до нападу хижаків і менш спроможні до виживання без партнерської підтримки. Тому деякі самці беруть на себе відповідальність і героїчно залишаються з самкою. Отже, якщо ми такі схожі з тваринами, то ми можемо бути і моногамними. В еволюційному плані цікаво те, що такі тваринні союзи, де самка та дитина слабші та незахищені, більш міцні.
Люди, люди, куди вас подіти?
Стійкий високий рівень подружнього обману обох статей, а також інтерес до різноманітних сексуальних партнерів як з боку жінок, так і чоловіків твердо робить натяк на те, що моногамія не така вже природна форма партнерських стосунків.
Не зрозуміло до кінця, чи вроджена в нас моногамія чи набута. Усе-таки, ми всі залежні як від природи, так і від соціуму.
Спробуємо пошукати альтернативи, які зараз домінують у світі у людських відносин.
Поліаморія
Вам знайомий такий вислів: «У мене так багато кохання в серці, що його вистачить на всіх»? Ці слова ви можете почути від людей, що практикують у взаємостосунках поліаморію.
Поліамори не обмежуються сексом на одну ніч. Інколи їх плутають з охочими до групового сексу та свінгерами, але це зовсім різні речі. Поліаморія – це субкультура, вона не обмежена сексом, у ній є своя філософія, закони та цінності. Її головне гасло полягає у повній добровільній згоді всіх залучених людей у «букет кохання».
Поліаморні родини стають розповсюдженим явищем у світі, і вони вимагають легалізації своїх стосунків через віднесення поліаморії до сексуальної орієнтації. У Канаді зараз розглядаються зміни в законі про шлюб, щоб поліамори могли юридично оформлювати родинні відносини. В США вже діють такі закони. Діти, які народжуються в таких союзах, отримають не двох батьків, а зразу трьох.
Як у будь-яких стосунках, тут теж є свої плюси та мінуси.
Мінуси полягають саме в правових та психологічних відносинах: як розподіляти майно після розлучення, з ким залишиться дитина, що буде, коли в партнерство трьох постукає кохання, і нас стане четверо; чи зможе допомогти сімейний психолог і т.д.
До плюсів можна віднести менше ревнощів, ставлення до партнера більш чуттєві, розв’язувати хатні питання набагато легше, ну, і звісно, зникає психологічний тягар від того, що вони почувають себе цілком «нормальними».
2. Вільні стосунки
Кожен у стосунках в якийсь момент бореться з відчайдушним питанням: «Чи справді одна людина може задовольнити мене повністю?». Стосунки, вільні від рамок «секс тільки між партнерами», звільняються від дилеми.
Є дві особливості таких полігамних взаємин. Перша – це те, що партнери не ставлять іншого до відома коли, де і з ким був секс, не вдаються до подробиць. Друге – це тільки секс поза парою і нічого більше, крім сексу. Головне – те, що учасники залишають в парі емоційну прихильність один до одного.
Плюси. Більше сексу та різноманітності, відвертість в одному робить більш розкутим і чесним в іншому. Фантазії вже не ховаються за соромом, а стосунки в парі завжди дуже емоційні. Крім того, тут не розслабишся, треба бути завжди на сто відсотків; якщо ваш рівень сексуальних потреб менший від партнера, можна відпочити. Є жарт, що в груповому сексі можна ухилитися від роботи.
Мінуси. Відсутність соціального визнання: важко уявити, що, перебуваючи за родинним столом, можна відкрито розповісти щось на кшталт того, що ми любимо один одного, але займаємося сексом з ким забажаємо. Часто один з партнерів зголошуються на вільні стосунки, бо думає так утримати відносини. Занадто гострі відчуття не усі спроможні вгамувати, а особливо ревнощі, підозри, коли в парі з’являється дитина. Вагомим недоліком є й інфекції, що передаються статевим шляхом.
Якщо ви дійсно хочете бути у відкритих стосунках з вашим партнером, то не переконуйте його в перевагах, просто зізнайтеся про своє бажання і дайте час вирішити самому. Бо головний все ж таки недолік вільних стосунків – це тільки незнання та неправильні причини вступу в «amourlibre».
- Дружба з пільгами
Джастін Тімберлейк та Міла Куніс розповіли, що таке секс по дружбі в однойменному фільмі. Ні – коханню, ні – романтиці, ні – любовним побаченням, ні – ревнощам, так – стосункам з іншими. Це коротко про дружбу з сексом.
Такі відносини більш притаманні молодим людям. Як показують дослідження цих полігамних стосунків, вони зазвичай переходять в інший тип відносин – романтичні або звичайну дружбу. Також ці дослідження засвідчують про те, що приблизно 48% опитуваних в Європі та США проходили через ці стосунки.
Трагізм цих відносин у тому, що хтось з партнерів скоріш за все скаже: «Я тебе кохаю», а інший відповість: «Вибач, це не для мене».
- Емоційні партнери
Світ переповнений наріканнями як від хлопців, так і від дівчат на зобов’язання, які необхідно брати на себе у шлюбі. Після найпопулярнішого серіалу у світі «Друзі», все більше почало зустрічатися таке явище, як друзі-партнери. Жити під одним дахом з кращим другом, проводити час разом, пити «пивко», дивитись футбол, грати у приставку, ходити до бару знайомитись з дівчатами, подорожувати, – і все це не закінчується після завершення університету. Хіба це не мрія?
Чоловіки зараз легко можуть справлятися з хатніми справами, комунальні рахунки оплачує додаток, їжу приготують в ресторані, для регулярного сексу не потрібно одружуватись. Дівчата нарешті втрачають психологічну залежність від чоловіків, самі здатні заробляти достатньо грошей, впевнено почувають себе за кермом автомобіля, а для того, щоб повісити картину або замінити прокладку в змішувачі є чоловіки на годину.
Але навіть і друзі, яких ви сміливо назвете справжніми, надійними і цікавими людьми, можуть занапастити життя. Ми стаємо схожими на тих людей, з якими спілкуємося. Деколи навіть хороші друзі змінюються або не хочуть позбуватися поганих звичок. Меланхолічний стан друга легко може перейти і на вас: з огрядним другом буде складно позбутися зайвої ваги, а з друзями, які багато курять або п’ють алкоголь, легко почати пити і курити більше.
- Одруження на самому собі (Sologamy)
Сологамія – це символічний ритуал без юридичного договору, але зі збереженням традицій святкування.
У якийсь момент часу людина усвідомлює, що найближча і найрідніша людина на Землі – вона сама собі. І шлюбна обіцянка: «Я пропоную тобі і урочисто обіцяю бути твоїм вірним супутником у хворобі і в здоров’ї, в хороші часи і в погані, в радості і в горі», – набуває якогось сакрального значення, коли ці слова ти кажеш сам собі.
Найяскравіший приклад цього обряду змальований у серіалі «Секс і Місто». Там головна героїня Кері бере шлюб з собою. Утім, влаштовувати такі публічні церемонії зовсім не обов’язково. Щоб полюбити себе, достатньо просто дозволити собі інколи побути «егоїстом».
Сологамія – це не просто шоу. Люди ставляться до обряду шлюбу й обіцянок серйозно та відповідально. Символізм проведеного дійства є способом усвідомлення і прийняття себе як людини, своїх гарних і поганих рис.
Звісно, такі нові моделі партнерства лякають людей, а деяких приваблюють своїми можливостями. Питання самоідентифікації та ідентичності турбує суспільство все більше. Як ми, люди, закохуємось і відмовляємось від кохання, як живемо, долаємо негоди, сваримося, заробляємо гроші та витрачаємо статки, народжуємо дітей чи всиновлюємо, – робимо це, як примати чи діти Божі, – справа особиста. Головне – при цьому не примушувати та не вчиняти шкоди майну, тілу та особистості іншого.
Психологічний «lifehacking»: працюючи консультантом в юридичній компанії URVISTA, я кожного разу переконуюсь у вірності твердження: «Перед тим, як відправитись у подорож на човні кохання з назвою «До кінця життя разом», встигніть укласти договір на березі». Бо, як би не було вам гарно в Едемі, запишіть собі в телефон номер надійного адвоката та сімейного психолога.
Олександр Никифорук
