Період після 50 років у психології називають «золотим». Англійські вчені запевняють, що чоловіки в такому віці у більшості випадків отримують задоволення від життя, родини і роботи. До цього часу сильна половина людства виробляє певні правила і принципи, які допомагають залишатися успішними. Ми поговорили з чоловіками різних спеціальностей і дізналися про їхню матрицю життя.
Ігор Паращак, 55 років
головний редактор газети «Львівський залізничник»
50 років – це дуже умовна межа. Так само можна говорити про 40 чи 60 років. Десь на межі 40 років я мав відчутну життєву кризу. На мою думку, криза – це, коли людина незадоволена собою і тим, що її оточує. Тоді я почав шукати вихід із цієї ситуації в собі. Якщо дивитися на внутрішній смисл, то я років 20 тому і я тепер – це дві різні людини. Тому п`ятдесятиріччя пройшло в мене спокійно і легко. Коли мені було 20 років, то здавалося, що, коли виповниться 50 років, то буде катастрофа, і все закінчиться. Зовсім не так.
Принципово важливі речі:
- Світ, який мене оточує, він не є до мене ні дружній, ні ворожий. Він є нейтральний. А дружнім або ворожим я можу зробити його своїми думками. І взагалі, я вважаю, що все, що відбувається з людиною – це на 95 % результат її розумової діяльності і тих емоцій, які вона випромінює.
- Що трапилося один раз, може більше не статися, але що сталося двічі – точно станеться втретє. У будь-яких сферах.
- Якщо ти кажеш комусь «Так», спитай себе, чи при цьому ти не кажеш собі «Ні». Є якась віртуальна територія особистого комфорту, якою не можна поступатися. Часом буває так, що життєві обставини нас сильно притискають. І, поступившись, ми завжди програємо. Найменший компроміс призводить до того, що поступка стає все більшою і більшою.
- Відкритість до навколишнього світу є запорукою того, що ти побачиш в ньому найкраще. Навіть, якщо тебе перші рази грубо обдурять або «кинуть».
Непорушні закони:
- Для мене абсолютна цінність – інтерес до світу. Навіть, присівши навпочіпки біля бомжа, з ним можна хвилин 15-20 поспілкуватися і довідатися щось цікаве.
- Я перестав боятися криз чи проблемних ситуацій. Це контрольований страх. У найгіршій ситуації є кінчик тої ниточки, яка веде до набагато кращої ситуації аніж, та, яка була до початку кризи. Щоб побачити цей кінчик, потрібно дивитися на речі нестандартно. Я вперше це відчув у дитинстві. Ми в підлітковому віці боролися з хлопцями. Між ними був один досить сильний, який практично всіх клав на лопатки. І я його чисто інстинктивно обдурив. Коли він мене спіймав і почав дотискати, щоб моя спина доторкнулася до землі, то я міг максимально уперся, але відчував, що довго так не витримаю. Тоді я з усієї сили крутнувся в той бік, куди він мене тиснув, і опинився на ньому. На цьому побудоване айкідо – ви використовуєте силу й енергію супротивника проти нього.
- Ніколи не біжу туди, куди женуть усіх. Якщо я не перший у тій отарі, то не варто бігти. Зазвичай, коли вже туди прибіжу, то не буде чим цікавитися.
- Вчитися. Мозок – це такий самий м`яз як на руці. Його треба весь час тренувати. Нещодавно я записався на курси і освоїв найпростішу IT-спеціальність. Мені було 55 років, коли я цим зайнявся. Найстаршому переді мною був 41 рік. Вони дивилися на мене з великим співчуттям, коли навчання розпочалося. Але я дав собі раду і зрозумів, що себе таким чином постійно треба напружувати.
Відновлення сил
Усамітнення. Вдома я кажу, що мені треба попрацювати над чимось і прошу, щоб годину чи більше не турбували.
Природа. Я на машині виїжджаю за місто, зупиняюся в гарному місці та деякий час гуляю. Чи можна поїхати, наприклад, у Раковець, закотити штани до колін і походити в холодній воді. Взагалі вода дуже допомагає. Є люди, з якими психологічно важко спілкуватися, бо вони забирають багато енергії. Найменше, чим можна собі допомогти – це помити руки і обличчя. Вода очищає не лише тіло, а й всю енергетичну структуру людини.
Ульят Бернар, 62 роки
директор «Альянс Франсез» м. Львова
Коли вам виповниться 50 років, то не варто перейматись з цього приводу: буде гірше, коли виповниться 80. Спокійно сприймати той факт, що ти вже не такий, яким був раніше, що треба уступити місце молодим у сентиментальних змаганнях. Піклуватись про жінку (або жінок), з якою (якими) ти розділяєш життя. Піклуватись про своїх друзів, це дуже важливо.
Принципово важливі речі:
- чесність,
- солідарність,
- повага до іншого,
- неприйняття насильства,
- відповідальність у ставленні до світу, що нас оточує.
Непорушні закони:
Ніколи не нехтуй часом, який можна провести разом зі своїми дітьми. Коли вони виростають, ми страшенно за цим жалкуємо і докоряємо собі.
Ніколи не нехтуй часом, який можна провести разом з жінками. За цим можна пожалкувати пізніше.
Добре вибирай собі друзів і май їх багато!
Дбай про постійне збагачення своїх професійних компетенцій. Я працюю близько 10 годин на день. Відпочиваю мало.
Не вагайся, коли мова йде про зміну роботи. Доки ти молодий, не бійся приймати ризикові рішення.
Відновлення сил
Наповнитися енергією мені допомагають походи в гори і читання.
Олег Панфілов, 59 років
Письменник, професор державного університету Ілії (Грузія)
Справа не у віці. Наприклад, моя дружина каже, що я іноді веду себе як хлопчисько. Вік – це проблема лікарів. Але мені іноді страшно подумати, що цьогоріч мені виповниться 59 років. Я ж ще так мало встиг. Мені треба ще книг 20 написати і зняти кілька фільмів. Але, з іншого боку, краще не звертати уваги на те, скільки тобі років. Взагалі до віку я ставлюся спокійно. Ми не можемо дати рекомендації абсолютно всім. Господь придумав людей різними, і це найголовніше.
Принципово важливі речі:
Я вважаю, що церква могла б дати людям більше, якби не займалася поганою політикою. А от хорошою політикою займатися повинна. Наприклад, патріарх Філарет йде разом з народом. А колись були священики, які служили в КДБ і йшли проти людей. Тут політика різна. Але справа навіть не в політиці. Ось у мене дуже практичне ставлення до церкви. Може, навіть і не варто так глибоко вивчати Біблію. Досить знати 10 заповідей. Це основа. Якщо ти їх виконуєш, то це принцип нормальної людини.
Історія – це та наука, яку повинні знати всі. Вона формує світогляд людини – від патріотизму до філософії. Нація – це історія боротьби за свободу. Я завжди говорю росіянам, що, коли народ не розуміє боротьби за свободу, то у нього просто немає ніякого майбутнього. Навіть, якщо порівняти гімни України і Росії, то в оригінальному українському гімні чотири рази згадані слова «свобода» і «воля», а в російському – жодного. До історії треба ставитися серйозніше.
Непорушні закони:
Я не люблю двох речей: брехні та зради. У мене це нерідко було. Навіть останнім часом у Грузії, але це пов’язано з політичними подіями. Я – прихильник Саакашвілі. Це знає вся Грузія. Ми друзі. Зраджували люди, які теж називали себе прихильниками Саакашвілі, а потім йшли в інший табір. Це для мене дуже неприємно. Я вважаю, що зрада – це найважчий злочин людини.
Багато працюю. Найважче, коли ти розумієш, що тебе вб’ють, а ти не встигнеш щось зробити. Мене кілька разів вбивали. В 1993 році – це було таджицьке КДБ в Москві. У мене голова зашита в декількох місцях. Вдруге мене вбивали в Афганістані в 1995 році.
Я – самодостатня людина. У мене немає ніякої боротьби, що ось, якщо щось трапиться, то я це не зможу зробити. Ну добре, це не зможу, то буду робити інше. Але все одно буду робити щось нове, яке ніхто ніколи не робив.
Відновлення сил
Відновити сили легко, бо у мене дружина українка. Вона дуже добре розуміє моє життя. Вона розуміє, що я – божевільний. Я багато працюю. Колись їй пояснив, що якщо постане вибір «дружина або робота», то я завжди виберу роботу. Але це не означає, що я відмовлюся від сім’ї. Просто моє існування – це робота. Дружина це розуміє, і все добре.
Отже, чоловіки, які займаються улюбленою справою, самовдосконалюються і знаходять час на сім`ю, сходяться на одній думці: головніше на скільки років ти почуваєшся, а не число в паспорті. Вони наголошують, що життєві кризи чи успіхи зовсім не залежать від віку. Важливіше бути активним і завжди рухатися вперед.
Юлія Василина
