Стівен Каллахен – американський яхтсмен, який провів майже 80 днів у морі на надувному човні. 29 січня 1982 він вийшов з Ель-Йерро (Канари) до Антигуа (Карибське море). За кілька днів через сильний шторм його яхта затонула за 675 км від островів Зеленого Мису. Каллахен припустив, що його корабель вночі налетів на кита. За іронією долі Стівен опинився в тих місцях, де не має регулярного судноплавства. А врятуватися яхтсменові допоміг шестимісний надувний пліт фірми Avon. На щастя, з майна на ньому були навігаційні карти, гарпунна рушниця, два сонячних опріснювача води і спальний мішок, а також книжка про виживання у відкритому морі.
Спочатку Стівен надіявся на радіобуй, який відсилав сигнали SOS, але дуже швидко батарейки розрядилися, і він залишився наодинці з океаном. Аби зрозуміти його становище, спробуйте залізти в дитячий надувний басейн діаметром 2м і уявіть, що під дном басейну – безодня.
За тиждень його пліт заріс водоростями, довкола з’явилася колонія рибок, які думали, що це маленький острів, а згодом з’явились і акули. Каллахен згадував, що, засинаючи на дні плоту, він відчував, як акули плавниками лоскочуть йому спину.
Пліт дуже повільно несло Південною Пасатною течією. Не маючи навігаційних приладів, яхтсмен зробив подобу секстанта з олівців. Оскільки швидко закінчувалися запаси провіанту, полював на дорад і спинорогів, іноді вдавалося спіймати птаха або кілька летючих риб. Їжу вживав сирою або злегка підв’яленою на сонці. Сонячні опріснювачі перший час дозволяли отримувати близько півлітри прісної води на добу, вдавалося також збирати дощову воду. На жаль, Каллахена не помітили десять суден, повз, які він пропливав. На сороковий день у плота закінчилася гарантія. З цього моменту Стівен почав вести зворотній відлік власного життя: кожен день як останній. На 42-й день плавання він зламав гарпун і розпоров одну з двох надувних камер свого плоту. Наслідки аварії були усунені тільки на 53-й день дрейфу. На 75-й день його пліт віднесло до острова Марі Галант, а наступного дня Стівена підібрали рибалки.
Каллахен подолав Атлантичний океан на дистанції приблизно 3300 км, втратив третину маси тіла (близько 20 кг), і був покритий виразками – його шкіру роз’їдала морська вода. Проте мандрівник не захворів на цингу, бо отримував вітаміни, харчуючись кров’ю риб.
Дивовижно, але за кілька місяців, відновивши сили, Стівен знову вирушив у одиночне плавання в зворотній бік у напрямку Європи.
Свій досвід виживання Каллахен описав у мемуарах про дрейф, а також довіднику для виживання в морі. Книга про цю подорож «У дрейфі: 76 днів у полоні моря» протрималася в списку бестселерів газети «Нью-Йорк Таймс» 36 тижнів.
Підготувала Христина Полубічко
