Рудольф Краєвський – один з очільників української веган-спільноти, успішний еко-бізнесмен, режисер, актор і найхаризматичніший веган столиці – пояснює, чому у стосунках з магазином краще спонтанність, де в Україні більше всього вегатеріанців і яку професію вважає найвідповідальнішою. А також, чому веганство краще для сексу, та що з їжі в його холодильнику є завжди.
– На сьогодні ти – одна з головних фігур веганського руху в Україні, засновник Vegano Hooligano. Яким досягненням як лідер, пишаєшся найбільше?
– Взаємністю і діалогом зі суспільством. На щастя, якщо хтось хоче якісно дізнатись про веган-ідею, звертається саме до мене. Люди досі сприймають її як щось чужорідне, і моє завдання – дати цьому зрозумілий формат. Перша ціль, яку поставив собі на початку свого шляху, – це допомога іміджу веганства. Щоб в Україні воно набуло популярного, доступного вигляду, веганам треба підтримувати суспільний діалог. Щоб тим, кому цікаво, було що читати, а коли зрозуміють, було що поїсти. Моє досягнення – задоволені усмішки тих, з ким і для кого працюю.
– З приводу усмішки на роботі тебе охарактеризували як людину, яка постійно усміхається і завжди готова допомогти. Як так сталось, і чим для тебе є усмішка?
– Для мене це питання довіри. З тринадцяти років практикую «внутрішню усмішку». Вона до мене прийшла в суровому 1993 році в Луганську від мого наставника, поета Тимофія Шимчука. Ще Кастанеда про неї писав. Навіть у нашому православному іконописі, не дуже усміхненому, все одно зчитується прихована усмішка любові. Ще в юнацтві почав використовувати правило, що любов – є світло, а усмішка – це природний стан світлої людини. Розуміння цього допомагає мені й досі.
– У одному з інтерв’ю ти казав, що перестав перейматись питанням їжі протягом дня, що довіряєш це питання всесвіту. Поясни, як це?
– В мене відсутня прив’язка до прийому їжі, як до чогось мегаважливого, я не йду до магазин, аби прогодувати себе, я їм і купую інтуїтивно. Мене часто пригощають. Керуюсь розумінням, що все з’являється в потрібну мить.
– Тобто ти не схильний до спонтанних покупок?
– Скоріше тільки до них і схильний. В мене немає турботи про список, та це не значить, що мій приклад вірний. Люди різні, мені підходить таке ставлення, комусь – інше. Просто, на мою думку, надмірна увага до свого холодильника ставить людину в ситуацію боротьби за виживання. Людство розвивалось не з продуманої селекції, а зі спонтанності. Технологічні, психологічні процеси – це все принесене в наш природний стан, ось чому назви моїх лекцій «Go vegan, it’s natural». Для людини найкраще те, що природне, спонтанність теж до цього належить. Людина не втратить розумності, якщо перестане все контролювати, про все піклується тонка природа всесвіту. Приймаючи щедрість навколишнього світу, стосунки з ним стають тільки приємнішими і простішими, та нам важко в це повірити, бо ми стали раціональнішими, чутливішими, довіряємо лише своєму его.
– На роботі кажуть, що ти не суворий керівник, і лад підтримуєш впевненістю в ідею веганства, розкажи, що вона для тебе?
– Це стовідсоткова можливість для тіла, як біологічної форми і планети, як біосфери, зберегти баланс. Надати природі існувати без згубного впливу людини. Безперечно, сонце коли-небудь згасне, земля вибухне, або щось в нас влетить, але не варто до цього прив’язуватись. Варто прикладати зусилля тут і зараз, робити нашу реальність безпечнішою, щасливішою між природою та людиною. І цього вільного стану неможливо здобути, обмежуючи свободу інших істот. Це фундаментальний, етичний принцип для мене й інших людей, які підтримують веган-ідею.
– Ти не завжди був веганом і керівником, змінив 25 професій, яка була найважчою?
– Водій. Я не працював у таксі або маршрутці, не можу включити її в ті 25, але керування машиною для мене відповідальна і складна річ, бо по суті це контрольоване ДТП і тому, той, хто керує, має колосальне значення. В Україні показник смертності на дорогах зараз близький до онкології, я це знаю, бо як режисер знімав проект на цю тему. Водій, як професія для мене, це стан пробудженості. Зараз часто за кермом, бо на мені наш вегано-хулігано-бас. Ми часто подорожуємо містами, відчуваю змішане почуття відповідальності та радість від подорожей з близькими людьми. А з професій, яка більше всього до душі, однозначно, зараз це кухар.
– Читав, що для тебе гроші – не головне, а що тоді головне?
– No waste, життя без марнотрацтва. Себе варто присвячувати справді важливим речам. Прикладом в цьому для мене є доля австралійця Філіпа Уолена, він працював у банківському холдингу, був директором, інспектував великі підприємства. І от одного разу потрапив на китобійне судно, де почув, як кричить кит, коли гине. Згодом йому знову випало почути цей звук, коли помирав його батько. Після цього, звісно, він багато чого усвідомив і змінив. Тепер його місія – збереження гармонії між людством і планетою, він створив лабораторії, інститут, а на даху створеного веган-центру встановив напис «Go vegan». Люди марнують життя тварин і скорочують життя планети та своє заради смаку, заради примх. Колись мене шокувала історія про птахів додо, яких на початку XVII ст. моряки-колонізатори з’їли, бо ті були смачні та доступні. Уяви, цілий вид, винищили менше, ніж за півсторіччя. Людина несвідомо може викликати вимирання цілих видів. Знаєш, у «Бумбокса» є рядок: «тварину в буду в собі, в собі тварину в буду», або ми будемо кусати себе за хвіст, як скажені, живучи страхами та ілюзіями, або як розумні люди, будемо творити гармонійний світ.
– Ви відкрили точки Vegano Hooligano в Одесі, відкриєте у Львові та Івано-Франківську, багато подорожуєте, завдяки цьому в тебе є розуміння веганської ситуації в Україні. Де веганів і вегатеріанців більше, і чим вони відрізняються у Західній Україні від центральних регіонів.
– Разом із закладами та заходами веганів і вегатеріанців найбільше в Києві. У Львові вегі-культура, її оформлення, ставлення до людей – на рівні розвинутих країн. Ще у Львові вегатеріанців не видно, а от в Києві зразу помічаю, в цій справі в мене досвідчене око. Здивував Ужгород: на таку кількість населення, там потужна та самостійна веган-громада. Чернігів сильний, тому що саме там розвивалась українська стріт-культура, багато молоді одночасно проводили час на вулицях, мало чого було їсти, ходили до крішнаїтів, вчились у них, читали книжки, розуміли що добро – це мудрість, так потроху сформувалась веганська спільнота. Лідери, окрім Києва, Одеса та Львів. Бачу у Дніпрі та Харкові єднання та активні дії. Якщо веганський туризм, то однозначно Одеса, Львів, Київ – узагалі супер, щось унікальне – Ужгород, Чернігів.
– Ти веган-сексуал?
– Ого (усміхається), це ті, хто займається сексом лише с вегатеріанцями?
– Так.
– Ні, я не веган-сексуал. Людей приймаю такими, якими вони є, і не прагну дискримінувати будь-кого, особливо тих, хто їсть м’ясо, кожний з них для мене – потенційний веган. В сексі, як і в житті, зневага до людей отруює, цього я позбувся. Може, хтось з м’ясоїдів ненавидить веганів, та я м’ясоїдів люблю, бо любов творить, а зухвалість – губить.
– Веганські форуми рясніють думкою, що той, хто їсть м’ясо, не має шансів стати людиною в етичному та духовному сенсі. Що ти думаєш про це?
– Я згоден. Людина, як біологічна одиниця, може розкрити свій внутрішній потенціал розуміння та чутливості до Всесвіту лише при відмові від продуктів убивства та позбавлення волі живих істот. Винятки: можна їсти м’ясо як милостиню, не маючи коштів купувати їжу самому, та їсти м’ясо, яке приходить від матері, якщо вона переконана, що так краще. Дорога до себе, як людини з глибоким розумінням того, що відбувається, так чи інакше, йде через веганство, всі інші «асфальтовані» магістралі ведуть до несвідомого споживацтва.
– У деяких вчених до веганів є багато претензій, вони запевняють, що чоловіки-вегани мають низькій рівень ваблення до жінок, їм треба менше сексу, а у жінок зупиняється менструація. Цитую: «У вегетаріанців сексуальний апетит слабшає, роблячи людину менш хижою. Низка досліджень виявили, що люди, які відмовились від м’яса, схильні до шизофренії, в них знижується здатність активно боротися за краще місце в житті та кращих жінок».
– Все якраз навпаки, тому що на ділі вегани витриваліші. Це все упередженість, виняткова розумова формула низки людей, от і все. Ті, хто ще вчиться веганству, не зрозуміє, про що мова, а ті, хто вже навчились, зрозуміють. З будь-яких законів можна вирвати щось з контексту і обіграти на власний розсуд. Для когось мій погляд, що людина з’являється всього з симбіозу двох клітин, чоловіка та жінки, а потім цілком будує себе з тих атомів, які отримує від планети протягом життя, буде звучати, як шизофренія. Як правило, люди відкидають очевидні речі через гординю, їхня позиція: «ми ніким не керовані, карма – це вигадка, енергія живе в розетках, веганство – це секта». Моя позиція: «вчіть самі, досліджуйте, кожну істину треба випробувати на власному досвіді». Головною зміною в моїй сексуальності з веганством стала поява постійної свідомості того, що і для чого роблю, виникла глибша увага до партнерки. Я перестав, як тварина, бігати за різними дурницями, які постійно підкидує его. В мене зникла одержимість, яку хтось, правда, може інтерпретувати як «здатність активно боротися за краще місце в житті». Можна зараз давити на ідею «Vegan Power», та це не мій стиль. У веганстві є окрема гілка, яка серйозно займається розкриттям питання сили та лібідо. База проста – рослинне харчування корисніше для людини, загальний рівень здоров’я росте, різні системи в організмі починають працювати краще. Разом з появою здоров’я, настрою, людина створює більше доброго, і вибір партнера тут теж вже проходить зовсім на іншому рівні. Ти готовий любити, а не кроїти когось під себе.
– Це не дивно, бо з точки зору історії веганство схоже на достоєвщину, коли діти просто дають ляпас своїм батькам, заперечуючи стару систему цінностей.
– Так і є, і мені дуже шкода за цього ляпаса. Розумію, наскільки важко чути могутнім, міцним людям всі ці речі, наскільки їх все це ображає. Тут треба розуміти, що головна наша турбота, вона про планету. Наші тіла не вічні, тому варто розсудливо діяти в умовах вірусу споживацтва, щоб нашим дітям не було де і чим заліпити ляпас нам. Щиро сподіваюсь на це, бо подивись, як ми живемо, навколо війни та реклама того, що нам не треба. Ми воюємо не тому, що ненавидимо, а тому, що нам вказують це робити ті, в кого є гроші. І ми їм віримо, бо вони роблять для нас телевізори та планшети, майонез та пластикові трубочки в стакан з содовою. Світовою спільнотою править ідея, що чогось досягти можна, лише знаючи, де вкрасти, а заробляти чесним шляхом це для дурнів. Люди йдуть шляхом слабкості. Але треба пам’ятати: добре має високу вірогідність стати кращим, тоді як погане частіше за все стає тільки гіршим.
- Останнє питання: «Що в тебе завжди є в холодильнику?»
– Вино, але про це можна не писати (посміхається). Тофу, веганські ковбаски та сезонні овочі. В мене холодильник трудоголіка: там тільки те, що можна з’їсти сьогодні.
Розмовляв Парло Щур
Фото Франсіс Мозьє
