Киянин, який покинув місто. Бізнесмен, який одного разу вирішив перетворити звичайне село Бобриця, колишню бригаду колгоспу, на казкове – найкращий населений пункт біля столиці. Тут і велодоріжки, і сортування сміття, і камери відеоспостереження. Роман Іваненко – комунікатор ідей, який знає, як вони стають реальністю.
Якось я прийшов до голови сільської ради Бобриця і сказав: «Живу тут п’ятий рік, маємо гарну природу, озеро, ліс, але за 5 років нічого не змінилося. Давайте, чимось допоможу». Спочатку мене сприймали, як дивака. Все почалось із натхнення амбітними ідеями, наприклад, збільшити бюджет вдесятеро. Було також єднання з небайдужими людьми, які мали досвід роботи з великими проектами. Ми кілька разів збирались на стратегічні сесії – так намалювали 38 цілей. Серед них є стандартні – ось як будівництво дитячого садку, однак є також незвичні – зробити диких тварин повноцінними членами громади. Я був куратором двох цілей, одна з них – «Село Бобриця – помітна точка на європейській мапі в скульптурному просторі». Звучало це все взагалі фантастично і навіть смішно. У 2015 році, щоб подолати сарказм, зібрали перший міжнародний культурний симпозіум. Знайшли скульптора з Грузії, з Румунії, трьох найкращих українських скульпторів.
Коли після трьох тижнів роботи ми змогли поставити в центрі села справжній сучасний скульптурний парк – аж тоді до нас почали ставитись зовсім по-іншому. Тоді про це розповіли центральні телеканали. Щоб перевершити скульптурний парк у Йоркширі, ми вирішили все село – усі 700 гектарів – зробити скульптурним парком. Тепер тут перелік скульптур, які можна вільно розглядати на вулиці. Була ще одна мета – змінити паркани на мурали. Громадськість, відомі моралісти та професійні художники разом творили новий простір. Звісно, це центральні телеканали також не оминули увагою. Деякі мистецькі речі місцева громада не сприймала, ми зустрічались із перешкодами, однак це нас не зупиняло. Розуміння знаходимо завдяки спілкуванню.
Проект перетворення села триває і донині. Я переконаний – ми самі обираємо, що робити і як жити, бути серед багнюки чи писати свої чарівні історії. В Україні всього-на-всього 11 тисяч місцевих рад, отже нам потрібно 11 тисяч чарівних історій для того, аби змінити всю країну.
Наталія Кузьма
