Менторка та біохімік Інна Єрмакова — про метафізику лідерства, антистрес і чому внутрішній ресурс стає конкурентною перевагою керівника
У світі, де керівники щодня працюють в умовах високої невизначеності та стресу, дедалі більше уваги приділяють не лише професійним компетенціям, а й внутрішній стійкості. Менторка, біохімік і засновниця концепції INNOCENCE Інна Єрмакова вже понад 27 років досліджує метафізику, а останні десять працює з керівниками та підприємцями. У своїй практиці вона поєднує науковий досвід з авторським підходом до особистісного розвитку.
– Що ви вкладаєте в поняття «метафізика лідерства»?
– Метафізика для мене — це дослідження причин, які передують подіям у нашому житті: стану здоровʼя, стосункам, професійній реалізації чи успіху. Якщо говорити про лідерство, то я розглядаю людину як цілісну систему, у якій взаємодіють Душа, Тіло й Розум.
Більшість керівників звикли розвивати насамперед мислення: стратегічне планування, управлінські навички, професійні компетенції. Інші приділяють увагу фізичному здоровʼю. Але, на мою думку, найкращих результатів досягають ті, хто підтримує баланс усіх трьох компонентів. Адже справжнє лідерство починається з уміння керувати власним станом.
Для мене важливий не сам процес «розширення свідомості», а його практичний результат — рішення, які людина приймає, і якість її життя.
Тому я завжди говорю, що моє місце у цьому Всесвіті — між Коперником та Христом, між наукою та вірою.
– Останніми роками тема епігенетики стала однією з найпомітніших у науці про здоровʼя. Що вас зацікавило в цьому напрямі і як знання про роботу організму вплинули на формування вашого підходу до особистісного розвитку?
– Епігенетика показує, що на активність генів можуть впливати зовнішні чинники та спосіб життя. Для мене це підтвердження того, що людина здатна впливати на власний стан через звички, середовище й спосіб мислення.
Свого часу я працювала з темою стовбурових клітин, пептидів і факторів росту. Мене зацікавило питання: чи можемо ми підтримувати організм не лише завдяки зовнішнім засобам, а й через внутрішні ресурси? Тоді почав формуватися мій підхід до менторства, який поєднує знання про тіло з роботою над мисленням і переконаннями.
Я впевнена, що переконання визначають поведінку, вибір і готовність діяти. Тому знання про роботу організму варто поєднувати з усвідомленим ставленням до себе. Саме така комбінація, на мою думку, допомагає довше зберігати енергію, адаптуватися до змін і працювати ефективно.
– Сучасні керівники працюють у стані постійного стресу. Як це впливає на їхню ефективність?
– Я часто бачу, що керівники настільки звикають до напруги, що не помічають сигнали власного тіла. Воно починає «говорити» вже через хронічну втому, вигорання чи захворювання.
Перший сигнал виснаження — це втрата внутрішнього відчуття сенсу. Зовні людина може залишатися успішною, але всередині вже не відчувати розвитку, енергії та бажання рухатися далі.
У такі моменти я пропоную зробити паузу й чесно відповісти собі на три запитання: чого прагну я, що зараз говорить моє тіло і що підказує мій розум? Якщо ці відповіді суперечать одна одній, то внутрішній баланс втрачено.
Цей стан впливає і на інші сфери життя — погіршується здоровʼя, стосунки, фінансові результати та якість управлінських рішень.
– Чому антистрес-менеджмент сьогодні є стратегічною навичкою для лідерів?
– Я переконана: людина, яка здатна керувати собою, зможе ефективніше керувати й іншими.
Антистрес-менеджмент для мене — це системна робота над власною стійкістю. Саме тому я працюю не з окремою проблемою, а допомагаю людині відновити баланс між Душею, Тілом і Розумом.
Будь-які методики можуть підтримати, але вони не замінять уміння розуміти себе, відновлювати власний ресурс і свідомо приймати рішення. Внутрішня стійкість допомагає керівнику спокійніше реагувати на виклики, швидше адаптуватися до змін і створювати здорову атмосферу в команді.
– Які практичні кроки ви порадили б керівникам, які хочуть зберігати енергію та уникати професійного вигорання?
– Дбайте про себе у всіх аспектах. Тіло потребує руху, відпочинку й турботи. Розум — розвитку, але так само й уміння перемикатися. Душа — відчуття сенсу, новизни й реалізації. Регулярно запитуйте себе: «Це справді мій вибір чи я просто дію за звичкою?».
Навчіться робити паузу. Кілька хвилин, щоб перевірити свій стан, допомагають знизити внутрішню напругу й ухвалювати більш усвідомлені рішення.
І памʼятайте: поки бʼється серце — ми в грі. Це означає, що майже все можна змінити, переосмислити або почати заново.
А поки бʼється серце… давайте зіграємо красиво.