Буває, настає момент, коли розумієш, що кохання – це, звичайно, приємне і, мабуть, важливе переживання, але кожен розуміє його настільки особисто, що просто сил уже немає притиратися, шукати компроміси і нескінченно когось розчаровувати. Тобі набридає жити так, ніби тебе розглядають крізь збільшувальне скло і вирішують, чи варто насміхатися над твоїми бажаннями, чи варто засуджувати тебе за розбещеність і незвичайні пристрасті. Все це стає безглуздим, тому що у тебе вже не так багато часу, щоб вирішувати, чи готовий ти відповідати чиїмось очікуванням. Тобі хочеться легкості, веселощів, щастя. І сексу. Такого сексу, який сам по собі – без всяких моралей, без наслідків, без докорів і обмежень…
