Від гарячих країн Африки до холодної та прекрасної Антарктиди, від найсуворіших вершин світу до найпотаємніших гущавин, по землі, на воді, у небі – «Паганель Студіо» відкриває світ, який знаємо лише з оповідей. Засновник Андрій Андреєв переконаний, що мандри – це творчість. Кожна подорож – найважливіша дорога до себе. Про те, як не боятись кидати виклик світові, залишати свою зону комфорту і фіксувати емоції в фільмах та фото – у розмові із сміливим та креативним мандрівником.
Андрію, сьогодні ваша з дружиною компанія Paganelstudio є лідером у організації різноманітних експедицій та екстремальних турів. Розкажіть, з чого все починалося?
Почалось все із наших власних експедицій – у 2006 році ми з дружиною вирушили у весільну подорож до Непалу. Вже згодом здійснили велику експедицію до Евересту, потім організували самостійні експедиції в Перу, у Болівію, до Амазонки, в Папуа. І ось, подорожуючи регіоном Амазонки, зрозуміли – хочемо займатись і творчістю, і у той же час віддатись мандрам.
Ми багато фотографуємо, знімаємо фільми. Якось вирішили зробити великий документальний проект – фільм, який поєднав би і мандри, і творчість. Цей проект ми втілили у життя – працювали над ним від 2008 до 2011 року. Тоді вдалось спланувати експедиції до майже 60 місць по усьому світу, починаючи від Антарктиди і завершуючи Океанією та Папуа.
У 2011 році продюсери, які нами займались, не знайшли грошей, бо криза – як завжди. Ось тоді і прийшло рішення, щоб робити все самостійно: займатись експедиціями, а потім залишатись там і фільмувати усе, що захочемо. У 2011 році перша група вирушила з нами до Папуа – тоді в ній було 11 осіб. Так все почалось. Зараз ми – найбільша не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі компанія, що проводить таку кількість експедицій із такою кількістю учасників і таким охопленням країн. Отак все починалось – із захоплення. Однак сила Paganelstudio не в тому, що ми просто мандруємо. Ми робимо це творчо.
Ви знімаєте фільми, чи вони з’являються у кожній мандрівці? Де їх переглянути?
Не у кожній. Фільми привозимо із цікавих регіонів або ж тих, де ще не були. Раніше знімали для задоволення, а зараз 7 наших фільмів стали учасниками фестивалів у всьому світі. За них отримали понад 60 нагород. У нас є 7 короткометражних фільмів та 1 повноцінний – 52-хвилинний про Антарктиду. Його озвучували в Канаді англійською – і він отримав близько 26 нагород. Фільми є на YouTube-каналі та на Gmail-каналі.
Окрім того, ми зробили ще кілька великих проектів. Ось, до прикладу, «Spirit of the place» – 13-хвилинний фільм, у якому вмістили різні країни, музику і відповідний настрій. Такі проекти залюбки купують авіакомпанії. Буває, знайомі пишуть нам: «Ось ми тут летіли – і бачили ваш фільм».
Як формувалась команда експедиційних гідів?
Цілком випадково. Спочатку такими гідами були ми з Олею, згодом до нас приєднувались друзі-учасники наших експедицій. Зараз в команді 7 лідерів, у кожного своя аудиторія і кожен має свій напрямок – до прикладу, гірський чи пейзажний. Ми з Олею спеціалізуємося на всьому, навіть гірські експедиції проводили самі – і до Евересту, і до Кіліманджаро. Зараз напрямки ми розділили, аби встигнути якнайбільше, – у цьому році у нас 46 експедицій.
Кожного року ви додаєте чимало маршрутів. Хто їх придумує і продумує?
Спочатку все продумаю я – близько 90 відсотків програми. Наші лідери теж приходять із своїми ідеями – і це не просто собі ідеї, а визначені маршрути. Кожен такий маршрут повинен бути цікавим, незвичайним, він повинен мати програму і мету. Найперше ця подорож має захопити мене.
А щодо країн – ми завжди додаємо ті, у яких ще не бували і де насправді є на що подивитись. Щороку в нас є щось новеньке. Окрім того, щороку проходимо нашими постійними напрямками – Японією, Китаєм, Перу. Тепер до таких додали Ґренландію та Антарктиду, також анонсуємо нові – пов’язані із яхтами.
Яка подорож запам’яталась найбільше? А яку запропонуєте тим, кого важко здивувати мандрами?
Неймовірна подорож – Антарктида на яхтах. На яхті ми провели 21 день і побували у таких місцях, куди зможуть добратись дуже, дуже мало мандрівників. Там безлюдно – лише пінгвіни і неймовірна природа. До всього, насправді є дуже мало яхт, які зможуть вирушити до Антарктиди – це спеціальні, підготовлені судна з відповідним спорядженням, запасами палива та продуктів, саме такі яхти ми маємо.
Мандрівникам, які шукають нове і екзотичне, допоможемо завжди. Для них –Вануату, Колумбія, Венесуела, Конго, Чад, острови Тихого океану, знову ж таки – експедиції на яхті до Ґренландії. Африканські країни, до яких справді важко потрапити, дуже здивують. Однак такі наші екзотичні експедиції потрібно бронювати за рік, бо місця закінчуються майже одразу. Часто усі місця зникають вже до кінця першого дня, коли з’явилась пропозиція.
Мабуть, є найгірша подорож, коли все пішло не так. Розкажіть і про неї.
Не буває такого, щоб подорож зовсім не вдалась, однак нюанси трапляються. Ось, до прикладу, планували цього року мандрівку до Конго. І вже тоді, коли придбали квитки, там вбили рейнджерів та захопили туристів. Конго скасували. Усі питання тоді вирішили за власний кошт, бо головне, аби люди були в безпеці.
Інший приклад – якось планували експедицію в Малі. Там почалася війна – і ми цю подорож були вимушені скасувати, тому що в умовах воєнних дій гарантувати безпеку насправді важко.
Ви розповідали про вашу зустріч з грабіжниками в Перу. Нагадайте, як це було?
У 2016 році на Амазонці нас пограбували пірати. Тоді була маленька група без охорони – я, моя дружина і двоє наших друзів. Ось коли ми приїжджаємо до Перу з великими групами, то наймаємо озброєну охорону на човнах. Тоді ж, розуміючи, що місця неспокійні, ми всі документи та гроші ми залишили у готелі. З собою, звісно, мали фотоапарати,годинники – усе це забрали пірати.
А чи є якась країна, куди Ви мріяли поїхати, але досі цього не зробили?
Ми маємо дуже великі плани на тихоокеанські регіони. Туди потрапити дуже важко – або зовсім немає літаків, а є лише море, або ж літаки є, однак коштують дуже і дуже дорого. Однак у нас же є наші експедиційні яхти – і ми плануємо туди вирушити. Федеративні Штати Мікронезії, знаменитий Нан Мадол, південь Французької Полінезії, острів Піткерн –це справді унікальні місця, наповнені з історіями ти легендами. І ми там побуваємо.
Ви часто здійснюєте різноманітні обряди очищення карми чи пошуку себе – ось як аяваска, а нещодавно Оля проходила віпасану. Що шукаєте у цих практиках?
Наші подорожі – це дорога до себе. Я вважаю, що подорож – єдиний правильний спосіб пізнання себе і Всесвіту. Навіть книги – це чиїсь думки, а телебачення – взагалі зло. Будь-які джерела інформації нам хтось нав’язує, усіх їх ми вже сприймаємо крізь призму чиїхось суджень. Мандри – то лише твій спосіб дивитись на світ. Яким ти його побачиш, таким він і буде.
І, звісно, будь-які подорожі – це, перш за все, люди. У нас є великий досвід, ми знайомі з аяваскою ще з 2007 року, товаришуємо із справжніми шаманами. Занурюємося в ритуал багато років. Ось у наступному році ми матимемо експедицію – і три дні будемо займатись лише ним. Шаманів із того небезпечного регіону, де нас грабували пірати, ми літаком перевеземо до місця нашої з групою зупинки. Там справді безпечно, навіть охорона не потрібна.
А ще – мандруємо у Тибет, в Індію. У кожній подорожі відвідуємо місця сили. Ось, до прикладу, в Перу – це Мачу-Пікчу, натомість Амазонка – взагалі центр давньої культури та енергії, там нема людей і первозданна природа. Там справді розумієш, як жила наша планета, коли не було людей. Наш непальський гід каже: «Заздрю «Паганель», бо вони, перш за все, подорожують по місцях сили».
Ваші фільми з подорожей виборюють найпрестижніші нагороди. Як встигаєте це все монтувати та їздити на нагородження між своїми експедиціями?
По премії їздити не встигаємо, на жаль (сміється). Насправді з усіх медалей і премій жодну не отримали безпосередньо на церемонії. Буває, просимо когось поїхати на нагородження, інколи нагороди надсилають поштою – однак жодного разу ми не змогли приїхати на урочистості.
Якось у Києві відбувся концерт нашого друга Естаса Тонне. Тоді під час нього показали наш фільм «Internal Flight» – той, що теж отримав багато нагород. Зал повний, люди плакали – нам тоді справді було дуже приємно перебувати разом з ними у цей момент. Згодом цей фільм став учасником багатьох фестивалів.
Якось, не так вже й давно, ми отримали нагороду в Баку. Попросили її забрати у нашого мандрівника – він у костюмі, з метеликом вийшов на сцену по неї, як наш представник. Згодом, через кілька місяців, інша наша мандрівниця була в Баку, забрала цю нагороду і аж тоді привезла її нам. Однак плануємо все, зараз наше життя на такому активному етапі, що коли сидиш два-три тижні вдома, то відчуваєш дискомфорт.
Що колекціонуєте? Що привозите з кожної подорожі?
Ми маємо низку колекцій, ось я збираю артефакти. Є ще такі місця, де досі існує первинна народна творчість, культура племен. Із Африки привожу колекційні маски, у нас їх понад 60 – багато хто каже, мовляв, робіть музей «Паганель». Колись ми це все зберемо і зробимо, однак зараз багато подорожуємо, знімаємо фільми, збираємо фотографії та колекції. Кожного місяця щось створюємо, тому для роздумів про колекції часу поки немає. Однак колись це все стане чимось більшим.
Чому мандрівники обирають саме вашу студію?
Найперше людей захоплює наше розуміння мандрів, тому що «Паганель Студіо» – це творчість і подорожі. Подорожі не від і до пункту призначення, бо у кожній країні нас приваблює культура, намагаємось в неї зануритись. Коли зустрічаємо плем’я, цікавимось їхнім життям, легендами та віруваннями. Важливо, аби мандрівник побачив та відчув якнайбільше.
Якось ми були в Уганді. Я попросив наших хлопців, щоб взяли з собою блокнотики, ручки для місцевих дітей, бо школи у них бідні – на 500 осіб кожна. Ось такий барак – і там півтисячі дітей. Коли ми приїжджали туди, то відчували сильне хвилювання, коли ці півтисячі школярів вибігали до нас. Ми спочатку намагались роздавати кожному, але коли за ці зошити та ручки почались бійки, то просто склали усе в ящик. Попросили розділити учителів, бо ж вони знають, які діти із бідніших, а які із багатших сімей.
Чи не плануєте написати книгу?
Я завжди писав багато – і статті, і розповіді. Тепер плануємо створити книгу «Світ очима Поганель». Там будуть і фото, і ще багато графіки – дружина малює. Працювати над нею вже почали, однак студія виросла в кілька разів за останні кілька років.
Коли ми розпочинали, то були першими. Потім з’явились інші, однак ми виросли найшвидше, бо нас «передавали із рук в руки». Приблизно 60% нових людей прийшли, послухавшись чиїхось рекомендацій. Тому темпи тепер шалені – на все бракує часу. Однак наступного року плануємо продовжити активну роботу, а ще – до цієї книги зробити виставку, бо на стінах фото виглядають по-іншому.
Андрію, яка Ваша мрія?
Мир над головою і щоб припинився безлад в нашій країні – ось про що мрію більш за все. Ця вся ситуація, яку зараз проживаємо, вона впливає на людей. Ми активно водимо групи з 2011 року – тепер дуже помітно, наскільки у людей змінюється світогляд. Мандрами їх лікуємо. Кажемо: «Краса – найперше у ваших очах». Так, як ви дивитиметесь на цей світ, так воно і буде». Мрію, щоб наша земля здобула цей мир – і ми жили щасливо. Маємо для цього усе.
