Хорватії дуже пощастило мати довге і красиве узбережжя, всіяне пляжами, портами та середньовічними містами. Якщо дивитись на карту Балкан, то складається враження, що країна нечесно обмежила доступ до моря не тільки Боснії та Герцеговині, але й Словенії та трохи Чорногорії. Прихильники «Гри престолів» обов’язково захочуть відвідати Дубровник, любителі запального нічного життя – Спліт. А ми цього разу вирушили в Задар. Не здивуємося, якщо ви скажете, що про місто з такою назвою ніколи не чули, хоча воно й займає п’яте місце за розміром та є важливим не лише культурним, але й економічним центром і столицею Північної Далмації.
Першочергово Задар відомий своїм красивим розташуванням на півострові та автентичною давньою архітектурою із залишками давньоримських будівель і слідами Венеційського правління. Місто невеличке, але дуже миле, доглянуте, цікаве і приємне. Тут не тільки від всього віє історією, але є і багато сучасних прикольних фішок. А ще Задар – найдавніше постійно заселене місто на території Хорватії: тут постійно проживали люди ще з часів кам’яного віку.
Зараз це одне з тих місць, де можна вповні відчути середньовіччя, в яке вміло додані сучасні нотки. На перший погляд, тут усе викладене блискучою бруківкою, дотриманий один чи схожі стилі з практично повною відсутністю сучасних будівель. А вулички у старому місті такі вузькі, що часто до протилежних боків буквально можна доторкнутися, розправивши руки.
У XX столітті цей «хорватський мегаполіс» вже вибрався за межі півострова і зайняв набагато більшу частину суші. Однак там туристам особливо робити нічого. Одне з небагатьох місць, які можуть викликати інтерес, – це великий торговий центр. Також саме узбережжя великої землі може запропонувати пляжний відпочинок. А давній півострів – це більше про історію.
Хоча стара частина міста зовсім невеличка, цікавого тут багато. Якщо не поспішати і просто прогулюватися, зупиняючись випити кави, фрешу чи знаменитого місцевого лікеру Maraschino або просто посидіти на сонячній набережній, можна отримати істинне задоволення від цього міста.
На відміну від багатьох інших країн з багатою історичною спадщиною, в Хорватії на ній не паразитують. І навіть не просто бережуть. Тут відновлюють старе і творять нове. Крім добре збережених пам’яток архітектури та історії, як от Римський форум, церква Св. Доната (чи не найкраще у світі збережена пам’ятка архітектури доримського періоду), білосніжний кафедральний собор (з дзвіниці якого відкривається захопливий панорамний вид на місто), кілька брам на вході до міста, у серці Задара можна відвідати відновлену після тривалої реставрації від пошкоджень у Другій Світовій війні церкву Св. Марії.
А одними з найпопулярніших місць відпочинку і туристів, і місцевих є Морський орган і Пам`ятник Сонцю. Назва першого буквально означає те, що ви собі якось уявили, – це хитро продумана система трубок і отворів на набережній, яка перетворює енергію від удару хвиль на звуки, які, своєю чергою, без перестанку творять неповторні мелодії.
Пам`ятник Сонцю – це фактично вбудований у набережну плоский екран з сонячних батарей, які, набравшись енергії впродовж дня, віддають її ввечері, творячи світлове шоу.
Особливо приємно, що ці два мистецькі об’єкти створив один місцевий архітектор Нікола Башич, ще й отримав за них у 2006 році Європейську премію за організацію міського громадського простору. Творіння митця викликають такий інтерес і підвищують туристичну привабливість міста ще й завдяки чудово продуманому розташуванню. Річ у тому, що Задар добре відомий своїми заходами сонця, а мистецько-урбаністичні об’єкти розміщені саме там, де ці заходи сонця видно найкраще, – на самому краю півострова. Том за правильної погоди ці відчуття та атмосфера направду незабутні: ви милуєтеся тим, як сонце повільно тоне у морі, чуєте, як хвилі творять свою дивну музику, та стоїте на великому круглому диску, де вже починають бігати вогні світлового шоу.
Плітвіцькі озера
Національний парк Плітвіцькі озера – найвідоміша та найвідвідуваніша природна дивовижа країни. Крім того, він найбільший в країні та занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Гостям Задара буде дуже зручно відвідати озера, оскільки у порівнянні із рештою міст чудернацької форми Хорватії добратися звідси до парку досить легко.
В основному знаний він каскадами озер з надзвичайно чистою смарагдовою водою, проте більшість і не здогадується, наскільки дивовижні тутешні водоспади. Маршрутів тут багато – довші та коротші, легші та складніші. Кажуть навіть, що ландшафт тут постійно змінюється. Завдяки вапняковій структурі скель і специфічному насиченому кальцієм складу води, які перетворюють на каміння опале листя, рослин чи гілки, одні озера і водоспади з’являються, інші зникають.
На відвідини цієї природної дивовижі варто виділити цілий день: до стандартних маршрутів озерами входять стежини як вгорі над скелями, так і внизу біля самої води, містки з одного берега на інший, паромна переправа через велике озеро. Крім цього, можна потішити себе ще й «неофіційними». Наприклад, якщо біля найбільшого водоспаду піднятися на гору і трохи обійти його дорогою, то можна натрапити на «панорамні балкончики», звідки відкривається вид на найзахопливішу ділянку Плітвіцьких озер.
Справжні чоловічі розваги
Якщо крім занурення в історію та оглядин природних дивовиж вас ще й цікавить відпочинок для справжніх чоловіків, Хорватія з великим задоволенням і за невеликі гроші готова це забезпечити.
Володіючи майже 2000 кілометрами адріатичного узбережжя, тутешні безперечно вам пропонуватимуть морську риболовлю, екстремальні водні активності, а також оренду яхт і катерів. Більше того, сьогодні яхтинг у Хорватії має державну підтримку і розвивається дуже активно. Влада заохочує займатися цим як туристів, так і місцевих, ініціюючи залучення інвестицій, навчаючи яхтсменів і розвиваючи інфраструктуру на численних Далматинських островах.
Море, довжелезна набережна, незліченні ресторани і приємна атмосфера без поспіху та гамору – це головна цінність і причина відвідати Задар. Місто не вразить своїм масштабом та розмахом, але точно забезпечить хороші відчуття і залишить приємні спогади аж до наступного візиту в Хорватію.
Остап Процик
