На перший погляд, Йорданія загалом і Амман зокрема викликають суперечливі відчуття. Пов`язані вони з близькосхідною невпорядкованістю, шумом, захаращеністю та неорганізованістю.
Якщо ваше знайомство з арабськими країнами обмежене All Inclusive у Єгипті чи сучасним підходом ОАЕ або Кувейту, то відразу їх зрозуміти буде складно.
Якщо, наприклад, у Єгипті все зробили більшою чи меншою мірою для туристів, то у Йорданії організовують таким чином, щоб турист не зміг зекономити ні на чому.
Квитки до музеїв дуже дорогі, вхід у Петру – окрема затратна історія. Інфраструктура ніби є, але вся вона якась, наче трохи перекручена. Ціни високі – сервіс такий собі.
Але ми ж подорожуємо різними країнами для різноманітних досвідів. І приймати кожну з них треба такою, як вона є. Навіть у своїй непідлаштованості, зі своїми пам’ятками архітектури та природними дивовижами вона просто незабутня. Тож вперед!
Амман
Найперше – слід змиритися з фактом, що шатл з розташованого за півгодини їзди від столиці аеропорту до центру міста вас ніколи не довезе. Об’їжджаючи його по кільцю, він зупиняється на віддаленій північній станції, звідки не їздить ніякий громадський транспорт. Добратися до готелю чи іншої точки призначення можна, лише якщо сторгуватись за більш-менш прийнятну ціну з одним із таксистів, які миттєво накидаються на приїжджих, наче круки.
Звісно, зовсім не критична ситуація, але дуже показова. Тож не чекайте, що хтось тут подбав про туристів та організував щось зручніше, ніж ніяк. Тому відразу розгляньте варіант оренди авто – без нього тут складно.
На жодній з міжміських маршруток (де дуже часто більшість пасажирів – туристи), які їздять до цікавих історичних місць за межами столиці, нема жодної назви англійською, яка б про це хоч якось сповіщала. Обмінники валют дуже часто розташовані зовсім не там, де переважно бувають туристи. Громадський транспорт тут – це взагалі щось дуже міфічне і майже невидиме. Ціни на все у кілька разів перевищують якість товарів чи послуг, які за них отримуєш.
Стара частина столиці дійсно стара. Колись центр Аммана просто перенесли. Розвиваючи нові райони, серце міста до ладу не доводили. Два найцікавіші туристичні місця – Цитадель та Римський амфітеатр – оточені досить страшненькими райончиками. Виняток лише – відома Rainbow Street з її ресторанами, кальян-барами, магазинами. Тут чисто, лежить бруківка, є ілюмінація. Також тут, беззаперечно, безпечно, оскільки на самій вулиці є поліцейська кабінка, а ще розташовані кілька важливих установ, серед яких – Консульство Великобританії.
Якщо врахувати досить посередню туристичну привабливість Аммана та відсутність цікавих місць, то для прогулянки підійде навіть вона.
Проте головними дивовижами міста, як ми вже казали, є Давньоримський амфітеатр та Цитадель. Перший вражає своїм розміром та розмахом. У ньому чудово збереглося практично все, окрім сцени. Збудованого у 130 нашої ери, його формують 44 ряди місць – і навіть сьогодні він може одночасно вміщати до 6 тисяч осіб. А видершись на його верхню точку, мимоволі захоплюєшся розмахом та інженерними вміннями давніх народів.
Досить цікавою є і Цитадель. На цьому пагорбі розташовані відразу три визначних для Аммана місця. Першим ви натрапите на руїни храму Геркулеса, трохи далі за ним – візантійська церква 5-6 століття нашої ери, а також найцікавіше – палац Омейядів, роду, який колись панував на цих землях. Будівля цілком добре збережена і відреставрована, тому створює досить цілісне враження.
Звісно, є і новий Амман – з торговими центрами, хмарочосами, урядовими будівлями та широкими дорогами. Проте його не так багато, порівнюючи з масштабами цілого міста. Поїздивши достатньо з півночі на південь та зі сходу на захід, можемо сміливо сказати, що сучасних місць, які вражають, тут практично немає. Країна справді дорога, проте зовсім небагата. Як відомо, висновки про багатство і достаток країни варто робити з того, як живуть бідні. Тому окрім історичних будівель Амман не вражає нічим.
Проте це лише ворота до країни, а за справжніми враженнями треба вирушати далі. Саме так робили ми та рекомендуємо вам, оскільки за межами Аммана розташовані набагато цікавіші місця, які слід залишити на потім. Зрештою, будьмо відвертими, саме заради них і варто сюди їхати.
Джераш
Джераш – одна з дуже цінних пам’яток архітектури світу, найкраще збережене провінційне місто Римської імперії, друга найпопулярніша атракція Йорданії. Проте знають про нього далеко не всі. На жаль. Осягнувши масштаб міста та уявивши усі руїни повноцінними спорудами, розумієш, що це був дійсно мегаполіс. Причому з дуже давньою історією. Ще близько 10 тисяч років тому тут жили неолітичні племена, які й заклали місто.
У 63 році до нашої ери Джераш завоювали римляни і включили його до так званого Декаполіса – групи з десяти античних міст на сході від Йорданської долини, які мали самоврядування, певний ступінь автономії та були центрами грецької і римської культур. Власне, більшість будівель, які можна зараз оглянути у Джераші, належить до цього періоду. Однак за свою тривалу історію місто було і язичницьким, і політеїстичним, потім – вагомим християнським центром. Ці нашарування періодів можна побачити і зараз: поряд з храмом Артеміди є залишки християнської церкви. Процвітанню міста також сприяло його зручне розташування на схилах родючих пагорбів, проте сильний землетрус 749 року зруйнував Джераш, а селеві зсуви кілька століть потому законсервували руїни для нас з вами.
Сьогодні у давньоримському місті можна побачити амфітеатр на 4-5 тисяч місць, іподром, тріумфальну арку, численні колонади, овальний форум, згаданий вже храм Артеміди, німфей.
Петра
Про це дивовижне місто можна розповідати дуже багато, але найголовніше – його побачити. Попри всесвітню славу конкретно про Петру небувалий турист може сказати небагато. Переважно усі знають знамениту Скарбницю – саме цей витвір архітектури став візиткою історично-культурно-природно-архітектурної дивовижі. Зрештою, це зрозуміло. Адже El Khazna (дуже вдало перегукується з нашою «казною») збереглася тут найкраще. Через 2000 років після створення своїми фризами, залишками барельєфів, портиками вона все ще дуже добре демонструє смак та архітектурну геніальність набатейців. Саме цьому народу і варто завдячувати появою такої перлини світової архітектури, яка свого часу була столицею могутнього Набатейського царства.
Тож, очевидно, крім цієї різьбленої споруди (яка, як вважають, була усипальницею королів) у столиці мусило бути і було ще дуже багато інших будівель. Серед них, власне, житлові будинки, дамба, народний амфітеатр, численні храми та навіть християнська церква вже трохи пізнішого часу (яка, як стверджують знавці, єдина у світі має декор із зображенням оголених жіночих грудей). І все це висічено у камені, який своїми кольорами переливається від світло-жовтого до насиченого теракотового, від пісочного до коричневого. Багато з будівель неподалік Скарбниці мають під певним освітленням рожевуватий відтінок, тому Петру справедливо назвали «Рожевим містом».
Другою найбільшою особливістю головної дивовижі Йорданії є її ландшафт. Вражає тут не тільки створена набатейцями інфраструктура: місто розкинулося між мальовничими кам’яними горами, пагорбами і брилами, від яких захоплює дух. Особливо каньйон The Siq, він слугує входом до надійно схованого міста. Вигадливість форм, візерунків, фактур та кольорів вражає від самого початку.
І це неймовірне поєднання відтінків і кольорів, природи та архітектури займає 60 квадратних кілометрів! До того ж, дивлячись на гори і скелі, помічаєш, що колись їх усіх прикрашали висічені фасади, схожі за стилем до Скарбниці. І сьогодні з прогулянкової головної алеї можна піднятися на інші рівні міста, аби побачити величні та храми, що вражають своїм розмахом і колишньою витонченістю. Це була величезна робота і воістину неймовірної краси місто, яке мусить відвідати кожен затятий мандрівник.
Мертве море
Унікальне за своєю природою Мертве море ще й особливим чином різниться у Йорданії та Ізраїлі. Завдяки впаданню в нього ріки Йордан, воно тут прісніше, тому максимальний час перебування у воді становить 1 годину (на противагу 15-20 хвилинам на ізраїльському боці). Говорити про користь від перебування тут і збагаченість як води, так і повітря мінералами – зайве. Проте не можна не згадати про захопливі ландшафти з солі, а також термальні джерела, які чекають на відвідувачів. Щороку площа моря зменшується, воно просто висихає. Тому поспішайте побачити його вже зараз.
Пустеля Ваді-Рам
Перше, про що згадують, коли говорять про Ваді-Рам, – не в одному голлівудському фільмі вона грала роль Марса. Звісно ж, головна її цінність не у цьому. Ваді-Рам перевертає звичну уяву про пустелю у головах всіх, хто там побуває. Ця пустеля не про нескінченні дюни. Ландшафт тут значно багатший – ще гори, скелі та пагорби. І все у теракотово-помаранчево-коричнево-жовтій гамі, як з плавними переливами, так і різкими переходами. Пустеля – мабуть, найпівденніша дивовижа країни, не враховуючи Червоного моря. Тому для того, аби добратись сюди та пересуватись територією, найкраще винайняти позашляховик і розглянути варіант ночівлі в гостях у бедуїнів чи кемпінгу. Повірте, враження це залишить незабутні.Окрім своїх найвідоміших визначних місць, Йорданія може запропонувати і не такі масштабні, однак теж дуже цікаві пам’ятки історії чи природи. На півночі країни розкинулося ще не одне давнє місто із залишками величних палаців, храмів та інших забудов.
Окрім того, в Йорданії розташований ще не один каньйон та пагорб, усе це дає можливість влаштувати не тільки прогулянку, але й рафтинг чи інші екстремальні активності. Не слід забувати і про Червоне море – тут є чудове місце для дайверів. Проте сучасна Йорданія як країна викликає змішані відчуття. Головні місцеві дивовижі – це Петра, збудована в ll столітті до нашої ери набатейцями, давньоримський Джераш і Мертве море та пустеля Ваді-Рам, створені природою. Серед визначних місць столиці країни теж пам’ятки лише дуже давні. З сучасного – кілька торгових центрів європейського чи еміратського типу. За останні 2000 років йорданська культура створила дуже мало оригінального і свого, чим могла б похвалитися. Немає пам’яток архітектури хоча б кількасотлітньої давності, місць для розваг, парків, проспектів чи будь-чого іншого власне йорданського. Але хоча б заради того, щоб спробувати зрозуміти її по-своєму, побачити величну Петру та унікальне Мертве море, память про яке живе у нас ще з уроків географії, Йорданію відвідати однозначно варто.
