Як розпочати кар’єру фотографа, як обрати для себе потрібний жанр і чи можливо створити свою фотошколу, немаючи великих коштів – про усе це ми поговорили з членом асоціації UAPP (Ukrainian Professional Photographers) і професійним фотографом Ярославом Мончаком, спеціально для журналу «Егоїст».
– Ярославе, розкажіть з чого розпочалася кар’єра фотографа і якою булаперша фотозйомка? – Ну, мабуть, як усіх фотографів-початківців цікавить зйомка будь-чого. Коли я купив камеру, готовий був фотографувати усе: котиків-песиків, цвяхи на даху…Мені було цікаво створювати гру світла і тіней. Розпочиналося усе з дрібниць, проте я зациклювався над ними технічно: як побудувати композицію, обрати правильний фон і світло. Через деякий час я зрозумів, що хочу фотографувати людей. І саме це спонукало мене змінити камеру «мильничку» на «дзеркалку» з портретним об’єктивом. Відчував технічну нехватку якості. Я працював у різних жанрах, пробував інтер’єрні, пейзажні та портретні зйомки, але живих істот значно цікавіше фотографувати. Знімаю також «ню» фотографії, але це не є моєю улюбленою справою, я не спеціалізуюся на цьому. Портретна зйомка – це те, що ніколи не набридає. Постійно нові обличчя, емоції та знайомства. Тому на сьогоднішній день я вважаю себе фотографом-портретистом.
– Якщо це портретна зйомка, як ти обираєш людей, яких будеш фотографувати?
– На мою думку, не так цікаво знімати красивих людей, як людей у яких цікава та неординарна зовнішність. Такі обличчя завжди цікавіші в кадрі. Це люди, у яких дуже помітні крайності: у якомусь ракурсі людина може навіть здаватися дуже непривабливою, а ж іншого надзвичайно гарною. Для мене є кайфом шукати «родзинку» таких облич.
– Ярославе, ти є засновником і власником фотошколи LIGHTHOUSE. Чи важко було створити таку школу?
– Це вже моя третя студія. Дві попередні були просто art-студії, я там не проводив курси. На цей раз я вирішив розробити уроки, проте я аж ніяк не вважаю себе викладачем. Свій курс я спрямовую так, щоб учні мали багато практики. Мені важливо, щоб люди побачили це зі сторони, змогли вникнути і зрозуміти деталі фотографування. Коли я сам відвідував майстер-класи, то найперше мене цікавила не теорія, а «закулісся» усього процесу зйомки. Тому за таким принципом побудована фотошкола LIGHTHOUSE. Також часто буває, що люди приходять на заняття і думають, що існує якийсь один секрет успішного фотографа. І якщо вони його знатимуть, то зможуть наздогнати багаторічний досвід. На жаль, це не правда. Якби цей секрет був реальністю, я б з радістю ним скористався, навіть зараз.
– Скільки коштує відкрити свою школу?
– Щоб відкрити студію не так багато потрібно грошей. Важливіше, мабуть, щоб
студія працювала і окуповувала себе пізніше. Спочатку це може бути не рентабельно і невигідно. Я багато часу знімав у фотостудіях, які здавалися в оренду тому, що знав, що
поки студія не зможе заробляти сама на себе, то сенсу її утримувати немає. Якщо
фотограф проводить 2-3 студійні зйомки на тиждень, тоді є сенс її відкрити. Хороша студія повинна відповідати певним технічним вимогам: висота стелі, ширина, загальна площа, колір стін, підлоги. Такі приміщення зазвичай розміщуються у промислових
районах. Моя перша студія коштувала мені всього 300 доларів, на ці гроші я купив фон і один прилад студійного світла. Я орендував цокольне старе приміщення, за яке платив 400 грн на місяць. У цій «Фотостудії» я «набивав собі шишки» у сфері фотографуваня. Цього мені було достатньо для того аби чомусь навчитися.
– Кожен твій учень є конкурентом у майбутньому. Чи не боїшся цієї
конкуренції?
– Ні. Насправді я задавав собі таке питання, коли відкривав школу. Але тоді вже
зрозумів, що конкуренція – це один з стимулів ставати краще. Без неї нецікаво
працювати.
– Ярославе, чи мають місце у твоїй роботі фотопроекти лише заради
натхнення?
– Є таке до сих пір. Є зйомки, на які сам витрачаю кошти і знімаю заради
задоволення. Це ті ж самі портретні фото.
Мої зйомки – це можливість себе реалізувати, не маючи ніяких рамок. Комерційне
замовлення не дає такого емоційного ефекту, як власне бажання. Проте намагаюся балансувати комерцію з творчістю. У кожен такий проект я намагаюся внести якусь частинку своєї творчості.
Ярославе, що в першу чергу повинен звертати увагу фотограф, щоб його робота була якісною?
– Для мене технічні знання – це якість, вона має бути «по замовчуванню» – це те з
чого я починав. Коли є усі ці вміння, тоді можна думати про творчість, шукати
правильний ракурс та потрібне світло. Головне працювати з моделлю емоційно, потрібно
передати природні переживання.
– Ярославе, що для тебе означає егоїзм і чи є ви егоїстом?
– Егоїст – це та людина, яку думає лише про себе. Я буваю егоїстом, а буваю
зовсім протилежним. Мені складно віднести себе до певної групи характерів через те, що
я людина настрою.
Розмовляла Ірина Семенюк
