Співзасновник холдингу емоцій !FEST Андрій Худо про те, чому бізнес треба відкривати саме в Україні, про покоління «вільних і небайдужих» та нові проекти.
Уже впродовж 11 років у Львові працює холдинг емоцій !FEST, який заснували троє друзів – Андрій Худо, Юрко Назарук та Дмитро Герасимов. Тепер !FEST – це не лише ресторани, а й пивоварня, концертна зала, видавництво, продуктові магазини, будівництво житла та навіть школа і дитячий садочок. Про шлях до успіху «Егоїст» поспілкувався зі співзасновником мережі Андрієм Худо.
– Андрію, наскільки мені відомо, ніхто з вас трьох раніше не займався ресторанним бізнесом. То як народилась ідея відкрити перший заклад? І з чого він починався?
– Холдинг емоцій !FEST ми відкрили втрьох з друзями у 2007 році. Він почався із кав’ярні «Біля Діани на Ринку». Вона тоді не була такою потужною, як зараз, але, створюючи її, ми мали чітку мету – перезавантажити літні майданчики у Львові. На той час усі вони були з пластиковими стільцями та столами, одноразовим посудом і маркованими пивними брендами парасольками. Це все було таке неатрактивне, бо підприємці не інвестували гроші в літні майданчики, більше мислили по-споживацьки: при мінімальних вливаннях заробити за сезон якомога більше. Тоді ми вирішили зробити європейський літній майданчик. Тоді нас надихали такі місця у Мілані, Венеції, Відні…
Ми повністю обладнали майданчик з дерев’яними меблями, з небрендованими, здається, чорними чи зеленими парасольками, нормальним скляним і порцеляновим посудом та великою кількістю квітів. Зараз вже цим нікого не здивуєш. А якщо повернутись на 11 років назад, то це було «Вау!». Ми на той час витратили, здається, 30 тис. доларів.
– Я так розумію, на той момент це була дуже знакова для Вас сума і великий ризик?
– В той час я працював інвестиційним директором компанії «Галнафтогаз». Тобто, мав стабільний заробіток, але явно не такий, щоб за нього відкривати ресторани. Тому ми всі троє ризикували на всі 100%. Наприклад, коли ми робили «Криївку», у розрахунках ми помились на 50% від тієї суми, яку розраховували вкласти. Тобто ми собі порахували одну суму, а вийшла значно більша. І я не мав такої собі валізки, з якої можна просто брати гроші. Я заклав свою квартиру, де проживав зі сім’єю, Діма заклав якусь свою нерухомість, і ми відкрили «Криївку». Але потім був приємний сюрприз – виручка від реалізації втричі перевищила наші очікування.
Тому я вважаю, що якщо хочеш досягти успіху, треба йти ва-банк. І все реально. Не повірите, але свого часу банк «Львів» дав нам кредит 2,7 млн грн фактично під чесне слово. Ми заставили якесь обладнання, вентиляцію, корпоративні права – усе нематеріальне. Але ми сказали: «От у нас є «Криївка», вона успішна. Ми маємо ще ідеї, і нам треба грошей». І все вийшло.
– Чи були саме гроші головною метою початку бізнесу?
– Гроші – це сильний аргумент. Але не головний. Взагалі я мислю як американці. Для них, коли людина досягла успіху, зробила себе сама, заробила свій перший мільйон і дає роботу іншим, – це респект. І так само я радію за успішних людей, які з нічого зробили щось. На жаль, наразі наші люди, особливо старші, ті, хто жив за Радянського Союзу, переважно не радіють за успішних людей, а заздрять їм. Поступово ми від цього відходимо. Молодь вже сприймає це з більшим позитивом. Але коли українці справді зрозуміють, що чим більше заможних та успішних бізнесменів, тим краще всім навколо, тоді і наша економіка справді інтенсивно зростатиме.
– Після «Криївки» у Вас було ще багато нових цікавих проектів. Вони буквально посипались один за одним. У Вас є якийсь крутий креативник, такий собі генератор ідей? У чому секрет?
– Ідеї генеруємо ми з партнерами і наша креативна команда на чолі з Юрком. Ми їздимо по світу і цікавимось різноманітними тенденціями. Ідей насправді вагон. Питання було в тому, чи вкладати все і бігти. І ми вирішили справді втілювати всі ці ідеї одну за одною. Але є ще один момент – ти маєш мати оцифровану мету, до якої йдеш, і стратегію, як це робити. Наша стратегія була відкрити 15 ресторанів, щоб стати лідерами у Львові. І ми справді відкривали їх один за одним. Тобто фактично усе зароблене ми знову вкладали в бізнес, ми змушували ці гроші працювати на себе. І зараз у нас близько 20 ресторанних проектів, 50 «Майстерень шоколаду», багато інших проектів: «Видавництво Старого Лева», мережа продуктових магазинів «Два кроки від хати», будівельний бізнес «КВІТКА», школа «Вільних і небайдужих», дитсадок. От скоро і готельний бізнес будемо відкривати.
– Розкажіть детальніше про це.
– Ми відкриваємо невеликі апартготелі в історичній частині Львова в старих будинках. А наступного року ми відкриємо вже перший повноцінний готель на 70 номерів.
– Що це буде за готель?
– Це буде реконструйований будинок по вул. Лемківській. Креативний готель, три зірки. Це буде «робоча машинка», яка даватиме і емоції, і заробіток.
– З усіх Ваших ресторанів найбільше розрослась «Майстерня шоколаду». Що зручніше для віддаленого управління такою великою мережею – працювати по франчайзингу чи відкривати всюди самотужки?
– У нас 50/50 – франчайзинг і власні партнерські проекти. Але якщо це не міста-мільйонники, то, звичайно, зручніше з франшизами. Я більше за франчайзинг, тому що самі ми навряд чи осилили б відкрити стільки закладів. А, по-друге, це чудова можливість знайти хороших партнерів, з якими ти можеш швидко рухатись і звільняєшся від всіляких дрібних проблем на кожному кроці. Головне в цьому – знайти надійного партнера.
– Тобто, Ви вважаєте, що головне тут – знайти надійних партнерів?
– Саме так. Сам ти далеко не заїдеш. Треба шукати хороших франчизерів.
– Ви вийшли за межі розважальної сфери та увійшли у сферу соціальну. Я зараз кажу про Ваш дитячий садок та школу «Вільних і небайдужих». Що Вас до цього підштовхнуло?
– Якщо думати наперед, то круто виховати покоління вільних та небайдужих людей, частина з яких, наприклад, колись стане твоїми ж партнерами. Я вважаю, що правильна освіта може змінити нашу країну, тому що в нас, як на мене, є ці давні родові травми через владу і несправедливість у країні, яка була десятиліттями і частково існує досі. От народ бере і виїжджає на заробітки – вони не вірять в Україну. І це притому, що в нас є все, що потрібно – природні та людські ресурси, оптимальний клімат. І це біда, яку може виправити лише новий підхід до освіти. І це не питання однієї школи. Треба ставити собі амбітну мету – відкрити 100 таких шкіл. І в цьому сила змін.
І я щиро вражаю, що для успіху треба бути вільними і небайдужими. Перше нам уже показала Революція Гідності: люди довели, що вони вільні і гідні, і різко повернули курс країни. А бути небайдужим важливо і в житті, і в бізнесі, бо байдужість просто вбиває все.
– У Вас є ресторан «Дім легенд», в якому працює багато маленьких людей…
– Всі про це питають. Ми переслідували соціальну мету. Ми вирішили, що це буде цікаво для такого закладу, і заодно ми дамо роботу цим людям, адже їм важче реалізувати себе, наше суспільство доволі жорстоке до людей, які чимось відрізняються.
– Чи можете анонсувати ще якісь цікаві проекти?
– Ми вже запустили новий проект !FEST COFFEE MISSION і відкрили у Львові кавовий хаб. Суть бізнесу – знаходити найкращі зразки кавових зерен у класах «спешіаліті» та «преміум» і торгувати цією кавою по всьому світу. Зараз ми відкрили тут, на !FESTrepublic, хаб, який працюватиме на Україну та Європу. А до кінця літа ми відкриємо наступний хаб у Сан-Хуан-дель-Сурі в Нікарагуа. Він працюватиме на увесь світ та зокрема Америку. Ми вже взяли там в оренду приміщення. Там буде шоу-рум з обладнаною кавовою лабораторією, де проводитимуть капінги, різні дегустації і обсмажувальники кави зможуть обирати ті сорти, які їм сподобались.
– Що б Ви ще порадили молодим людям, у яких є ідеї?
– Ідеї можуть бути геніальними, але якщо не спробуєш – нічого не буде. І ти не отримаєш за неї гроші. Лише коли спробуєш, ти зможеш реально переконатися, що ідея справді була геніальною. Якщо вона в тебе працює, і ти бачиш у цьому перспективу – біжи акселеруйся, бо не один ти такий розумний. Є багато молодих людей, які цікавляться, їздять по світу. Вони можуть банально придумати таку ж справу, як і ти. І тут у виграші буде той, хто першим масштабує її.
– Але проблема в тому, що люди не вірять. У нас кожен переживає, що йому не дадуть нічого відкрити, бо обкладуть податками і платежами з усіх боків. Я вже мовчу про те, що люди бояться ще й через те, що нібито без хабарів неможливо, а ще є такі речі, як нечесна конкуренція та навіть ризик того, що твій бізнес можуть «віджати», як то кажуть.
– Хіба зневіра досягла такого рівня?
– Якщо люди віддають останні гроші, щоб поїхати закордон…
– Мабуть, так і є. Я продемонструю на нашому прикладі: якби ми не почали відкривати концептуальні ресторани саме в Україні, то ми б не були тими, ким є зараз. Сенс у тому, що якби ми це робили в іншій країні, скажімо Великобританії або навіть Австрії, не факт, що ми би «вистрілили» цією мережею. Тому що європейців значно важче чимось здивувати та зацікавити, вони вже більш вимогливі до нового і такі на «релаксі». Там цей ресторанний простір уже давно сформований і туди дуже важко і набагато дорожче увірватись.
Так, нам було складно, і треба було вирішувати багато різних питань. Але ти ж маєш стержень. Все не може бути на 100% гладко, просто треба докласти зусиль і не опускати руки.
Розмовляла Юлія Лавришин
