Його усмішка та голос приковують увагу. Він став успішним диктором, ведучим та навіть актором. Його щасливому шлюбу, життєвій енергії та кар’єрному становищу можна лише позаздрити. Журнал «Егоїст» випитав шоумена Григорія Решетніка про успіхи в кар’єрі, майбутні вибори та про те, якою має бути ідеальна жінка.
– Якою, на Вашу думку, повинна бути ідеальна жінка?
– Вона має подобатись собі, бути цікавою – лише так можна сподобатися обранцю та оточенню. Це має бути самодостатня дівчина з власними інтересами та зайнятістю, але необов’язково професією чи роллю бізнес-леді. Не маю на увазі матеріальні статики. Головне – цікавість до чогось. Тоді жінка буде цікавою й чоловікові. Чоловік має пишатись своєю жінкою, мати про що порозмовляти з нею, має радитися з нею. Краса, почуття, секс, емоції – їм приділяєш увагу на початку стосунків. Все ж таки чоловіки – це така слабка стать (сміється) зі змінами настрою, їх постійно потрібно надихати, підбадьорювати. Жінки більш прагматичні, раціональніші, спокійніші…Ось такою має бути жінка.
– У чому секрет успіху сім’ї Решетнік?
– Мені здається, що у нас співпав оцей механізм «інь та янь». Ми вміємо спілкуватися. Часто стосунки псуються через те, що хтось замовчує, накопичує образи, не відкривається. Треба вміти обговорювати все і йти далі. У нас безліч щоденних завдань, дітки, робота, інтереси… Якщо на чомусь зациклитись, то це може просто розмити стосунки. Безумовно, є любов, почуття, нам цікаво вдвох, ми приділяємо увагу один одному, а не лише живемо заради дітей. Взаєморозуміння, спілкування і не замовчування – мені здається, що кожен має прораховувати певні ризики, які можуть зруйнувати стосунки.
– Кажуть, любов живе три роки, а вона у вас жива досі.
– Складно сформулювати поняття «любов», думаю, що це таке загальне розуміння. Найголовніше, як на мене, відчувати комфорт з собою, з другою половинкою, жити тим, що сьогодні, а не майбутнім чи минулим. Це і є любов – кохання, яке перероджується та переростає. І взагалі, стосунки – це така робота, якій потрібно приділяти увагу, тут необхідно думати та аналізувати. «Сьогодні я додому не прийшов, завтра розберуся», – так не вийде. Приходиш, а всі вже переїхали. Завжди все можна пояснити, але не завжди є другий шанс. Жіноча принциповість теж подобається чоловікам, але якщо вона стійка, то це нас обеззброює.
– Чи справді вважаєте Вакарчука спроможним керувати країною?
– Перш за все, сам кандидат має прийняти остаточне рішення і заявити, що йде у президенти. А поки це така гра у шоу-бізнес. Однозначно, він – геніальна людина, але чи може людина бути геніальною в усіх сферах – це питання і випробовування часом. Якщо у Вакарчука є сили, є енергія, то він впорається, тому що є цілеспрямованим. Думаю, він просто сам вагається – йти чи не йти. У нього дуже багато шансів і великий електорат інтелектуальної та свідомої молоді. Всі ті рази, коли я зустрічався з Вакарчуком, він справляв прекрасне враження. А взагалі, політика – це не музика, там складніше. І питання, як впоратись із цим емоційно? Мабуть, дуже складно. Однак він вчиться, працює над собою. Кожна його промова з погляду ораторського мистецтва все сильніша і сильніша. Але, окрім говорити, треба ще й робити.
– Які пропозиції від політиків отримували і які прийняли б?
– У мене така професія. Я проводжу багато заходів і спілкуюся з різноманітними діячами – політиками та бізнесменами. Але предметних розмов щодо політики у мене поки не було. Бувало, що зустрічався та давав поради щодо іміджу, промови. Говорив про ті речі, в яких розуміюсь. Мені видається, що у політиці є багато нещасливих людей. Хлопці багато часу працюють і забувають про важливе. А потім починаєш бачити своїх дітей з 16-18 років і вже не маєш конекту з ними. У тебе є певні статки, але чи є від цього щастя? Мені достатньо любові та розуміння і без цих речей (сміється).
– Чи замислювались про переїзд за кордон і куди?
– Думаю, що кожна людина у 2013-14 роках замислювалась про те, щоб переїхати. І мені прикро, що населення України зменшується щодня. Але вважаю, що кожен заслуговує на щастя. Якщо людина виїхала і відчуває себе там щасливою і в безпеці – будь ласка. Я до цього спокійно ставлюсь. Звичайно, у мене були такі думки. Було боязко, бо маленька дитина та дружина. У кожного чоловіка є відповідальність не лише за себе, а й за родину, батьків. Але, на щастя, обійшлося. Так, країна живе у стані війни, але життя продовжується – і кожен має займатися своєю справою. Я відповідаю за те, щоб люди відпочивали, розважалися під час отаких складних дій та подій у країні. Ось така моя місія – щоб люди якомога більше усміхалися. Ми дуже багато подорожуємо Європою, літаємо у далекі країни. Дуже подобається тамтешня інфраструктура та рівень життя, рівень роботи закладів освіти і таке інше. Однак треба розуміти, якщо хочеш жити за кордоном, необхідно визначити для себе заняття.
– Яку б професію хотіли б освоїти?
– Кажуть, що телебачення – це такий правильний наркотик, адже ти звикаєш до зйомок, до аудиторії. Та я намагаюсь розвиватись й у інших напрямках. Останнім часом приділяю увагу наданню майстер-класів. Нещодавно вони були у Києві, Одесі, Харкові, Дніпрі. Я збирав зали по 500-700 осіб. Це майстер-класи про історію становлення, мотивацію, про те, як знаходити сили. Також про те, як себе позиціонувати, про ораторське мистецтво. Настав той момент, коли я відчуваю в собі сили не лише реалізовувати, а й створювати.
– Звідки черпаєте життєву енергію?
– Сили і натхнення від спілкування з друзями. Хочу бути добрим та нести позитив людям. Я – людина відкрита. Хочеться давати енергію. Якщо хтось просить про фотографії і це дає йому запал, радість, то я не відмовляю. Сам колись бігав та просив автографи. Дуже рятують подорожі. Якщо все в житті накопичилось, поїдьте в гори, відпочиньте, просто змініть картинку. Я читаю мотиваційну літературу, пробував медитувати, але дуже складно прокидатись о 5-6 годині, якщо лягаєш о 1 чи 2 ночі. Засинаєш під час медитації, провалюєшся… До медитації треба бути готовим, особливо – до правильної. Але це дуже потрібна річ. Йога, медитація, спорт – це те, на що треба знаходити час.
– Яку роль відіграють у Вашому житті соцмережі?
– Думаю, зараз соцмережі є важливими для будь-якої людини. Коли навчався в університеті, то були 5 каналів, на які хотілось пробитись, стати ведучим. Інших можливостей не було. Зараз маємо соцмережі та YouTube-канали, людина швидко може стати знаменитою. Важливіше – втримати цю популярність, ніж завоювати її. Так чи інакше, ти ж «Інстаграм» не для себе ведеш, ти чекаєш реакції. Вона може бути різною, може бути й критика. Є ж дуже багато людей, яким ти просто не подобаєшся. От вони люблять Винника, а ти – Решетнік. Щодо пропозицій, то нещодавно мені запропонували взяти участь в проекті «Знайди дівчину». Я сказав, що щасливо одружений. Продюсерка здивувалась і побажала щастя (сміється). При цьому писала вона мені в «Інстаграмі», де це усе можна побачити. Також дуже багато дівчаток пишуть, дітей, підлітків, у любові зізнаються. І якось хочеться не образити, бо це такі тендітні душі. Всім намагаюсь відповідати, інколи дискутую. До речі, соцмережі – це шанс черпати думки тих, хто чогось досягнув, і вибудовувати свій шлях. Це дуже важлива річ. Звичайно, не можна жити одним «Інстаграмом», треба підкріплювати все реальним життям.
– Чи думали про запуск власного шоу на теле- чи YouTube-каналі?
– Так, думав. Але хочеться зробити щось цікаве, бо формат «запросити друга/гостя і поспілкуватись з ним» вже багато у кого є. Хочеться придумати щось нове і незвичне, а цей процес складний. Я відчуваю, що хочу створювати, що маю досвід, енергію, і хочу нести ще якусь соціальну місію. Знову ж, починаєш думати – і бракує часу. Але обіцяю, що Григорій Решетнік обов’язково ще запалить.
– Чи думали про власний фільм?
– Про зйомки фільму думав менше. Для цього потрібно багато ресурсів. Я стежу за кінематографістами і закінчив Інститут кіно та телебачення, тому замислююсь. Але розумію, що власне кіно – це недешево, а ще треба хорошу команду. Знову-таки, Юра Горбунов, Зеленський, Дзідзьо, Притула знімають доволі успішно. Думаю, мені треба ще дорости. Поки знімався у серіалах. У мене завжди роль «мачо-герой-коханець», тому це не зовсім схвалює дружина.
– Чи часто доводиться імпровізувати?
– Так, доволі часто. Для сучасного телеведучого імпровізувати – дуже важлива річ. Ведучий має вміти працювати не за сценарієм. Складність професії в тому, щоб вміти підібрати потрібні слова, не принизити когось, відчувати клієнта.
– Які блогери Вам цікаві?
– Зараз бути блогером дуже модно. Та я б радив підписуватись на людей, чиї успіхи ти бачиш, або блогерів за певною тематикою. Якщо ти – мама кількох дітей, то треба знайти жінку, яка дає правильні поради і також має діток. Треба орієнтуватись на людей, які йшли до успіху і яким вдалось його досягнути: співаки, бізнесмени, тренери. У таких людей варто черпати енергію. Блогерство – хороша річ, але дуже багато у ній теоретиків. Немає універсального рецепту успіху чи щастя. Скажу лише, що ті, хто його досяг – гідні того, аби їх слухали, адже їхня дорога була складною. Мені от часто казали зав’язати з професією. Я переїхав з Миколаєва, вчився на фінансиста, кинув, почав навчатись на диктора і ведучого. На мене дивились, як на божевільного. Всі казали, що я міг бути банкіром, а обрав незрозумілу професію. А я вирішив, що саме це – моє.
