Наш організм складається з води на… Стоп! Стоп… Ти вже це все чув. Навіть більше, якщо б я почав писати такі примітивні речі, то зіпсував би собі репутацію хорошого хлопця перед редакцією журналу. Почну загадковіше, аби у тобі прокинулась цікавість дитини, яка тільки починає вивчати цей дивосвіт.
Норм вживання води не існує. У природі не існує! Природа взагалі анархічна штука. Глянь, як ростуть гілки на деревах, – анархія, ніякого порядку. Підійми голову, глянь на вечірнє небо: зірки утворюють собою суцільний хаос.
У природі не існує норм води, як і не існувало в суспільстві до останнього часу. Сучасний homo sapiens вирішив усе впорядкувати. Ми усі хворіємо на перфекціонізм – і ця хвороба ховає від нас істину.
Мені, простому хлопцю, який зростав серед практично первозданної природи мальовничих Карпат, важко осягнути наше прагнення все обвести частоколом – рамками.
Наука досі користується ІМТ – причина того, що інопланетяни з нами не хочуть контактувати. ІМТ – формула, що визначає «правильне» співвідношення зросту до маси тіла найрозумнішого ссавця. Матінка-природа в кожного з нас заклала унікальність, знову ж таки – хаос. Цю унікальність ми нарекли соматотипом. Але це не тема моєї сьогоднішньої писанини, тому повертаюся до води.
Якщо спитати пересічного прихильника ЗОЖ (здоровий образ життя), скільки треба пити чистої питної води на добу, він відповість: 2-3 літри або 35 мілілітрів на кілограм маси тіла. Якщо спитати його, звідки він це взяв, ми почуємо нечітке лепетання, на кшталт: «Ну, як… всі дієтологи так кажуть». Коли вирушимо в далеку дорогу до цих «дієтологів», то, знайшовши їх, усвідомимо, що першоджерело цих норм знайти непросто.
Хоча першоджерело особисто мені ясне, як день – продавці води. Ці люди наголошують, що вода має бути «чистою», бо якщо вона буде забрудненою глюкозою, фруктозою (сік) чи кофеїном (кава) – це вже не вода.
До мене за порадою звернулась мати 10-річного хлопчика, маса якого трохи більше центнера. Тренер-нутриціолог нарахував йому 4 літри чистої питної води на добу. Жінка бідкалась, що її син фізично не здатен поглинути таку кількість води. Чому норми є, а дотримуватись їх важко, інколи – нереально?
Давайте питати про норми вживання води у фізіології. Ця біологічна наука, напевно, має знати наші потреби у волозі.
Попри мінливість явищ та речей, які нас оточують, там, за шкірою, всередині нас панує спокій. Фізіологи цей відносний спокій називають гомеостазом. Неважливо, дикий мороз на вулиці чи нестерпна спека, там, за шкірою, – 36,6. Ми можемо об’їстись шоколаду на челенджі «хто більше зможе» чи третій день бродити по савані в пошуках чогось поживного, у крові буде плавати глюкоза в концентрації близькій до 5,5 мілімоля на літр. Ми можемо випити 10 кухлів пива, як і можемо, знеможені та спраглі, бродити пустелею, а рівень води в організмі буде в районі 60%. Це, друже, гомеостаз – постійність внутрішнього середовища організму – необхідна умова життя.
Для того, аби підтримувався гомеостаз (алостаз) Н2О, кількість води, яка потрапила в організм, повинна дорівнювати тій кількості води, що його покинула. Уявіть собі фантастичну ситуацію, що в організмі нема цієї регуляції гомеостазу. Одні б ходили, наче бульбашки, а інші були б, як таранька.
Яким же чином в наше безсоромне тіло потрапляє Н2О?
В старому запилюженому підручнику з біохімії часів совка я відкопав таку інформацію.
Середня добова потреба дорослої людини у воді – 2,5-2,8 літра (40 мілілітрів на кілограм маси тіла). Погодьтесь, дуже схожі дані до сучасних «норм».
Але далі біохіміки уточнюють.
Основні джерела води:
Питтєва вода – 900-1000 мілілітрів;
Рідка їжа – 600-650 мілілітрів;
Тверда їжа – 650-700 мілілітрів;
Ендогенна вода (утворюється в організмі в процесі окислювання органічних сполук) – 350-450 мілілітрів.
Ще в тому допотопному часі вчені знали, що яблуко – 90% вода, м’ясо (сире) –70% вода, молоко – 90% вода, овочі – 90% вода. Крім того, вони знали, що вода з яблука – це таке ж Н2О, як і джерельна вода. І тільки в 21 столітті, в час нещадної боротьби за наші роти, а відповідно – гроші, нас хочуть напоїти «чистою» водою. Нам нагадують, напої – не вода, напої – це рідка їжа, відповідно їжа – не вода. Залізна логіка, що тут скажеш.
Чому вони це роблять? Мабуть, турбуються про наше здоров’я…
Ще ми звідусіль чуємо, що відчуттю спраги довіряти не можна. Подейкують, що вона виникає із запізненням, при повному зневодненні, на межі життя і смерті.
Споконвічно розумний homo, як і всі його філогенетичні предки, вирушав на пошуки їжі, коли відчував голод, на пошуки води – коли відчував спрагу. Скільки видів тварин згинуло з лиця Землі в еволюційній боротьбі, всі люди погинули, крім нас, людей розумних. Якщо би відчуття спраги, яке виникає на мінімальне збільшення густини крові, було б дефектним «датчиком» в нашому організмі, еволюція нас би стерла з лиця землі задовго до початку нашої ери.
Рухаємось далі.
Куди дівається вода в нашому організмі?
Воду ми втрачаємо:
з сечею;
з калом;
з видихуваним повітрям;
з потом.
І тут ситуація наступна. Зайва вода практично не виходить з потом: організм утворює його стільки, скільки йому потрібно, аби охолодити тіло. З калом і видихуваним повітрям вона теж вийти не може. У нас лишаються нирки. Коли ви, наслухавшись експертів ЗОЖ, намагаєтесь «напити» норму в 2/3/4 літри чистої питної води, попри всі можливі сигнали вашого тіла у вигляді «не хочу», нирки змушені важко працювати, аби вивести зайву воду з організму. Тому, крім «не хочу», хорошим індикатором надмірного поглинання води є постійні візити до вбиральні.
Боюсь, ти, неправильно трактуючи мої слова, почнеш себе обмежувати у вживанні води. Тому, друже, ти можеш пити як 300 мілілітрів води на день, так і випивати цілих 5 літрів – все залежить від твого способу життя.
Якщо ти ведеш малорухливий спосіб життя, вживаєш багато фруктів та овочів (до речі, рекомендую), п’єш молоко та постійно «ганяєш» чаї довгими зимовими вечорами, твої потреби у вживанні чистої питної води суттєво обмежені.
Але якщо ти займаєшся фітнесом в літню обідню пору в залі без кондиціонера, що розташований на останньому поверсі будівлі, прямісінько під металевим дахом (суттєві втрати води з потом), двічі на тиждень відвідуєш з друзями сауну, не любиш пити соки, каву та інші напої, тобі треба пити багато води, краще – підсоленої.
Здається все я, друже, тобі розказав, маєш їжу для роздумів. Знаю, відмовитись від статусу-кво (стан речей, що склався на поточний час в певній предметній області) тобі буде непросто. До речі, ти – яка дитина в сім’ї, перша чи друга/третя/четверта?
Вчені кажуть, що першій дитині важче відмовитися від статусу-кво, адже він змалечку звик бути старшим, відповідно – мудрішим. А друга дитина звикла вчитись у старшого(-ї) брата/сестри, тому вона легко відкидає старі знання у відповідь на переконливу аргументацію. Бажаю тобі бути «другою» дитиною!
Тренер Віктор Мандзяк
