Відпочинок

Від гарячих країн Африки до холодної та прекрасної Антарктиди, від найсуворіших вершин світу до найпотаємніших гущавин, по землі, на воді, у небі – «Паганель Студіо» відкриває світ, який знаємо лише з оповідей. Засновник Андрій Андреєв переконаний, що мандри – це творчість. Кожна подорож – найважливіша дорога до себе. Про те, як не боятись кидати виклик світові, залишати свою зону комфорту і фіксувати емоції в фільмах та фото – у розмові із сміливим та креативним мандрівником.

Андрію, сьогодні ваша з дружиною компанія Paganelstudio є лідером у організації різноманітних експедицій та екстремальних турів. Розкажіть, з чого все починалося?

Почалось все із наших власних експедицій – у 2006 році ми з дружиною вирушили у весільну подорож до Непалу. Вже згодом здійснили велику експедицію до Евересту, потім організували самостійні експедиції в Перу, у Болівію, до Амазонки, в Папуа. І ось, подорожуючи регіоном Амазонки, зрозуміли – хочемо займатись і творчістю, і у той же час віддатись мандрам.

Ми багато фотографуємо, знімаємо фільми. Якось вирішили зробити великий документальний проект – фільм, який поєднав би і мандри, і творчість. Цей проект ми втілили у життя – працювали над ним від 2008 до 2011 року. Тоді вдалось спланувати експедиції до майже 60 місць по усьому світу, починаючи від Антарктиди і завершуючи Океанією та Папуа.

У 2011 році продюсери, які нами займались, не знайшли грошей, бо криза – як завжди. Ось тоді і прийшло рішення, щоб робити все самостійно: займатись експедиціями, а потім залишатись там і фільмувати усе, що захочемо. У 2011 році перша група вирушила з нами до Папуа – тоді в ній було 11 осіб. Так все почалось. Зараз ми – найбільша не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі компанія, що проводить таку кількість експедицій із такою кількістю учасників і таким охопленням країн. Отак все починалось – із захоплення. Однак сила Paganelstudio не в тому, що ми просто мандруємо. Ми робимо це творчо.

Існує думка, що в Дюссельдорфі робити особливо нічого і він для туристичних відвідин не дуже підходить. Чомусь навіть самі місцеві, коли заходить мова про туристичну привабливість міста, найчастіше вживають епітети «індустріальне», «маленьке», «не дуже цікаве» та дивуються, коли дізнаються, що ти приїхав сюди не у робочих справах, а з туристичною метою.
Проте отримавши майже прямий маршрут зі Львова і маючи бажання оцінити місто самим, «Егоїст» відкрив для себе, що з можливостями шопінгу, сучасною архітектурою, непоганими музеями і річкою Дюссельдорф даремно недооцінений і насправді може сміливо конкурувати з іншими містами Німеччини. А деякі туристично-розкрученіші – навіть переплюне. Тож давайте разом прогуляємося зимовим містом.

Звісно, у передсвяткову пору привабливості місту значно додає різдвяно-новорічна атмосфера. Причому важко не помітити, що тут вона не просто домінує на головній площі (як це буває в багатьох європейських містах), різдвяними міні-ярмарками заповнені майже всі великі площі старого міста. Навіть не відразу вдається зрозуміти, який з них головний. На кожному неодмінно продають традиційні ковбаски, деруни, смажений шпік, прецлі, глінтвейн, пиво, сувеніри та різноманітну дрібноту. Одні ярмарки – це більше поїсти, інші – випити, треті – придбати щось рукотворне. Як ви здогадалися, відвідувачів найбільше там, де наливають.

Макао. Таку оригінальну португальську назву носить вже зовсім не португальське місто, яке за лічені роки стало азартною столицею світу. Розповідь про це місце може легко перетворитися на яскравий нечастий приклад того, як учень перевершив свого вчителя. Або як копія затьмарила оригінал, адже Місто гріхів і Столиця азарту XXI століття – це вже зовсім не Лас-Вегас. Поки його ще так називають, але безсумнівно це ще всього на кілька років. Сьогодні прибуток «колишнього» ігрового міста №1 – це лише 15% від прибутку Макао. І Китай не планує зупинятися. Чим схожий «двійник» на «оригінал», а в чому його перевершив – розкажу далі.

Його назву чули всі, але правильно уявити собі це місто не може майже ніхто, крім тих, хто там побував. Його панорами не стоять на заставках комп’ютерів, фото Макао, окрім Інтернету, практично ніде випадково не побачиш… Але дивним чином більшість знайомих захоплено коментувала мою поїздку одними і тими самими словами: «Клас! Це як в «Орлі і решці». Отже, програма свою роботу зробила, і охочих навідатися до цього дива сучасного світу щодня більшає.
Відвідуючи азартну частину Макао, мене мимоволі охопило відчуття дежавю. Десь я вже це бачив – звісно, в Лас-Вегасі! Саме на схожості і відмінностях цих двох «міст гріхів» я б будував свою розповідь.

У нас прийнято уявляти ОАЕ як люкс-королівство, шейхи якого не просто купаються в чорному золоті, але й зуміли оточити себе скрізь і всюди золотом жовтим. Рай для шопінгу, лакшері-оаза серед пустелі з дорожезними авто, височенними хмарочосами та незліченною кількістю найрізноманітніших розваг.

І лише ті, хто поживе тут трохи довше, бачать і відчувають на собі й інший бік медалі. Країна, збудована руками емігрантів, про них не дуже то і дбає. Навіть з бездоганною англійською іноді нелегко щось пояснити обслуговуючому персоналу, який знає тільки хінді. Тут у преміум-готелі може спалахнути пожежа через неякісно прокладену проводку, деякі масштабні, покликані вразити світ проекти заморожують, не дійшовши середини та викинувши на вітер мільярди нафтодоларів. А найбільше і найвідоміше місто країни за винятком кількох закінчених районів нагадує будівництво, якому нема ні кінця ні краю.
Але навіть попри це Об’єднані Арабські Емірати є і ще довго будуть країною-лідером регіону, яка намагається ввести максимум інновацій і підтримує навіть найамбітніші та, здавалося б, нереальні для втілення проекти. Це батьківщина всього найбільшого, найвищого, наймасштабнішого та найдорожчого. Якщо попри всі старання не вдається зробити щось найбільшим, то це роблять найширшим, якщо не виходить зробити вищим – тоді воно буде найдовшим, якщо інші параметри чомусь недосяжні – завжди можна зробити найдорожчим. Безперечно, це світова ярмарка амбіцій і марнославства, але ж як цікаво за нею спостерігати! Зараз це ще не так помітно, як стане згодом, але влада країни впевнено втілює свій план зробити з Дубаї столицю розваг в той час, як формальна столиця, Абу-Дабі, буде осередком культури та мистецтва. Про ці два головні міста країни розповімо далі.
Дубаї своїм розвитком та розмахом давно перескочив усі міста ОАЕ і наздогнати його не вдається нікому. Саме тому шейхи Абу-Дабі мудро вирішили наздоганяти не параметри, за якими їх давно лишили позаду, а сконцентруватися на чомусь іншому, «вічному». Саме тому столиця країни робить акцент на відпочинку для душі. Звісно, тут вистачає і розваг – Абу-Дабі знаменитий своїм Ferrari-парком та Universal Studios – проте останніми роками нові проекти тут більше культурні.

Кожен справжній мандрівник мріє хоча б раз у житті відвідати Нову Зеландію – країну, де досі живуть хобіти, а кровожерливі маорі ловлять туристів і смакують ними теплими вечорами. Кожен турист прагне насолодитися незайманою новозеландською природою, полазити по чудових горах, спробувати чудового місцевого вина у долині Мальборо та відвідати світову столицю адреналіну Квінстаун.
Поїхати у найвіддаленішу країну світу виявилось непросто. Для в’їзду в Нову Зеландію необхідно отримати візу, яка потребує значної кількості документів і коштує $180, а посольства розташовані тільки в Лондоні та Москві. Благо, що є у нас фірми-посередники, які за подвійну плату оформляють всі документи, подають та забирають їх.

Добратися до Нової Зеландії було також складнувато. Для себе я вибрав маршрут Львів-Стамбул-Сінгапур-Крайстчерч-Окленд-Гонконг-Стамбул-Львів. Сумарний переліт в кожен займав 38 годин. Проте це не перешкода для справжнього мандрівника.
Після довгих перельотів я нарешті ступив на новозеландську землю, вдихнув найчистішого повітря та пішов проходити всі паспортно-митні процедури. Уряд забороняє вводити в країну будь-які продукти харчування, медикаменти та багато іншого. Тому кожного туриста в аеропорту прискіпливо оглядають, а при виявленні заборонених речей відразу або накладають величезний штраф, або відправляють назад додому. Про ці обмеження я знав заздалегідь, тому пройшов все швиденько і опинився в одному з найбільших міст країни – Крайстчерчі.

В уяві тих, хто поки на власному досвіді не дослідив Південно-Східну Азію, Гонконг, Сінгапур і Куала-Лумпур виглядають дуже схоже. Всюди прогрес, розвиток, хмарочоси і багатство. Проте різниця там є в усьому. Звісно, крім технологій і хмарочосів. Вони чудові всюди. Цього разу ми відвідали Гонконг і охоче поділимося з вами його найцікавішими місцями.

Отже, Гонконг – це автономія Китаю. Причому настільки автономна, що має власний візовий режим, валюту і кордон з рештою країни. Разом з Макао, Шеньчженем, Гуанчжоу та ще кількома містами дельти Перлинної річки він утворює найгустонаселенішу агломерацію в світі. Кожне з міст розвивається стрімкими темпами і має свою основну особливість. Макао, наприклад, за лічені роки став світовою столицею азартних ігор, залишивши далеко позаду Лас-Вегас. Гуанчжоу є світовим центром торгівлі завдяки знаменитій виставці. Гонконг – це головний фінансовий центр Азії, давній та дуже потужний порт і центр торгівлі. Від решти Китаю він відрізняється своєю космополітичністю та європеїзованістю.

Прийшло літо, і думками ви вже, мабуть, на пляжі під пекучим сонцем із прохолодним коктейлем у руці. Але напередодні відпочинку перед кожним з нас завжди стоїть надскладне завдання – зібрати речі! Швидко, продумано і так, щоб все необхідне помістилося у валізу, розміри та вага якої будуть вписуватись у правила авіаліній.

Перш за все вам потрібно скласти правильний перелік необхідного одягу та аксесуарів для відпочинку на морі. Тоді і місця в валізі буде достатньо, і ви не повертатиметесь із відпуски з думкою, що даремно везли з собою половину свого гардеробу.

Капелюх, сандалі, футболка і шорти – саме такий одяг асоціюється нам із відпочинком. І це непогано, проте не треба забувати, що наш одяг впливає на те, як нас сприймають оточуючі.
В подорожі перш за все має бути комфортно, але чи означає це, що треба виглядати абияк? Зовсім ні! Комфорт також можна легко поєднати із стилем.

Одяг для відпочинку варто умовно розділити на три категорії:

• Щоденні прогулянки по місцевості.
• Вечірні променади біля моря та вечері в місцевих ресторанах.
• Одяг для пляжу

Мрієте про неймовірний відпочинок? Але ж ви не хочете звести його до банально-традиційного: просто полежати на пляжі. Тоді обирайте нові маршрути, нетипові креативні напрямки, та вперед за свіжими враженнями, яскравими емоціями та адреналіном.
Ми зробили для вас підбірку оригінальних напрямків туризму та відпочинку, які змінять ваше уявлення про мандри.

Кулінарний туризм

Хтось мандрує заради гарних краєвидів, незвичної архітектури або просто незабутніх емоцій, а гурмани вирушають в дорогу, аби спробувати цей світ на смак. Поняття Food and travel зараз нероздільні як літак та аеропорт. Куди би ви не поїхали, їжа розповість вам про місцеву культуру та звички.
Італія
Найбільш гастрономічна країна Європи. І не дивно, що авторка відомого бестселера «Їсти, молитися, кохати» Елізабет Гілберт присвятила один із трьох розділів книги мандрам по Італією та назвала його «Їсти». Італійці – справжні гурмани, в них можна повчитись не тільки готувати кулінарні шедеври, а і насолоді споживати їжу. Кожен регіон Італії може похвалитися тим, що, власне, тут вперше приготували якийсь відомий італійський продукт (пармезан, пекоріно, салями, песто) або придумали рецепт (піца, паста, лазанья, забайоне). Найкращу піцу можна скуштувати на півдні Італії, а от різото краще їсти на півночі. Що пити? Звичайно, каву! Італійці бездоганно готують каву. А до неї – найкращий італійський десерт тірамісу.
Франція
Французьку кухню завжди вважали взірцем досконалості. Від твердих сирів і багетів до равликів і трюфелів. Будьте готові до незвичних смаків та насолоджуйтесь. Знамениті французькі сири… їм складають оди гурмани. Паризький цибулевий суп, навіть якщо ви терпіти не можете цибулі, – вразить вас своїм смаком. А в Провансі обов’язково скуштуйте рибний суп за старовинним рецептом. Спробувати дивовижного смаку фуа-гра (паштет із гусячої печінки) ви зможете на півдні Франції. Обов’язково покуштуйте знамениті французькі каштани, які готують різними способами.
Греція
Оливки, восьминоги, рожеві томати і свіжоспечений хліб – ось справжній смак Греції. Овочі, фрукти та дари моря перетворюють обід на гастрономічну кульмінацію дня. Неодмінно випийте освіжаючого білого вина з Санторіні або мосхофілеро з Пелопонеса. А ввечері побалуйте себе узо (місцевою анісовою горілкою).

Processed with VSCO with f2 preset

Грузія. Така близька і майже рідна нам країна. Особливо останніми роками. Хоча українців і грузинів єднає не одна сотня років дружби. Найбільше це стосується львів’ян, адже грузинська діаспора у нашому мультикультурному місті – найбільша в країні.
Вино, хінкалі, хачапурі, чурчхела – цей перелік знайомих нам національних смаколиків можна продовжувати і продовжувати. Їх знають всі. Так само, як і грузинське економічне диво, про яке нам не втомлюються розповідати у ЗМІ. Чи так все працює насправді, ми вирішили переконатися самі і вирушили на відвідини Тбілісі. Загалом нам дуже сподобалося, тому хочемо поділитися з вами місцями, які неодмінно треба відвідати, проводячи час у столиці Грузії.

Важко повірити, що 60 років тому на території найдорожчого міста в світі було лиш болото та декілька рибальських поселень. Та з приходом до влади Лі Куан Ю все різко змінилось і сьогодні Сінгапур є одним з найрозвиненіших міст світу, важливим економічним, бізнесовим і туристичним центром.
Для того, щоб потрапити в країну, існує два шляхи: отримати візу, що є доволі важким процесом, або Сінгапур дає право безвізового перебування протягом 96 годин за наявності квитків у третю країну. Другий варіант є ідеальним для шопінгу, туризму та нових вражень від чудової країни. І враховуючи мінімальні ціни на авіаквитки між азійськими країнами, Сінгапур щороку відвідують мільйони туристів з усього світу.
Після фантастичної подорожі Індонезією у мене залишалось доволі багато часу для нових самостійних мандрівок. І відразу ж я організував хороший переліт до Сінгапуру та звідти за 3 дні до столиці Малайзії – Куала Лумпур.
Парк Jurong

Не гаючи часу, відразу після поселення в готель вирушив у парк пташок Jurong. Зайшовши всередину, відразу ж був приємно вражений умовами утримання, доглядом та кількість жителів у цій локації. Рожеві фламінго, пелікани, ему, тукани, птахи-носороги, пінгвіни та ще сотні інших видів живуть у своїх локаціях, які максимально наближені до їхнього природного середовища проживання. А веселі різнокольорові папугайчики просто літали по парку і радували очі та вуха туристів.

Marina Bay Sands
Після отриманої естетичної насолоди пташками, я повернувся в місто та піднявся на відкриту терасу готелю Marina Bay Sands, де на останньому поверсі розташований відкритий басейн, доступний тільки для жителів готелю, а ціна найдешевшого номера становить $300 за ніч. Туристам, які не проживають в готелі, дають можливість піднятись на 57 поверх будівлі та погуляти по відкритій терасі у формі корабля. Кажуть, у хорошу погоду з цього місця видно навіть береги Індонезії. Гуляючи терасою, можна насолодитись красою міста. З висоти пташиного польоту відкриваються чарівні краєвиди на ботанічний сад, трасу Формули-1, величезний порт та сотні хмародерів, кожен з яких є окремим витвором сучасного мистецтва! А якщо піднятись на терасу ввечері, то можна побачити з висоти шоу фонтанів на площі перед готелем, яке також не залишає байдужим.

Зоопарк Мандай

Наступного ранку на мене очікував один з найкращих у світі зоопарків, де живуть тварини з усього світу, а умови їхнього проживання максимально комфортні і нічим не відрізняються від повсякденних у дикій природі. Декілька разів на день тут проводять різноманітні шоу з тваринами, де можна побачити їхні унікальні здібності, погладити чи погодувати звіряток. Гуляючи по цьому зоопарку, у мене склалось враження, що я переміщаюсь між континентами. Вольєри з кенгуру плавно переходили до місць перебування азійських слонів, а поруч із ними ніжно грілись на сонечку африканські тигри та леви. Відійшовши далі, ставало холодно, адже потрапляв у гості до білого ведмедя та королівських пінгвінів, поруч з якими була розташована величезна локація для злющих крокодилів, які так і чекали якогось необережного туриста.

Колесо огляду Singapore Flyer

З фантастичним настроєм і відчуттям прекрасного я вирушив далі на колесо огляду Singapore Flyer. Спочатку складалось враження, що після Marina Bay побачити щось особливе буде дуже важко, але, на щастя, це була помилкова думка. Коли колесо почало підніматись, переді мною почав відкриватися фантастичний нічний Сінгапур. Місто переливалось різними кольорами, ніби позуючи для вибагливих фотографів. А коли колесо піднялось на найвищу точку – 165 метрів – нашому захопленню від нічної краси та результатів творчості архітекторів не було меж.

Острів Сентоза та Universal Park
З чудовим настроєм наступного ранку я вирушив на місце-візитівку Сінгапура – острів Сентоза. Потрапити туди можна кількома способами, та я вибрав канатну дорогу, яка сполучає материк з островом. Їдучи на канатці між величезними будівлями та над портом, відкривались дуже гарні пейзажі та, головне, відчувалась абсолютна безпека.
А за декілька хвилин після потрапляння на острів, не гаючи часу, я побіг в Universal Park, створений студією Universal Pictures за мотивами своїх найкращих фільмів. Для потрапляння на деякі найкрутіші атракціони довелось провести в чергах до години часу. Але вони того вартували. Особливо запам’ятались американські гірки, де з шаленою швидкістю я пролетів декілька мертвих петель підряд. На «Трансформерах» ледве витримав мій вестибулярний апарат. Після «Парку Юрського періоду» довелося міняти мокрий одяг, а на «Мумії» було так страшно, що ще трішки і треба було б знову змінити штани.
Після цілого дня, проведеного на атракціонах, на мене очікували ще машинки-санки, на котрих я із задоволенням катався. Після усіх розваг потрібно було смачно повечеряти та накупити сувенірів. І це я зробив у Китайському кварталі, який, на відміну від таких кварталів у інших містах, був ідеально чистим і зовсім недешевим.

Куала-Лумпур

Наступного дня я вилетів до столиці Малайзії з надією на нові враження. Але цікавих місць, як виявилось пізніше, там не так вже й багато. Після Сінгапура все було не дуже цікавим, хоча незвичні місця я все-таки знайшов. Спочатку я піднявся на телевізійну вежу Куала-Лумпур, де на висоті 330 метрів можна було зайти в скляний бокс, в якому можна було зробити крутезні фото, а інші хмародери здавались зовсім маленькими-маленькими. Після цього я вирушив до символу Малайзії – веж Petronas Twin Towers. Це чудо архітектури вражає своєю помпезністю. А всі охочі можуть піднятись на 81 поверх будівлі для огляду міста та погуляти по скляному мосту між двома вежами на 57 поверсі. Після скляного боксу телевжі мені вже нічого не було страшно, і я на ліфті підкорив і цю вершину.
А далі – черговий переліт в Індонезію, намагання стати на серф, декілька днів пляжного відпочинку і дорога додому для підготовки до наступних подорожей, розповідями про які неодмінно поділюся на сторінках журналу «Егоїст».
Анатолій Крачковський