Для мене це ніколи не було грою. Завжди чітко розуміла, щоб у цій сфері щось здобути, потрібно мати величезний багаж знань та досвіду. Тільки так можна досягнути високого рівня і завоювати довіру сотень людей. Саме це я і зробила!”
Кожен з нас – егоїст. А ось коли це добре, а коли погано – показує вираження власної самооцінки та (не)перехід через встановлені власні кордони. Засновниці центру психотерапії «Верде» розповіли про егоїзм, який стає особистісним розладом, про епоху нарцисизму та бодерляйну і про те, як з цим працює психотерапія.
- Пояснімо, який егоїзм вважається здоровим?
Ольга: часто чуємо «ти – егоїст, думаєш лише про себе». А я завжди повторюю клієнтам, що ніхто не зобов’язаний дбати про нас, окрім нас самих. Здатність піклуватися про себе – це і буде здоровий егоїзм. Важливо розуміти себе як цілісну особистість, приймати власні позитивні та негативні риси і не намагатися переінакшити свій характер. Тоді ми зрозуміємо, що потрібно саме нам, а не комусь іншому. Також це вміння пишатися собою та демонструвати свої сильні сторони.
Віта: здоровий егоїзм містить в собі поняття власних кордонів і меж, вміння говорити «ні». Так будемо розуміти і поважати кордони інших. Неможливий односторонній процес, має бути здорове сприйняття.
Ольга: при нормальному егоїзмі ми відчуваємо, що нас люблять, отримуємо задоволення від близьких стосунків з людьми, радість від реалізації в професії, дружбі, сім’ї.
- А коли це є нарцисичним розладом?
Ольга: коли людина дуже самотня, але з «роздутим» Его. Такий розлад особистості проявляється, якщо людина надто схильна до заниженої самооцінки або до завищеної. У здорових егоїстів є відчуття самоцінності. Люди з патологічним нарцисизмом намагаються заслужити любов, не відчувають її просто так. Так може статися через вроджену схильність, підсилену певним типом виховання. Зазвичай батьки нарцисів не могли любити дитину, проте раділи і пишалися її досягненнями. І дитина навчилася уникати фрустрації через відсутність любові й теплоти, вимагаючи захоплення. Так починає розвиватися патологічне грандіозне «я».
Віта: якщо людина успішна, здатна розвивати та реалізовувати свої таланти, то у неї буде висока самооцінка, хоча це не те саме, що самоцінність, яка не опирається на досягнення та не потребує підтвердження статусами чи посадами. Часто для ще більшого підсилення цієї власне завищеної самооцінки людина схильна до не вельми моральних вчинків лише заради успіху чи, скажімо, кар’єрного зростання.
- Як розрізнити патологічного нарциса?
Віта: ідея нарцисизму – це постійна внутрішня пустота, пошук любові та неможливість її відчути. Всім відомий міф про Нарциса, який був дуже красивим, але ніколи не бачив себе у дзеркалі. Одного разу він заблудився і зустрів німфу, яка у нього закохалася. Бувши проклятою, вона не могла говорити, лише повторювала фрази. Через це Нарцис її відштовхнув. А німфа прокляла його, сказавши, що він теж закохається без взаємності і не зможе цього відчути. Так і сталося, коли він побачив власне зображення у воді. Він закохався, але не знав, що в себе. Насправді нарциси не можуть відчувати любові ні до себе, ні до інших. Привабливі, харизматичні легко захоплюють, але ці люди – холодні, і відчути теплоту до них складно. У них є багато поділів на чорне і біле, хороше і погане. Нарциси часто дуже успішні або взагалі ніяк не можуть себе реалізувати.
Оля: це люди, які займають надто багато простору, але внутрішньо і часом несвідомо відчувають себе маленькими. Вони ніколи не скажуть, що мають низьку самооцінку. Вважають себе най-най, багато прагнуть, але всередині них залишається пустота. Вони мають труднощі у побудові гарних близьких стосунків, бо не до кінця щирі, відверті, інколи навіть підступні, конкурують та заздрять партнеру. Маючи безліч варіантів для розваг, їм майже завжди стає нудно. Зазвичай нарциси добре пораються з життям, вони успішні та займають високі посади. Керуються тим, що чим більше грошей та слави матимуть, тим більше їх полюбить весь світ, хоча себе вони не можуть полюбити. Натомість у тих, які не можуть реалізувати себе у житті, часто присутній страх неуспіху. Роблячи щось, вони бояться відчути себе нікчемними. Як приклад, багато нарцисів є серед сучасних блогерів-мільйонників.
- Чи часто люди з нарцисичним розладом звертаються по допомогу?
Оля: приходять тоді, коли їх «накриває» нарцисична депресія. Вона трохи інша, ніж звичайна. Це відчування власної нікчемності. Зазнавши невдачі, вони розчаровуються, механізми, які раніше працювали, вже не діють. Але специфіка в тому, що ефективною може бути тільки тривала робота. Йдеться про дефіцит, коли варто добрати те, чого бракує. Нарциси, якщо вирішують звернутися до психотерапевта, шукають найкращих, найуспішніших.
Віта: нарцисичні прояви характерні для кожного, це і є той здоровий егоїзм, про який згадувалося раніше. Але якщо успіх і слава для одних людей є лише приємним бонусом, то для нарцисів – основною життєвою ціллю. З такими людьми можна працювати, але ефективність роботи буде залежати від їхньої мотивації та здатності до співпраці з терапевтом. На жаль, через їх схильність до ідеалізації, а потім тотального знецінення, не завжди вдається створити робочий альянс.
- Сучасний світ у полоні самозакоханих?
Віта: нарцисів багато. Але до них також дуже схожий бодерляйн – межовий розлад особистості. Це так само розщеплення, поділ на чорне і біле, відсутність стійких переконань. До речі, є теоретичні припущення, що ми живемо в епоху бодерляйн.
Оля: сучасне життя – динамічне, з високими запитами, ми перестаємо будувати здорові психічні стосунки, бо звичайне спокійне – знецінюється. Насправді наш світ є нарцисичним. Ті ж соцмережі – паради нарцисів. Але це не означає, що всіх нарцисів треба лікувати. Бо сьогодення різнобарвне. Існує приказка, що нарциси придумали все найкрасивіше, а для межових людей немає нічого неможливого. Останні роблять щось шалене, при цьому це важливий вклад. Усе має ціну, варто знаходити баланс. Мало кому вдається прожити без жодної кризи, випробування. У таких ситуаціях люди з особистісними розладами стають особливо вразливими.
Розмовляла Юля Осим
вул. Романчука, 14, тел. +38 (067) 471 10 73
Я би міг відразу перейти до справи і розказати вам про те, як недосипання впливає на те, з якою силою поверхня Землі давить на нас, безшерстих ссавців. Але так не гоже, має бути якийсь вступ.
Третину свого життя ми проводимо в горизонтальному положенні. Очі в нас зажмурені, і ми не можемо споглядати блакить неба, ба більше, дивитися телесеріал «Закохане кохання» у такому стані в нас теж немає жодного шансу. Життя коротке. Чи варто його
витрачати на такі дурниці, як сон? Так! Коли ми функціонуємо, в мозку накопичується «сміття», яке вчені називають аденозином. Вважають, що сон потрібен, аби очистити мозок від нього.
Якщо ти, друже, взявся читати цей текст, то я досягнув успіху, бо привернув твою увагу. Чим? Заголовком! На перший погляд, твоя зацікавленість моєю писаниною – це дивно. Сам поміркуй: відповідно до назви, я мав би писати щось про біохімічні процеси, які протікать в організмі. Хоч я більше ніж переконаний, що мій середньостатистичний читач – не біохімік. Крім того, я не менш переконаний, що ти не єдиний, хто, гортаючи цей чудовий журнал, зупинився почитати про метаболізм. Але чому? Річ у тім, що термін «метаболізм» часто чуємо навколо себе. Спостерігаючи за людиною, яка, як нам здається, занадто багато їсть і водночас не гладшає, ми крізь зуби видаємо: «Має швидкий метаболізм». Дивлячись на своє заокруглене брюхо, також кажемо: «Нічого не вдієш, у мене сповільнений метаболізм». Людина – дивне, всезнаюче створіння. Ми вкрай рідко говоримо собі, що щось не знаємо, у нас є на все пояснення, завжди всі пазли сходяться: якщо худа людина, то швидкий метаболізм, якщо повна, то повільний. Проблема в тому, що коли ми «знаємо», в нас не виникає ніяких запитань, а це погано. Пропоную тобі стати на час читання моєї писанини учнем, що прагне до знань, учнем, який не знає, але прагне знати…
Прийшла зима. Біліший білого сніг ритмічно хрустить під ногами, а в повітрі витає запах новорічних мандаринок. Ех, брешу, вже не пам’ятаю таких зим. І взагалі, одного речення вступу, я думаю, буде достатньо. Тому давайте ближче до теми.
Кожен фітнес-тренер, дієтолог чи нутриціолог вважає своїм обов’язком напередодні зимових свят повідати світу про дієтичний рецепт олів’є, в якому майонез заміняють йогуртом. Я ж піду іншим шляхом і скажу вам, що ви можете зберегти фігуру в час січневого об’їдання із нормальним олів’є, печінковим тортом і навіть тещиною ковбасою, якщо, звісно, виконаєте усі мої вказівки.
Коли я в авто слухаю радіо, то це має бути музика – ніякої балаканини. Їду я не пам’ятаю куди, як і не пам’ятаю звідки. Гарна мелодія коливає мою праву барабанну перетинку, ліву також. Добігає пісня до кінця, і, вочевидь, на вельми патріотичній радіохвилі починає віщати ведучий щось на кшталт: «Говоріть питомими українськими словами, уникаючи слів, які мають схожі за звучанням аналоги в російській мові. Замініть слово схуднення, яке схоже до «похудение», на істинно українське – «змарніння». Виходить, друзі, що вже десь з десяток років займаюсь людським змарнінням. Треба буде розклеїти по під’їздах оголошення: «Тільки з нами ви змарнієте швидко та легко!», ото клієнти попруть…
Вона яскрава, емоційна, дотепна, різка, непередбачувана і сексуальна. Одна із найбільш харизматичних зірок українського шоу-бізу не боїться професійних викликів, проте надійно зачиняє двері до особистого життя. Про ціну популярності, принципи у роботі, неймовірні мандри Україною та плани на майбутнє без карантину журнал «Егоїст» поговорив із телеведучою Лесею Нікітюк.
Таку статтю варто було б вже давно написати, так як в питаннях гарного тіла люди, м’яко кажучи, дещо дезінформовані. Але в реаліях сьогодення (коронавірус, карантин) я не маю морального права більше мовчати…
Ти, дорогий мій читачу, розбираєшся у певних справах краще, ніж більшість homo. Це «розбирання в певних справах» люди обзивають професією. Якщо знаєш закон краще від інших, то твоя професія – юрист; якщо знаєш точну локацію m.sternocleidomastoideus чи arteria carotis communis – ти медик; душа рветься на частини, коли з лісу йдуть відпочивальники, горланячи «Там, під Львівським замком» – ти музикант. Моя ж професія – фітнес-тренер, я допомагаю людям ставати гарнішими, і, відповідно, здоровішими. Якщо вірити всьому, що я нашкрябав вище, в тому, як худнути, я розбираюсь краще від більшості сапієнсів. І от я – той, що добре знається в ділі схуднення каже тобі: Досить зменшувати масу тіла! Досить!
Про цінності сучасних чоловіків, їхні пріоритети, про батьківство та якісний контент «ЕГОЇСТ» поговорив з ведучим, контент-мейкером та молодим батьком Дмитром Корнелюком.
Дмитре, на твою думку, цінності сучасного чоловіка – які вони?
У чоловіка завжди мав бути стрижень – ще споконвіку. Колись у чоловіків, які перед сном вхід до печери закочували каменем, а вдень ходили на мамонта, стрижень будувався на боротьбі зі страхом. Цей страх для них означав ризик не прогодувати власну сім’ю.