Юліє, перше, на що звертаєш увагу при знайомстві з вами – ідеальні витончені форми…
Я працюю у банківській сфері, мій день минає у переговорах та розв’язання різних проблемних питань. Тому для релаксу немає нічого кращого, ніж спорт, це – відновлення емоційного балансу та енергії, це красиво!
Мабуть, пробували себе не в одному виді спорту, порадьте, який все ж найефективніший?
Дуже подобався бокс. Це вибух адреналіну! Ти вчишся зосереджуватись та концентруватись на певній цілі. Зараз переважно силові тренування, кардіо та кросфіт – це витривалість, швидкість і дисципліна. Це насичує та робить тебе сильнішим.
Бачила відео у Ваших соцмережах, Ви були дуже активні на карантині. Як знаходили мотивацію?
Спорт під час карантину – те, що заборонено, але дуже хочеться. Вже майже 5 місяців ми виснажливо тренуємось на природі! Часто під проливним дощем, навесні – в нульову температуру… Це справді нелегко, ще й займатись потрібно так, щоб нас не затримала поліція за порушення карантину (сміється). Але мені це подобається: круті емоції та чудовий настрій! Програм, марафонів та дієт є багато, вони спрямовані на обмеження себе у всьому. Я не люблю жодних обмежень, тому просто здорово харчуюсь та займаюсь спортом із задоволенням – і це приносить результат.
Знаю, що торік Ви отримали визнання «Кращий керівник року». Яке значення для Вас має такий титул?
Минулого року я отримала одразу 2 нагороди «Кращий керівник» – це класно! Адже коли я бачу хороший результат, то хочу йти далі, мене це стимулює більше працювати над собою, розвиватися самій та допомагати у розвитку своїм колегам.
Ви кажете, що один із принципів у роботі – поетапне просування кар’єрною драбиною до найвищої керівної посади. Працюючи в банківській сфері з 17 років, Ви пройшли ці усі етапи. Чи є ще якісь непокорені вершини/цілі в житті та кар’єрі?
Можливо, комусь вдасться відразу вийти на верхню сходинку кар’єри, це теж досить непогано (сміється). Я працювала сама, без додаткової допомоги, тому, можливо, процес прогресу був довшим. Проте це хороша школа життя. Успішних людей об’єднує майбутнє: усі планують свій час, свій розвиток та визначають цілі, яких потрібно досягти, ніхто не живе одним днем. Я – не виняток. Зараз ми розширюємо мережу та плануємо відкриття нових відділень.
Перейдемо до ще однієї Вашої діяльності – благодійної. Як працює фонд «Від лапки до лапки» та хто може доєднатися до команди?
Я дуже люблю тварин та намагаюсь допомагати. В принципі, це може зробити кожен охочий. У парку «Знесіння» є чудовий притулок «Домівка врятованих тварин», там завжди потрібна допомога, а тамтешнім тваринкам – ваша любов. Ми з фондом «Від лапки до лапки» влаштовуємо акції для збору коштів на лікування та стерилізацію безпритульних тварин. Про це я пишу у соцмережах – доєднуйтесь, будемо раді. Найлегше – це кожному взяти у сумочку чи машину пакетик корму, який не займе багато місця, а безпритульному котику чи песику – це щастя на цілий день. У моїй машині завжди ціла купа корму… Коли їду і бачу кота чи собаку, то часто зупиняюся і виходжу, щоб їх погодувати. Робити добро – легко.
Видно, що Ви – людина із невичерпною енергією та жагою до життя. Поділіться, звідки така мотивація? Якими цінностями керуєтеся?
Бути чи не бути справжнім егоїстом? Тут все просто. Як тільки зациклюєшся на собі та своїх проблемах, їх стає все більше, а не енергії – все менше. Навколо так багато всього, що значно цікавіше за власну персону. Моя мотивація – це любов до життя, мені цікаво, яким буде мій новий, завтрашній день!
У такому шаленому ритмі кожна людина стикається з моментами вигорання. Який Ваш метод відновлення?
Вигорання є у всіх, це нормально. Переоцінка близьких людей та своїх помилок – це, напевно, найважче! Тут може допомогти тільки смачна кава та подорож з друзями. Взагалі, нічого так не виснажує, як невиконана справа чи ціль, яку не вдалось досягнути. День не зробив те, що потрібно – день пропав, далі місяць пропав, рік, а у когось кілька років чи все життя… Треба встигати ним насолоджуватись.
Розмовляла Роксолана Мудрак
Фото: Олена Дяків
Мейк: Роксолана Кравчук
Зачіска: Вікторія Ципкіна
Тренер: Элла Чендева