Забезпечувати ресурсами та рятувати тих, хто рятує життя на фронті – саме це робить благодійний фонд «Вдячні». Від початку війни організували збори на 10 мільйонів гривень і доставили близько 30 тонн гуманітарної допомоги для бойових медиків. Зараз мають велику ціль – зібрати ще 13 мільйонів гривень на евакуаційні машини. Збір рухається важче, ніж колись, але є мета та люди, які мотивують. Як працює фонд і чому важлива співдія бізнесу, розповіла засновниця Кристина Висоцька.
– Поки наші військові медики рятують життя на фронті, фонд «Вдячні» забезпечує їх необхідним для порятунку та дбає про безпеку їх самих. Заснували його з початку війни?
– Так, фонд трапився із війною. Я навчалася у США і досі підтримую зв’язок з багатьма однокурсниками. У перший тиждень війни вони почали запитувати, як можуть допомогти Україні. Мені відразу вдалося налагодити постачання гуманітарної допомоги. Коли процес набув масового руху, я зрозуміла, що потрібен фонд.
Починали з кількох волонтерів і одного гаража, потім з’явився ще один і ще один. Згодом знайомі підприємці віддали нам під склад частину промислового приміщення. Чомусь одразу фокусом стали медичні засоби та вироби, які ми передавали у бригади та прифронтові лікарні. Але було так: що пришлють, те і розсортуємо, хоча потрібно було все. Зараз вже займаємося інтелектуальним волонтерством, у нас все по-дорослому (сміється). Проводимо фандрейзингові кампанії під конкретні запити, забезпечуємо бойових медиків медичними засобами та ресурсами, потрібними для того, щоб порятунок поранених був можливим та швидшим. Працюємо на усіх етапах евакуації – від окопу до медзакладу – тобто це і медпункти, і оснащення автомобілів, і обладнання. Реалізували чимало класних важливих проєктів.
– Кому вже допомогли? Розкажіть про кейси.
– Одна з кампаній була для ОСУВ «Таврія» у період контрнаступу, ми їх забезпечували евакуаційним транспортом. Тоді до проєкту залучали митців, художників, відомих в Україні та за кордоном – вони передавали картини за донати. До речі, ми часто співдіємо з мистецьким волонтерством у своїх кампаніях.
Ще один класний проєкт, один з перших, був для лікарні Мечникова у Дніпрі – там спеціалізуються на лікуванні бойової травми, думаю, навіть змінили розвиток нейрохірургії в Україні. Власне, ми збирали на обладнання, що дозволяє вимірювати черепний тиск, температуру, насичення киснем тканин мозку під час операцій. Обладнання – дороге й унікальне, і сертифікації у нас в країні не було. Ми зробили можливим, що тепер в Україні є дистриб’ютор виробника цього обладнання, й інші лікарні можуть також його купувати.
– Зараз у вас нова ціль – мегамасштабний збір для захисників?
– Ми завжди ставили собі за мету допомогу бригаді. Цього разу розпочали збір для медиків 67 окремої механізованої бригади на 13 мільйонів гривень. Ці гроші потрібні для придбання чотирьох евакуаційних машин Land Cruiser 78, оснащених необхідним медичним обладнанням, системами РЕБ та старлінками. Такі авто – мрія медиків на фронті.
Ми рахували KPI бойових медиків на військове формування. Так от один медик може врятувати життя 30 осіб особового складу. І якщо раніше ми лише закривали дірки в медичних потребах, купуючи ті ж турнікети, то зараз продовжуємо це робити, але перейшли вже і на якіснішу допомогу, професійне оснащення для нашої армії, медиків. Фактично ми створили для себе умови, у яких дуже-дуже стараємося зробити максимум.
– Припускаю, збори даються все важче, особливо таких масштабів?
– Просто скажу, що за перші чотири тижні нашої кампанії на 13 мільйонів ми зібрали трохи більше півтора мільйона. Раніше це був би гарний показник, але нам треба рухатися швидше. Люди донатять менше, старі методи не працюють, треба видумувати нові «бубни». Наприклад, волонтери, які колись відкривати дружню банку на 100 тисяч, зараз кажуть, що відкриють на 20 тисяч, бояться, що більші суми не назбирають.
Та водночас до нас доєднуються нові люди, які розділяють наші цінності. Це відповідальність, що йде від серця і не обтяжує. Ми розуміємо, чому це робимо, і це допомагає перезавантажуватись. Наша діяльність – вдячність військовим за те, що вони роблять для нас. І третє – наша стійкість. Вона говорить про те, що це марафон, завтра все не завершиться.
Ціль фонду «Вдячні» зараз – це робота на велику перспективу, для створення інституції громадянського суспільства, яка допомагає державі тримати удар. Важливо, щоб організація могла робити це і завтра. Дуже хочу перевести все у сталий компонент, бо довкола себе зібрала класних людей, дуже хочу їх втримати.
– Основний ваш донор – пересічний українець, чи не так?
– Левова частка наших донатів – допомога звичайних громадян. Досі ми розраховували лише на них. Мали також співпраці з бізнесами без постійних партнерств, бо це не було у фокусі. Хоча вже важливо виходити на сталі рейки, працювати не тільки тактично, але стратегічно.
У нас, наприклад, команда з 30 людей, кожен з яких, попри свої зайнятості, вкладає немало часу у фонд. У суспільстві сформувалась думка, що брати гроші зі зборів на утримання фонду – неетично. Ми не беремо, бо не хочемо втратити свого донора. Проте тут парадокс: якщо великі фонди мають сильних партнерів, які їм допомагають, то меншим про такі співпраці домовитись складніше. Маю думку, що нам варто почати діалог з українцями, що волонтерство в час війни має переходити на наступний рівень розвитку, а праця команд має оплачуватись, можливо, тими законними 20%, а можливо, завдяки залученню активного бізнесу. Це потрібно задля збереження людського потенціалу у сфері благодійності. Було б гарно, якби про це почали говорити також і фонди-сателіти, які мають голос в публічному просторі та установлюють правила гри.
– Чим корисна бізнесу співпраця з фондом «Вдячні»?
– По-перше, ми дбаємо про згадки у будь-яких медіа. Як правило, наші проєкти гучні й ціннісні,тож привертають увагу. Зважаючи на те, що ми благодійний фонд, медіа йдуть нам на поступки і розповідають про активність. Коли бізнес – наш партнер, для нього це хороший піар на аутсорсі.
По-друге, спільно з бізнесом робимо різні івенти. Зараз не так часто компанії можуть робити командні зустрічі, тімбілдінги, бо ніби не на часі. У нашому випадку, проводячи події з благодійним контекстом, ми враховуємо й те, як у заході міг би виглядати складник бізнесу.
Фактично наші бізнес-партнери можуть артикулювати про практичний дохід у наших проєктах – чи то разова співпраця, чи стала домовленість. Крім того, важливою є дотичність сучасних компаній до соціальних проєктів, бо класні люди підуть туди працювати.
Розмовляла Юлія Осим