відпочинок

Ще кілька місяців тому, коли кордони чи не 95% країн були для нас закритими, Домінікана за популярністю скидалася на докоронавірусний Єгипет. Трансатлантичні чартери відлітали щодня, ціни на тури були цілком прийнятними, а в сторіз друзів та знайомих можна було часто побачити характерного кольору море та фото з великими червоними морськими зірками.

Домініканська республіка – дивовижна країна, відкриття якої змінило історію цілої нашої цивілізації. Саме її першою на всій Західній півкулі побачив Колумб. Тут найбільші на території всіх Америк плантації цукрової тростини, купа смачних екзотичних фруктів, багато природних дивовиж і чудовий клімат. А ще Домінікані завжди вдається уникнути ураганів, які по черзі руйнівно налітають то на Гаїті, то на Флориду, Луїзіану чи інші американські штати. 

Але коли бачиш такий бірюзовий карибський колір води та похилені пальми, забуваєш про все на світі та просто хочеш релаксу.

Хто не чув про Брюссель? Про нього знають всі. Проте дуже часто ці знання обмежуються статуєю Пісяючого хлопчика, штаб-квартирою НАТО та ЄС, шоколадом та пивом. Але столиця Бельгії має довгу та дуже цікаву історію, наповнену багатьма подіями. Про те, як місцина з назвою «село на болоті» стала де-факто столицею Європейського союзу та що цікавого можна в Брюсселі побачити, розкажемо далі.

Архітектурними ансамблями Брюссель не вразить. Зараз, гуляючи старезним містом (за легендою заснованим ще в VI ст.), взагалі дуже легко помітити нецілісність його архітектури. Дивна річ, але якщо не знати історії, можна легко припустити, що така «мішанка» – це наслідок руйнівної Другої світової війни, внаслідок якої були знищені цілі квартали. А от і ні. Це «заслуга» іншого процесу, який стер з обличчя міста багато визначних пам’яток. Справа в тому, що у 50-х роках минулого століття влада зобов’язалася сплачувати витрати за знесення та реконструкцію будинків з державної казни і таким чином спровокувала цілу велику руйнівну хвилю. Це явище історики зараз називають «брюсселізацією». От і виходить, що гуляючи, наприклад, Ґданськом, Вроцлавом чи Дрезденом (які були майже вщент розбомблені), ви ніколи не побачите й натяку на колишні руйнування. А от в Брюсселі асоціація з наслідками війни виникає сама собою.

«Ну коли вже настане весна?» Втомлена від зимового осоння я страшенно засумувала за лагідним сонечком, що лоскоче щічки, за теплим подихом океану, що легко роздмухує твоє волосся, згадала про тендітно-зелені пальми, про романтично-золотаво-багряні світанки, що милують око, про смакування кави з завороженим спогляданням на дивовижі природи.

Ну все, годі мріяти, треба діяти, чи не так? Повільно прокручуючи маленький туристичний глобус, що завжди живе на моєму столі, я міркувала…

Яку мандрівну родзинку посмакувати цього разу? Весна…Океан… Острів… Релакс. Так! Це ідеальна формула відпочинку! І назва її – Тенеріфе.

Ось вони – Канарські острови! Вирушаємо!

Хто з мандрівників не мріє потрапити в Перу, насолодитись красою Мачу-Пікчу, поплавати в найвисокогірнішому суднохідному озері на світі чи полазити джунглями Амазонії? Зваживши всі «за» і «проти», мій вибір випав на експедицію разом з широко розрекламованими Paganel Studio, сайт яких просто рясніє фантастичними пропозиціями та неймовірними фотографіями з різних куточків світу.

Переглянувши всі варіанти перельотів до Ліми, найоптимальнішим був рейс з Мадриду. Враховуючи, що віднедавна літаки курсують прямо зі Львовіа до Мадриду, гріх було не провести ще декілька днів у столиці Іспанії, яка нічим не гірша за Барселону.

До Ліми ми прилетіли близько 5:00 ранку. Поселившись у готелі, відразу вирушили на екскурсію столицею, яка після Мадрида особливо нічим не вразила, адже місто заснував іспанський конкістадор Франциско Піссаро у 1535 році, і весь центр збудований в типовому іспанському колоніальному стилі. Всі решта частини міста – типові бідні квартали, куди туристам ходити, не рекомендують, особливо з цінними речами. Винятком є хіба що район Мірафлорес з видом на Тихий океан та шаленими цінами за квадратні метри. Знайомство з нашою групою пройшло в культовому і дуже гарному ресторані «Роза-Наутіко», розташованому практично в океані і з якого можна милуватись чудовими заходами сонця та тим, як опановують хвилі серфери. Там ми і познайомились з нашими експедиційними лідерами Дімою Єрьоміним та людиною-позитивом Женею Рафаловським, які були з нами протягом усієї подорожі, допомагали та підтримували у всьому.