Ти вже чув, що у світі існують приватні клуби, що об’єднують відомих та успішних? Одні дають змогу реалізувати себе, інші – відпочити та гарно провести час серед однодумців, деякі ж пропонують обидва варіанти. Егоїст підготував для тебе топ 10 найбільш популярних та ексклюзивних.
Японія – далека та дивна країна, що викликає різні асоціації. Для когось це гора Фудзі (Фудзі Яма) з вічно білою верхівкою, як в старого дідугана і цвіт сакури на її фоні, для когось це самураї та граціозні жінки в кімоно, суші, зелений чай чи потужні корпорації. Японія або Ниппон (місце, де сходить сонце) – це країна-контраст сталих традицій і технологічного прогресу, які гармонійно поєднуються між собою. Це неодмінно потрібно побачити в своєму житті.
Перше, що вражає, коли виходиш з літака , це важке вологе повітря до якого потрібно звикнути, так як і до різниці в 6 годин з Україною. Але всі дивні відчуття зникають, коли ти зачаровуєшся незвичною природою океану та сіткою рисових полів, які супроводжують тебе всю дорогу до Японії. Рис – основний інгредієнт японської кухні, але японці є гастрономічними фанатами і пропагуюють мультикультурну кухню.
Статті, звіти учасників, перегляд фотографій не допоможуть вам зрозуміти, що ж таке насправді Burning Man? Коли побуваєте там вперше, тоді зрозумієте, що такими як ви були раніше вже не будете.
Хто не чув про Брюссель? Про нього знають всі. Проте дуже часто ці знання обмежуються статуєю Пісяючого хлопчика, штаб-квартирою НАТО та ЄС, шоколадом та пивом. Але столиця Бельгії має довгу та дуже цікаву історію, наповнену багатьма подіями. Про те, як місцина з назвою «село на болоті» стала де-факто столицею Європейського союзу та що цікавого можна в Брюсселі побачити, розкажемо далі.
Архітектурними ансамблями Брюссель не вразить. Зараз, гуляючи старезним містом (за легендою заснованим ще в VI ст.), взагалі дуже легко помітити нецілісність його архітектури. Дивна річ, але якщо не знати історії, можна легко припустити, що така «мішанка» – це наслідок руйнівної Другої світової війни, внаслідок якої були знищені цілі квартали. А от і ні. Це «заслуга» іншого процесу, який стер з обличчя міста багато визначних пам’яток. Справа в тому, що у 50-х роках минулого століття влада зобов’язалася сплачувати витрати за знесення та реконструкцію будинків з державної казни і таким чином спровокувала цілу велику руйнівну хвилю. Це явище історики зараз називають «брюсселізацією». От і виходить, що гуляючи, наприклад, Ґданськом, Вроцлавом чи Дрезденом (які були майже вщент розбомблені), ви ніколи не побачите й натяку на колишні руйнування. А от в Брюсселі асоціація з наслідками війни виникає сама собою.
«Ну коли вже настане весна?» Втомлена від зимового осоння я страшенно засумувала за лагідним сонечком, що лоскоче щічки, за теплим подихом океану, що легко роздмухує твоє волосся, згадала про тендітно-зелені пальми, про романтично-золотаво-багряні світанки, що милують око, про смакування кави з завороженим спогляданням на дивовижі природи.
Ну все, годі мріяти, треба діяти, чи не так? Повільно прокручуючи маленький туристичний глобус, що завжди живе на моєму столі, я міркувала…
Яку мандрівну родзинку посмакувати цього разу? Весна…Океан… Острів… Релакс. Так! Це ідеальна формула відпочинку! І назва її – Тенеріфе.
Ось вони – Канарські острови! Вирушаємо!
Хто з мандрівників не мріє потрапити в Перу, насолодитись красою Мачу-Пікчу, поплавати в найвисокогірнішому суднохідному озері на світі чи полазити джунглями Амазонії? Зваживши всі «за» і «проти», мій вибір випав на експедицію разом з широко розрекламованими Paganel Studio, сайт яких просто рясніє фантастичними пропозиціями та неймовірними фотографіями з різних куточків світу.
Переглянувши всі варіанти перельотів до Ліми, найоптимальнішим був рейс з Мадриду. Враховуючи, що віднедавна літаки курсують прямо зі Львовіа до Мадриду, гріх було не провести ще декілька днів у столиці Іспанії, яка нічим не гірша за Барселону.
До Ліми ми прилетіли близько 5:00 ранку. Поселившись у готелі, відразу вирушили на екскурсію столицею, яка після Мадрида особливо нічим не вразила, адже місто заснував іспанський конкістадор Франциско Піссаро у 1535 році, і весь центр збудований в типовому іспанському колоніальному стилі. Всі решта частини міста – типові бідні квартали, куди туристам ходити, не рекомендують, особливо з цінними речами. Винятком є хіба що район Мірафлорес з видом на Тихий океан та шаленими цінами за квадратні метри. Знайомство з нашою групою пройшло в культовому і дуже гарному ресторані «Роза-Наутіко», розташованому практично в океані і з якого можна милуватись чудовими заходами сонця та тим, як опановують хвилі серфери. Там ми і познайомились з нашими експедиційними лідерами Дімою Єрьоміним та людиною-позитивом Женею Рафаловським, які були з нами протягом усієї подорожі, допомагали та підтримували у всьому.
Десь далеко крізь сон я почула приємний голос стюардеси «Вас вітає острів Занзібар! Температура повітря +30. Бажаємо приємного відпочинку!» Невже це сталося? Африко, я повернулась до тебе! Повіки не хотіли відкривались, пручаючись останнім картинкам високополітного сну, сповненого мріями про казково-кольоровий далекий острів….11 годин перельоту пройшли не так важко, як я уявляла. Оскільки прямий переліт з Києва нічний, організм перебував у комфортному режимі. Окрім того, різниця в часі між Україною і таким далеким Занзібаром – лише + 1 година! Отже, солодкі потягушки.. Ммммм…. ЗАНЗІБАР!! Зустрічай!