егоїст

Я всівся за написання статті з такою популіською назвою з однією умовою: після того як ви її прочитаєте, і, надіюсь, втілите в реальність мої рекомендації, тобто все-таки схуднете до літа, результат має бути збережено назавжди. Худнути лише для того, аби покрасуватись в нових плавках/купальнику на пляжі — це гра, яка не варта свічок. Зайва вага — це не так естетичний дефект, як серйозний виклик здоров’ю. Гіпертонія, атеросклероз, інсульт, інфаркт, цукровий діабет, рак — це короткий список того, що приносить із собою зайва вага. Тому я надіюсь, що ви більше ніколи не читатимете подібної писанини. Прочитали, схуднули, раз і назавжди. І не важливо, до літа чи до зими, важливо, щоб це було одноразовою акцією. Як не перетворювати схуднення в щорічну традицію я вам теж розкажу.

Отже, як схуднути до літа?

Ні, не не їсти після шостої; ні, не виключити солодке; ні, не безкінечні пробіжки; і, боронь боже, якісь жироспалювачі. Жир в організмі спалюється постійно, навіть в людей, які гладшають. Тому намагатись спалити жир тренуваннями — дурня. Солодке — це просто їжа, тому виключати з раціону солодке — дурня. Після шостої години вечора їжа не перетворюється в отруту, тому не їсти після шостої — дурня. Одні жироспалювачі неефективні, інші мають побічні дії — дурня. Ми ж будемо худнути грамотно.

В організмі постійно чередуються два протилежні процеси: запасання жиру та розщеплення жиру. Якщо ми хочемо талію вужчу, а посмішку ширшу, нам треба щоб друге переважало над першим. І для цього є одна умова, без якої нічого не вийде, хоч знищ весь цукор в радіусі кілометра, хоч бігай зранку до ночі. Недоїдання — ось ця обов’язкова умова. Людина, безшерстий примат, як і будь-який інший примат, худне лише тоді, коли недоїдає. Можете мене спалити як відьму в мікрохвильовці, якщо я брешу.

На цьому можна було б закруглятися: недоїдайте і буде вам літо без необхідності втягувати живіт. Але є одне але… Хоча ні, їх два.

Перше “але”.

Якщо людина недоїдає, то вона що? Що вона? Правильно, вона голодна і зла. А голодна і зла людина їсть, багато. А якщо вона багато їсть то вона що? Що вона? Правильно, вона вже не недоїдає, відповідно не худне. Нам треба зробити так, щоб людина недоїдала, але не відчувала голоду. Як?

Відомо, що різні продукти дають різну ситість, одні добре насичують, інші погано. Овочі, фрукти, ягоди, нежирне м’ясо, риба, нежирні молочні продукти, каші, бобові дають хорошу ситість, тоді як морозиво, білий хліб, шоколад, печиво, пельмені та вареники боряться з голодом погано. Якщо ви гадаєте, що ви унікальний, бо після шоколаду ви ситий наче вовк (вовк коли наїдається, такий ситий, що ледве ноги переставляє), а яблука що їв, що люльку курив, то мушу дещо пояснити. Індекс ситості продуктів визначається на одну кілокалорію. Вчені беруть різні продукти в кількості, яка б містила, наприклад,  240ккал, згодовують їх піддослідним, а через 2 години допускають їх до шведського столу і фіксують, хто скільки з’їсть. Звісно, після яблука більша ситість, ніж після шоколаду, адже 240ккал – це 40г шоколаду і аж півкілограма яблук.

Як ще ми можемо боротися з голодом при недоїданні? Рухатись. На перший погляд, як і при порівнянні яблука і шоколаду, рекомендація парадоксальна: всі ми добре знаємо, що після фізичної роботи апетит просинається звіриний. Це правда, але має значення не скільки ти їж, а як співвідноситься те, що ти з’їв з тим, що потратив. Коли ми стаємо заручиками трьох крісел (вдома, в машині, в офісі) ми витрачаємо 2000ккал, а їсти хочеться на 2500. А от коли ми і з собакою гуляємо, і на роботу пішки, і посуд миємо руками, то тратимо 3000ккал, а їсти хочеться… теж на 3000ккал. Абсолютний апетит в нас нижчий при енерготратах в 2000ккал, а відносний — на рівні 3000 ккал. В контексті недоїдання нас цікавить саме відносний апетит. Фізичний рух пригнічує відносний апетит.

Отже, вживаймо овочі, фрукти, ягоди, нежирне м’ясо, рибу, нежирні молочні продукти, каші, бобові та рухаймось і будемо до літа мати гарні контури тіла? Ні, я ще не закінчив.

Коли ми переходимо на так зване “здорове харчування”, нам хочеться плакати, сум пробирає нас до глибини душі. Це печаль за шоколадкою. Кожен, хто пробував “правільноє пітаніє” відчув це на власній шкірі, чи, скоріш, на власному мозку. От, здавалося б, і шлунок не пустий і ситий, а чогось бракує. Шоколадки, печива, пельменів — виберіть своє, кохане. До того всього додається один психологічний феномен: чим більше ми собі щось забороняємо, тим більше нам цього хочеться. Тому вигідно знайти розумний компроміс: 80% їжі тієї, яку треба, і 20% — яку хочеться.

І що у нас вийшло?

Ми недоїдаємо, але не голодні і не обмежені у всіх благах харчової промисловості. Схуднення до літа гарантоване? Так, але є ще друге “але”, не забули?

Друге “але”.

Навіщо це все? От навіщо ви взялись читати цю статтю? Ніколи не повірю, що ви прагнете менше важити. Ви вірите, що зменшення маси тіла зробить вас красунем/красунею. Ні! Ні! Ні! Звісно, велике брюхо не прикрашає людину, але й кістки, обтягнуті шкірою — не вельми естетичне видовище. Якщо ви хочете ловити на собі голодні погляди протилежної статі, вам для повного щастя, окрім зменшення кількості жиру в організмі потрібно ще дещо. Ні, не модні плавки/купальник. Вам знадобляться мускули. Саме мускули — та тканина, яка створює ефектні випуклості та ввігнутості в тілі. Знаю, ви надіялись, воно вас уникне, але ні… Вам потрібні тренування, важкі силові тренування. Окрім м’язів силові тренування дадуть вам вбити ще одного зайця. Якого? Тренування — це, звісно, також рух, який в купі з прогулянками і миттям посуду знижує відносний апетит.

Отже, формула схуднення до літа виглядає так: недоїдання = 80% продукти з високим індексом ситості + 20% їжа для душі + побутова активність + силові тренування.

Ця формула — це основа для того, щоб схуднення не перетворилось в щорічну весняну традицію. Тобто по завершенні схуднення вам, щоб зберегти результат, потрібна наступна формула: непереїдання = 80% продукти з високим індексом ситості + 20% їжа для душі (тільки вже більше їжі, ізокалорійний раціон) + побутова активність + силові тренування. Так-так, гарне тіло потребує роботи над собою 24/7, і до літа, і в літку.

24/7, адже навіть вночі робота над схудненням не припиняється. Повноцінний сон робить можливим дотримання даної формули успіху: недосипання посилює голод, апетит та тягу до калорійної їжі і знижує рухову активність.

Життя — не проста річ. Відчувати себе нещасним чи щасливим — це вибір, хоч не завжди свідомий. Не довіряйте автоматичним думкам, не надівайте темні окуляри. Адже хронічний стрес теж ускладнює дотримання нашої формули успіху. Він, як і депривація сну, посилює голод, апетит та тягу до калорійної їжі. А ще стрес багато хто з нас любить заїдати.

Я плекаю надію, що не даремно набирав цей текст, і не даремно відібрав у вас добих 10 хвилин часу. Успіху вам!

Завжди ваш Віктор Мандзяк

Віталій Воробйов – львівський фотограф, який створює мініфільми одним кадром, залишаючи посмак якоїсь чудернацької, або, навпаки, чуттєвої історії. Маючи імідж зіркового фотографа, він із задоволенням ділиться професійними знаннями і творчим натхненням, активно планує оригінальні проєкти та щодня майстерно втілює авторські ідеї та рефлексії. Про початок творчого шляху, перші фотопроєкти та причину створення фотошколи Віталій Воробйов розповів журналу «Егоїст».

Перша українка, яка піднялася на найвищу у світі вершину Еверест і найстрашнішу вершину К2. Скільки всього гір підкорили її ноги, Ірина Галай не рахувала. Але кожна з них – інша, з особливою енергетикою. Альпіністка зізнається, щоразу сходження стає ніби дозою наркотику. Про гори у житті та неповторні відчуття, які вони створюють, Ірина Галай ділиться з «Егоїстом». 

…усе життя – малюнок…уві…сні…і…на…яву…малюючи на долонях…

Львів’янка Оксана Лозинська малює, скільки себе пам’ятає. Для неї творчість – це все, без чого не уявляє життя. Справа, яка забирає купу енергії і водночас неймовірно надихає розвиватися далі. Невдовзі художниця відкриває нову персональну виставку у Львові. А поки за лаштунками ділиться з «Егоїстом» про те, чим здивує відвідувачів, звідки бере натхнення та які стилі колаборує у творчості.

Авторка бестселерів «Відвертий чоловік» і «Всередині жінки», письменниця, що шукає точки порозуміння не просто між різними статями, а й з самим собою. Тамріко Шолі розповіла журналу «Егоїст» про ставлення до шлюбу, зв’язок з персонажами своїх книг та про те, які роботи авторки можна прочитати вже згодом.