Наше суспільство заточене лише під один формат стосунків, і ніхто нам не розповідає про альтернативні варіанти. Та й, будьмо відвертими, часи СРСР давно минули, а вголос про секс говорити ми так і не навчилися. Тим більше про секс, який, на перший погляд, виходить за рамки моралі. Бо «гріх», бо «що люди подумають», бо «я порядний сім’янин», бо «репутація, імідж, статус». Отак і живемо, фантазуючи про щось у своїй голові, але не зізнаючись суспільству й іноді навіть собі в своїх справжніх бажаннях.
Водночас, як це не парадоксально, ми живемо в добу найбільшої сексуальної свободи в історії людства. Нові технології, що з’явились за останні 40 років, як-от протизаплідні таблетки або сайти знайомств (Grindr, Tinder), відкрили безліч можливостей для усіх.
Сексуальна революція дещо змінила соціальні норми, зробивши суспільство толерантнішим до розуміння гомосексуальності, розлучень, дошлюбного сексу і таких форм сексуальних стосунків як-от поліаморність та свінгерство.
Протягом останніх двох десятиліть соціологи та громадськість почали цікавитися поліаморією. І вона змусила багатьох переглянути свої погляди на саму природу кохання.
Термін «поліаморія» виник у 1960-ті роки і в перекладі з латини буквально означає «багато кохань». Давайте і ми з вами розберемося, що ж це таке.
Поліаморія – це тип стосунків, де одночасно у близьких відносинах перебуває кілька партнерів за взаємною згодою кожного з них. Тобто, чоловік чи жінка можуть мати кількох чоловіків чи жінок за умови, якщо кожен з них дає на це згоду. Паралельні стосунки можуть бути тривалими чи короткими, з сексом або ж і суто платонічними. Вибір за кожним. Але важливо, щоб кожен з партнерів знав про інших учасників стосунків. Багато поліаморів не прирівнюють зраду лише до фізичного контакту. Тобто учасник поліаморних стосунків зрадив не тоді, коли переспав з іншим, а тоді, коли це приховав.
Це здивує моралістів, але в поліаморних стосунках є своя система цінностей, яких мають дотримуватись у таких союзах: вірність, зв’язок та комунікація, довіра, чесність, повага і гідність. Звучить непогано навіть для класичних стосунків, правда?
Багато людей може стверджувати, що саме явище поліаморності – це сучасна вигадка, що виправдує банальну нерозбірливість у зв’язках і зради партнерам. Однак прихильники поліаморії стверджують, що це зовсім не так: адже поліаморна людина, на відміну від банального бабія, не йде «наліво» тихо, в секреті від «головної» своєї жінки, а заздалегідь інформує всіх своїх дам, що вважає прийнятним паралельно мати інші відносини (які для нього не другорядні, а рівноцінні). І тут вже пара домовляється, що є прийнятним для них, а що ні. Всі все знають – ніхто ні на кого не ображається.
У цьому різниця між поліаморією і полігамністю – полігамність зовсім не передбачає неодмінну щирість перед партнерами. Тобто чоловік, який має кількох коханок і розповідає кожній про те, що вона єдина – полігамний, але не поліаморний.
Звичайно, поліаморія – новий термін, але чи могли подібні відносини афішуватися і бути нормально оцінені суспільством раніше, за часів шлюбів на все життя? Зрозуміло, що ні. А ось самі поліаморні, зрозуміло, були й тоді – тільки при повній відсутності соціальних умов для реалізації поліаморних стосунків вони зазвичай просто зраджували дружинам/чоловікам.
Якщо з теорією трошки розібралися, то тепер дуже цікаво дізнатися, як же може виглядати життя поліаморної людини в реальності? Саме про це ми поговорили з письменницею, блогером, і просто жінкою з особливою харизмою Іриною Клекіт, яка знає всі таємниці поліаморних стосунків, адже за її тендітними плечима – понад десять років досвіду.
-Ірино, чомусь вважають, що ініціатором поліаморних стосунків зазвичай стають чоловіки. А як трапляється в житті? Хто був ініціатором у Вашій парі, та хто таки частіше наважується запропонувати такий варіант стосунків?
– Саме в нашому випадку ініціатором дійсно став мій чоловік Дерек. Та мені важко сказати, чи це так у більшості випадків. Бо в нашому оточенні немає схожих сімей.
– Ви заміжня вже 17 років. Як вплинув Ваш вибір формату стосунків на подружнє життя? Чи можете Ви собі уявити життя за класичним сценарієм: один чоловік на все життя аж до «і померли вони в один день»?
– Ми одружились у 2001 році. І вже за кілька років Дерек почав делікатно підводити мене до думки про інших чоловіків. Як це вплинуло на наші стосунки із чоловіком? Однозначно вони стали більш відвертими і глибокими. Бо інакше ми б просто не змогли жити разом. Коли є коханець чи коханка, то існує небезпека захопитись новими відносинами і поранити основного партнера. Тому ми з чоловіком із більшою увагою і турботою ставимося до почуттів одне одного. До зустрічі з Дереком я вважала, що сценарій «один чоловік на все життя» і є вірним для мене. Можливо, якби мій чоловік був більш класичних поглядів, то саме так би і було. Навіть якби я захоплювалась іншими чоловіками, то далі флірту це б не йшло. Я зовсім не вмію брехати. Обман потребує від мене колосальних зусиль. А тим більше – обман коханого. Я б просто не витримала, не змогла б.
– Вважають, що поліамори не ревнують? Чи так це насправді?
– Ми теж люди. Звісно, що ревнуємо. Я взагалі дуже емоційна особа і добре знайома з цим почуттям. Але з часом ми навчились ловити цю емоцію і розбирати її на «запчастини». Насправді ревнощі – це чудовий інструмент для самоаналізу і самовдосконалення. Чому я приревнувала? Що це було? Страх втратити коханого? Невпевненість у собі? Чи може я переживала «Що люди скажуть»? Чи мені саме сьогодні бракувало його уваги? Дуже важливо визнати ці ревнощі і озвучити коханій людині. Не з претензією, а з проханням підтримати саме зараз, в цю мить спалаху ревнощів та допомогти вийти з неї. Ревнивість – це неймовірна кількість енергії. Людина, засліплена ревнощами, може ввійти в стан афекту і наробити купу біди. Але якщо направити їх у правильне русло, то ця енергія навпаки почне працювати на нас. Стати джерелом збудження.
– Багато хто вважає, що в поліаморію йдуть від нудьги, від потреби в більшій кількості сексу, від прагнення яскравих емоцій. Що, на Вашу думку, керує людьми першочергово?
– Думаю, що ці всі фактори теж можуть бути причинами. Не даремно в свінгер-клубах переважно люди віком за 30 років. Тобто ті, хто вже шукає чогось нового. Але, зрештою, у кожного свої причини і своя історія. Це може бути і щире кохання до кількох людей одночасно, а не тільки секс і експерименти. Але хочу звернути увагу на важливий момент. Якщо іти в поліаморію в пошуках яскравих емоцій, але при цьому забувши вибудувати міцні довірливі стосунки в парі, то можна просто втратити кохану людину.
– Щодо кохання. Існує стереотип, що неможливо кохати двох людей одночасно. Але у Вашому житті є протилежний досвід. Розкажіть про кохання в поліаморних стосунках.
– Так, кохати двох одночасно можливо. Пояснити можу на своєму досвіді материнства. Коли я завагітніла вдруге, то був страх: як же я зможу любити ще одну дитину так сильно, як сина? Але виявилось, що коли з’являється друга дитина, ти не відбираєш любов у першої. Вона тільки помножується. Думаю, що багато хто це відчував. Але ж через той стереотип ми починаємо себе картати за одночасну любов до кількох людей.
– Мало хто задумується, що поліаморні стосунки потребують значного особистого ресурсу – підтримувати відносини з декількома партнерами, приділяти всім час, увагу, спілкування, готуватися до побачень тощо. Все це потребує немалих зусиль. Чи завжди Вам вистачає сил та енергії на власного чоловіка та інших мужчин?
– Скажу так. Зараз, маючи двох дітей і двох мужчин, то часу вже обмаль. Але знову ж таки. Від своїх чоловіків я отримую ті ж таки ресурси і підтримку. Коли я йду на побачення до коханця, чоловік може взяти на себе дітей. Коли є проблеми з автомобілем – одразу підключається коханець і все вирішує. Якось так.
– А чи бувало так, що в стосунках Ви відчували, що приділяєте одному партнеру значно більше уваги та любові, ніж іншому? Чи не страждало від цього Ваше сімейне життя?
– Бувало. Не в критичному розмірі, але спричиняло дискомфорт чоловікові або мені. На щастя, ми комунікуємо і озвучуємо свої потреби. Тому ми вчасно призупинялись і відновлювали той баланс.
– А як щодо безпеки? Чи обов’язковим правилом є використання контрацептивів? Як бути впевненим у здоров’ї партнера, з яким лише розпочались стосунки?
– Презервативи – обов’язкові з новими партнерами. А з теперішнім постійним коханцем ми вдвох сходили до лабораторії і разом зробили аналізи.
– А чи є в Україні полі-спільноти для зустрічей та спілкування однодумців?
– До того, як я почала писати блог, то і не знала про існування таких спільнот. Але, як виявилось, ми не одні такі. Існує українська полі-спільнота в соцмережах, де люди спілкуються про відносини, життя, побут, секс, погоду, книги, тощо. Іноді організовують живі зустрічі.
– Нещодавно Ви написали та видали книгу «Двоє в ліжку, не рахуючи коханців». Попри те, що на презентації Ви були в масці, чи не боялися, що знайомі люди все-таки Вас упізнають та винесуть Ваше особисте життя на загальний огляд?
– Було дуже страшно. І досі боюсь. Не за себе. Моя «шкіра» потроху міцнішає. Вже не так легко образити чи поранити. Боюсь за своїх дітей. Щоб соціум не скривдив їх через «неправильних» батьків. А також переживаю за коханців і коханок, про котрих пишу в книзі. Вони мають право на свою приватність. Не хочу, щоб моя книга хоч на краплину їм нашкодила.
– Що Ви можете порекомендувати людям, які хочуть спробувати поліаморні стосунки, але не можуть наважитися?
– Першочергово поставитися до такого рішення дуже відповідально. Поліаморні відносини – це не тільки секс і розваги. Це і ті ж таки проблеми, що і в моногамних стосунках. От тільки їх вдвічі чи втричі більше. Бо партнерів кілька. Але одночасно поліаморні стосунки допомагають розвиватись і пізнавати себе і людей. Також, якщо пара хоче спробувати різні експерименти в ліжку за участю додаткових осіб, тут теж треба бути обережним. Щоб не зіпсувати стосунки в сім’ї. Такі експерименти – як каталізатор: якщо стосунки мають проблеми, то приведення третьої особи може спричинити розрив. Але, якщо пара має міцні стосунки, то гарячі пригоди тільки посилять зв’язок і кохання.
КОМЕНТАРІ ЕКСПЕРТІВ:
Можливо, поліаморний формат стосунків не збігається з чиїмись уявленнями про норму. І напевно більшість із нас хоча б раз ставили собі запитання: чи є ті чи інші практики в стосунках нормальними? Чи можливо говорити про існування норми, коли мовиться про кохання? У пошуках відповіді на це запитання ми звернулися за коментарем до сексолога-терапевта Наталії Ішкової та психолога Андрія Жельветро.
Наталія Ішкова сексолог-терапевт:
Феномен поліаморності не новий. Давайте згадаємо образ султана і його наложниць. Жінки знали одна про одну і приймали правила його гри. Отже, поліаморні стосунки існують в сексуальній культурі Сходу. І досі там можна побачити випадки, коли офіційні дружини дружним квартетом проживають в будинку свого чоловіка. Але поліаморія на Сході – це частина культури, чого не скажеш про нашу.
Важливо розуміти, що поліаморність підходить лише для альфа-чоловіків. Адже вони повинні «тягнути» фінансово і емоційно (або тільки емоційно) свій «гарем». Для такого чоловіка буде важливим мати високий поріг стресостійкості. Оскільки кожна жінка буде так чи інакше «виносити йому мозок». З різних причин: чи то мало уваги, чи то її невміння або небажання бути в стані конкуренції.
Це зовсім не про чоловіків з девіантною поведінкою, які відчувають голод за гострими відчуттями та емоціями та водночас звикли багато брати і мало віддавати. Поліамору потрібен стабільний гарем. Так він самостверджується.
Практикуючи етологічний метод в сексології, я часто порівнюю поведінку тварин і людей. Поліаморні відносини – це левовий прайд. Є він, є декілька альфа-самок прайду і декілька бета-самок. У прайді – всі дії мають місце на відкритій місцевості. Але тварини, на відміну від людей, діють інстинктивно.
Якщо ж досліджувати поліаморність через інструменти транзактного аналізу, лев – це зовнішня грізна оболонка, за якою ховається з одного боку маленький хлопчик, який хоче бути всемогутнім через володіння багатьма жінками. З іншого – це хитрий маленький хлопчик, який догоджає своїм батькам: «Матусю, я хороший, ці жінки знають одна про одну, а я нікого не обманюю.
Так що ж у нього там всередині? Чому недостатньо однієї жінки? Чим він керується, обираючи поліаморність? Тут можуть бути два варіанти його мети: ощасливити якомога більшу кількість жінок або помститися якомога більшій кількості жінок.
«Чемний джентльмен» майстерно зализує рани хоч в прямому, хоч у переносному сенсах. Якщо мета йде від «мстивого хлопчика» – розгортається сценарій гри у вади, коли чоловік в результаті усіма можливими методами і звинуваченнями перетворює жінок на «продажних сучок».
Є ще один, аналітичний погляд – мужчини обирають поліаморність, аби задовольнити свою потребу у владі та значимості. За Штайнером, сексуальні ігри – це завжди про владу: дам секс – не дам сексу. «Динамо» так само буває чоловічим. Чоловік закидає жінкам гачок «Я дістану тобі зірку». Жінки думають, що вони для нього надзвичайно важливі, але насправді це він задовольняє потребу в своїй власній значимості.
У будь-якій грі беруть участь двоє, особливо там, де замішані секс і гроші.
Буває й так, що маючи в дитинстві, швидше за все, вічно зайняту маму і тата-тирана, дитина залишається «недогодованою» теплом і близькістю. Будучи вже в дорослому віці, альфа-поліаморник постійно потребує підживлення з усіх боків. Одна з його коханок – радісна і смілива, друга – задумливо-сумна, третя – байдужа і холодна, четверта – зухвала і сексуальна. Всі 4 жінки разом втілюють образ його ідеальної матері. В особі тата-тирана він побічно ненавидить усіх чоловіків, які забирали його маму в дитинстві в силу її професії чи з інших причин.
У поліаморних стосунках жінка не стає об’єктом уваги для чоловіка. Вся його увага – насправді для нього і для спроби виграти конкуренцію у інших чоловіків.
Андрій Жельветро, психолог:
Поліаморія – це наслідок відсутності кордонів у людини в голові.
І хто б що не говорив, поліаморія – це не про свободу відносин, а про сексуальний голод.
Поліаморами керують тваринні інстинкти. Ці люди можуть прикриватися словами про свободу волі і пережитки минулого, про внутрішньокорпоративні цінності, але це лише пускання пилу в очі.
Поліаморія стара, як світ. Просто в наш час цьому явищу дали наукову назву. Ще в Давньому Римі патриції могли мати дружин і близькість з рабинями в будь-який час дня і ночі. В наш час існують комуни на зразок тих, які у себе в Індії створював Ошо, де всі можуть спати з усіма під загальні пісні і танці.
Поліаморія поширюється, як рак. Завдяки Інтернету та безмежному спілкуванню в соцмережах та мобільних додатках. Завдяки стиранню кордонів між нормою і патологією в людських відносинах. А коли в соціумі стирають межі між чоловіком і жінкою, між добром і злом, між хіттю і коханням – це суспільство приречене на отупіння та занурення в психологічний хаос. Тож виникає питання: а якщо ми всі станемо дурними, то як ми про це дізнаємося?
Поліаморія буде існувати, і з нею не треба боротися. В майбутньому вона отримає своє торжество, і люди наступних поколінь у відносинах будуть займатися сексом зі знайомими, замінюючи каву швидким «перепихом» на лавочці.
У сексі завжди будуть представники «класики», на зразок тих, хто відмовляється від електронних книг і читає тільки паперові. Такі люди будуть зберігати моногамність відносин, а поліаморія виступатиме свого роду фільтром: можна тобі довіряти чи не можна? Я нагадаю, що поліаморія – це відсутність кордонів. А, значить, така людина має слабку психічну опірність спокусам і в будь-який момент може вас кинути: у роботі, з грошами, в бізнесі чи договорах.
Від себе, як від чоловіка, додам залізне для моїх відносин правило «Або ти тільки моя, або – «До побачення!».
Тримайтеся ближче до людей, які мають кордони!
Бути чи не бути, добре це чи погано, гріх чи спосіб виявлення свободи – правильної відповіді на це немає. Адже що одному радість, то іншому – смерть. У будь-якому разі, який вид стосунків ви б для себе не обрали, пам’ятайте, що кохання має бути першочергово безпечним. І буде вам щастя!
Підготувала Зоряна Крачковська
