Сміливі мають щастя, хоч іноді сміливість – це просто йти за своєю природою. Саме внутрішнє відчуття призначення зробили її такою, якою є сьогодні. Окрім щасливої дружини і матері, Аліна Касяненко – авторка трансформаційних програм і медитацій, засновниця академії саморозвитку «Я душа», співзасновниця благодійного фонду і блогерка. Яким був шлях до сьогодні? Про стимул створити курси для жінок, пошук контакту з собою, благочинність та секрет багатства – у відвертій розмові далі.
– Яким був шлях від села під Полтавою до «Я душа»?
– Я ніколи не мала великих амбіцій чи бажання підкорити Київ. Мій шлях почався з села на Полтавщині. У Полтаві працювала у тренажерній залі і хотіла бути кращою – бажання отримати другу вищу освіту і стати класним спеціалістом принесло мене у Київ. А відчуття можливостей столиці, звісно ж, надихало.
Та у якийсь час я відчула, що працювати лише з тілом не достатньо. Почала цікавитися психологією, психосоматикою, програмами у нашій підсвідомості. Стимулом для розвитку стало емоційне дно, у якому я в якийсь момент опинилася: надскладні стосунки з чоловіками, проблеми з грошима, тотальна відсутність щастя і наче порожнеча всередині. Десь тоді я усвідомила найбільший інсайт свого життя: це не зі світом чи чоловіками щось не так – це я щось не те транслюю у світ. Коли змінюєшся ти – змінюється і твоя реальність. І тоді можна щиро здивуватися, як простір навколо змінюється.
Зараз моя суперсила – це поєднання матеріального і духовного: вміння будувати серйозний бізнес, налаштовувати бізнес-процеси, розвивати велику команду, а водночас працювати із такими тендітними поняттями як духовність, енергія, вібрації, медитація, йога і любов до себе.
– Це зрештою і надихнуло створювати курси для жінок?
– «Надихнуло» – це не зовсім про мою історію. Це внутрішній імпульс. Коли я пішла у глибший контакт зі своєю душею, то зрозуміла що не можу цього не робити. Моя природа і моє призначення – це передавати знання і досвід.
Достаток, енергія як ресурсний стан і жіноче щастя – це три теми моїх програм. Саме у цих темах я реалізуюся, про це мій ютуб-канал, це транслюю у соцмережах.
Найважливіше для жінок – реанімувати любов до себе. Бо коли ти себе не любиш – зрештою обираєш не тих чоловіків, не ту роботу, не те життя. Щастя для кожної з нас – різне. Важливо зрозуміти «зі мною насправді все нормально, я сама творю своє життя – і можу всього досягти».
Тож мені хочеться транслювати це у світ. І не лише нагадувати людям, що їхні життя – у їхніх руках, а ще й дати дієві інструменти для змін на краще.
– А з чого починати, коли у житті щось іде не так?
– Відчуття «щось не так» може виникати навіть і тоді, коли у житті присутні всі атрибути щастя. Але не вистачає важливого пазлу і цей пазл – це контакт з собою, або ще можна назвати наша душа, природа. Якщо ми не знаємо себе, не у конекті з собою, не усвідомлюємо, що робить нас щасливими, а що спустошує, перший крок – це нарешті познайомитися з собою. Бо всі відповіді є всередині нас.
Зараз ми забагато часу перебуваємо назовні і через це втрачаємо контакт з собою. Часто ми знаємо, яку кавусю випив блогер, про плітки і скандали чужих людей, слухаємо ютуб за кермом – але так мало часу перебуваємо з собою. А це важливо. Відчути себе, спитати чи мені комфортно, чого я хочу насправді, що я хотіла б робити.
– А чому саме «Я душа»?
– Саме ця назва відображає мій головний мотив – нагадувати про контакт з собою. Памʼятати, що я набагато більше, ніж моє тіло і соціальні ролі – дружини, спікерки, доньки, мами. Я – набагато більше. І цією назвою мені хочеться нагадувати про нашу природу і необмежені можливості.
– Така ж назва вашого благодійного фонду. Як його заснували?
– Благодійний фонд ми заснували разом із чоловіком, наша специфіка – допомога армії. Я займаюся збором коштів, а чоловік – закупівлею і логістикою. За час повномасштабного вторгнення фонд зібрав і конвертував у допомогу війську понад 20 мільйонів гривень.
Коли почалася повномасштабна війна, ми з сімʼєю жили на Балі і будували будинок, але прийняли рішення повернутися. По-перше, нам хотілося допомагати, але «збори з-під пальми» були б цинічними і неефективними. А по-друге, я маю досвід великого потрясіння і проживання горя, а тому хотіла не лише бути поруч з людьми, а й поділитися власними дієвими інструментами, які допомогли мені пережити мою втрату. Бо коли ти чесно проходиш процес горювання – стаєш сильнішою.
Зрештою, продали будівництво і у травні 2022 року повернулися до України. Почали збирати гроші, закуповувати необхідне і передавати на фронт. З часом зрозуміли, що це вже несерйозно (усміхається) і з нашими обсягами треба відкривати благодійний фонд. Напрямки нашої роботи: дрони, рації, машини, екофлоу і все-все, що може допомогти.
– Доволі банальне запитання, але чому це так важливо саме для тебе?
– Зараз це те, що я просто не можу не робити. Це має бути у фокусі кожної людини – не важливо, де вона є. Це обов’язок кожного – працювати на пришвидшення перемоги.
Я займалася зборами і робила аукціони ще до війни – я це вмію і це люблю. Тема благочинності актуальна у моєму житті, бо я знаю, що щедрість – це причина багатства.