Колись занедбаний завод «Промприлад» в Івано-Франківську – сьогодні інноваційний урбаністичний простір. Сюди можна прийти попрацювати в сучасному коворкінгу, випити кави чи запросити друзів на ланч, відвідати бізнес-лекції і залишитися ввечері на концерт. Простір, що приносить місту користь, містянам – місце для самореалізації, а інвесторам – прибуток. Це успішний кейс імпакт-інвестування: вкладання у проєкт, що приносить позитивні зміни для сталого розвитку. Які проєкти зараз найчастіше обирають українські інвестори, що було найскладнішим у реалізації «Промприладу» і які світові тренди імпакт-інвестування сьогодні найбільш актуальні для України? Про це розповів генеральний директор та ініціатор проєкту Юрій Филюк.
– Чи може імпакт-інвестування повністю замінити класичну модель меценатства?
– Імпакт-інвестування – це потужний інструмент для вирішення соціальних та екологічних викликів, але воно не може повністю замінити меценатство. Є суспільні потреби, для яких не працює модель самофінансування, наприклад, довготривала підтримка людей з важкими хворобами, що вимагає стабільного фінансування. У таких випадках надзвичайно важливу роль відіграють гранти, бюджетна підтримка чи допомога з боку міжнародних фондів.
Водночас імпакт-інвестування стрімко інтегрується в традиційний бізнес. Навіть великі венчурні фонди сьогодні додають до стандартних критеріїв оцінки компаній ще один – соціальний чи екологічний вплив. Тож це вже не просто тренд, а новий стандарт: якщо бізнес не створює позитивних змін, він програє тому, хто це робить. Імпакт-інвестування не замінює класичні моделі, а доповнює їх і стає обов’язковим елементом у світі, що змінюється.
– Як трансформувалося ставлення українських інвесторів до імпакт-проєктів після початку повномасштабного вторгнення?
– Інвестори дедалі більше орієнтуються на спільні інтереси та підтримку стратегічних сфер: економіки, культури, освіти – поряд з обороною країни. Хоча класичних імпакт-проєктів ще не так багато, та вже можна стверджувати про виокремлення і формування нового тренду в країні. Це свідчить про зрушення фокусу від власних інтересів до загального добробуту, що сприяє комплексному розвитку країни навіть за умов війни.
– Якими аргументами переконуєте інвесторів, що соціальний проєкт може бути не лише корисним, а й вигідним?
– Наш головний аргумент: якщо ми хочемо виграти цю війну й залишатися суб’єктами глобального ринку, то маємо вчитись діяти складніше й мислити системно. Довіра, як особиста, так і міжінституційна, лежить в основі зрілих суспільств. Саме на її базі формується міжсекторальний діалог, який дозволяє створювати спільні стратегії розвитку.
Ми пояснюємо інвесторам, що без таких процесів не буде й ринку – не втримаємо таланти, не збережемо споживчий потенціал. Люди просто не бачитимуть тут свого майбутнього. Бізнес розуміє: інвестувати в довіру, взаємодію та спільні проєкти – це не про альтруїзм, це про довгострокову стабільність і зростання.
– Що було найскладнішим у реалізації бізнес-моделі «Промприладу»?
– Мабуть, найскладнішим у проєкті є його комплексність, а саме поєднати представників різних секторів і функцій в єдиній екосистемі та з ефективною взаємодією. Це водночас і головний виклик, і найбільше досягнення, адже забезпечити таку синергію – складне завданням. На сьогодні мало прикладів, які демонструють успішну реалізацію подібного досвіду. Фактично ми формуємо інклюзивну економіку, що враховує інтереси всіх сторін, а це своєю чергою сприяє формуванню консолідованого та відповідального суспільства.
– Як вимірюєте імпакт?
– Модель імпакт-інвестування охоплює одночасно дві метрики оцінки ефективності: з одного боку, створення економічної доданої вартості, з іншого – соціальної або екологічної. Наші інвестори регулярно отримують звіти за обома критеріями.
– Які світові тренди в імпакт-інвестуванні сьогодні найбільш актуальні для України?
– Зараз серед ключових трендів особливо вирізняються два напрями – позитивні суспільні трансформації й екологія. Перший охоплює такі сфери, як освіта, культура, безпека, урбаністика, розвиток громад та інше. Другий – це екологія, яка, хоча наразі не є основним суспільним фокусом для нас в умовах повномасштабної війни, проте точно буде дуже актуальним одразу після її закінчення.
– І про плани на майбутнє. Чи будете масштабувати «Промприлад» в Україні або за її межами?
– Модель Промприладу вже зараз демонструє свою актуальність не лише для Івано-Франківська, а й для всієї країни, тому ми прагнемо в майбутньому допомогти розбудувати подібні екосистеми щонайменше в кожному обласному центрі України, а можливо і за її межами. Такі запити вже надходять. Проте на сьогодні наша головна задача – реалізувати проєкт в Івано-Франківську в повному обсязі, щоб вивільнити наш ресурс команди для співпраці з іншими регіонами та містами. Ми вже реконструювали перших 20 тис. квадратних метрів колишнього заводу і наповнили їх 73 резидентами. Попереду в нас ще приблизно стільки ж обсягу будівництва та реконструкцій, а загальна екосистема резидентів має вирости приблизно до 300.
