Наш ритм набув таких обертів, що часто просто не помічаємо, на якій швидкості несемось по життю. До того, що вважаємо успіхом. Ми прагнемо встигнути усе якомога швидше, досягнути усіх цілей, добитись найкращого результату. А потім швидко ставимо нові цілі – і рухаємось знову до них. Бо, здається, що життя – це рух, рух вперед. А все навколо таке стрімке, все так швидко розвивається.
Немає часу сидіти на дивані, бо в цей момент хтось вже точно здійснює твої мрії, реалізовує твої ідеї, підкорює твої вершини.
У цій безкінечній погоні нам здається, що ще от зовсім трішки – і дозволимо собі відпочинок, дозволимо собі зупинитися і насолодитися плодами своєї праці. Але «час жнив» ніяк не настає.
Забуваємо такі прості істини. Не помічаємо, що для будь-яких змін у житті потрібна зупинка.
Щоб піднятися на вершину гори, ми зупиняємося, аби перевести подих, витерти піт, відновити сили. Щоб пірнути, зупиняємось, аби набрати в легені повітря. Щоб знайти вихід з лабіринту, нам потрібна зупинка, аби зрозуміти, де ми перебуваємо і в якому напрямку продовжити рух.
Ми робимо паузи щоб перегорнути сторінку, перестрибнути калюжу, виміряти пульс, зробити наступний шаховий хід.
Ми легко натискаємо на гальма, наближаючись до поворотів, бо точно знаємо, що на повній швидкості можемо втратити контроль та злетіти у прірву. Але іноді забуваємо пригальмовувати наше життя… І воно несеться з такою швидкістю, що часто – повз нас.
Літо – прекрасний час, щоб дозволити собі зупинитися. Щоб відновити сили і зарядитись новою енергією, перезавантажитись. Можна вирушити у спонтанну подорож, зустрітися з старими друзями, провести день на природі або просто насолодитися свіжим номером журналу «Егоїст».
Головний редактор, Зоряна Войтів
