Величезна протяжність і Анди, вино і Піночет, протести і найкращі в світі дороги – якщо до поїздки в Чилі мене б попросили описати країну кількома словами, то першими асоціаціями були б саме ці. Вже після попереднього досвіду мандрівок Південною Америкою перспектива злітати в Чилі «без посередників» і за дуже вигідним тарифом з Барселони видається не такою авантюрною, а періодичні сюжети в новинах про заворушення підігрівали інтерес.
Чилі – дійсно унікальна та дуже екзотична країна, яку найчастіше відвідують для оглядин її природних багатств: окрім величних гір зі засніженими піками, тут багато озер, каньйонів і довжелезне мальовниче тихоокеанське узбережжя. Проте моя поїздка натомість виявилася радше урбаністичною – знайомство з Чилі обмежилося трьома містами: столицею країни, найбільшим портом Вальпараїсо та найпопулярнішим курортом Він’я-дель-Мар.
Сантьяго
Перше враження про цю довжелезну країну з неймовірними горами довелося складати вночі. Як на столицю, ввечері в Сантьяго досить тихо і малолюдно. Ми відвідуємо країну в час її неспокою – і наприкінці дня це особливо помітно.
Ви, мабуть, чули про протести через підвищення цін на метро і загальне невдоволення рівнем життя. Хоч і найбільша хвиля виступів вже минула, дрібне обурення (яке може мати вияв у вивішуванні транспарантів на фасадах будівель чи гучних зборах на великих перехрестях) все ще присутнє. Для туристів це виливається в споглядання розмальованих аерозольними фарбами фасадів будівель – бібліотек, театрів, урядових споруд і звичайних магазинів; неможливість відвідати деякі знакові місця, як-от Катедральний собор чи Музей образотворчого мистецтва, а також скористатися деякими станціями метро у вечірній час. Крім того, входи до багатьох «цінних» будинків тимчасово (на певний період чи просто на ніч), проте наглухо забиті профнастилом.
Однак не готовому до контрастів Південної Америки туристові навіть вдень у своєму найкращому стані столиця Чилі може видатися дещо бруднуватою, засміченою та невпорядкованою. Проте такий стан речей звичний для цієї частини світу: тут дуже легко і органічно поєднуються красиві та стильні райони зі захаращеними та часом навіть схожими на нетрі.
Розібратися в туристичних місцях Сантьяго дуже просто: переважна більшість з них обрамлена трикутником з двох великих вулиць (проспект Мануеля Родріґеса, проспект Ла Аламеда (Бернардо О’Хіґґінса) і річки Мапочо. Всередині нього – діловий та історичний центри міста, тутешні пам’ятні та визначні місця. До них належать Президентський палац (Паласіо де Ла Монеда) з величезним чилійським прапором, головна площа з Катедральним собором, Парламент, Музей доколумбівського мистецтва Америки, Центральний ринок зі завжди свіжими морепродуктами, Музей образотворчого мистецтва, Муніципальний театр, церкви Святого Августина, Святого Франциска.
Остання – дуже цікава з архітектурної точки зору. Закладена у 1575 році, вона захоплює своєю еклектикою, оскільки пережила не один землетрус і перебудову. Тому тут на підлозі плитка поєднана з паркетом, на стінах камені, обмуровані цеглою, а на стелі склепіння, декороване розписаними дерев’яними плитами. Сьогодні церква з монастирем є найдавнішою в країні пам’яткою архітектури колоніального періоду в Чилі.
Відразу за храмом розташований викладений бруківкою райончик Барріо Париж-Лондрес, збудований у 1923 році як невеличка репліка на паризький Латинський квартал. Кілька сусідніх вулиць, які переходять одна в одну, формують милі та по-європейськи затишні квартальчики з будинками в стилі модерн, де розташувалися бутік-готелі, ресторанчики, паби та бари. Дуже атмосферне місце, куди варто зайти на пиво чи каву.
Якщо ваше уявлення про давню місцеву культуру досить розмите, то загляньте в Музей доколумбівського мистецтва – тут зібрана безцінна колекція артефактів кількатисячолітньої давності з цілого континенту. Розглядаючи їх, добре розумієш, що розвинена цивілізація жила в цьому регіоні задовго до того, коли міць набрала не тільки середньовічна Європа, але й Римська імперія.
Гуляти по Сантьяго досить цікаво і захопливо, якщо правильно обрати час і місця. Десь з обіду і до самого вечора головна площа міста – Пляца де Арма – стає людною та гамірною. Тут ще досі можуть збиратися невеликі групи незадоволених станом справ у країні, а поряд з ними на лавках у затінку великих крон пальм від сонця ховаються туристи та місцеві. Звідкись лунає музика і панує атмосфера релаксу.
Якщо звідси піти на південь у район вулиці Бандера (так, не дивуйтеся, це іспанською означає «прапор»), то натрапите на місця, де колоніальна архітектура дуже вдало поєднана не лише з сучасною, але і з графіті та муралами. Стильно і незвично виглядають яскраві абстрактно розмальовані тротуари і дороги. Найкращу композицію це створює ближче до перехрестя вулиці Бандера з проспектом Ла Аламеда: з одного боку, тут дуже красиві будівлі початку XIX століття, з іншого – стильні сучасні архітектурні рішення та розмальовані класними ілюстраціями підземні переходи і пішохідна зона.
Оскільки Сантьяго оточений горами, є зміст оглянути його з висоти, адже панораму міста формують не лише будинки, але й каменисті Альпи. Найприємнішими для дослідження Сантьяго з висоти є пагорби Санта-Лучія, Сан-Крістобаль та оглядовий майданчик найвищого хмарочоса країни.
Розташований у центрі міста кам’янистий пагорб Святої Лучії хоча і не виглядає високим та дуже цікавим, провести тут можна досить багато часу. На його вершину ведуть багато стежинок, кожна з яких пропонує класний вид на певну частину міста. Також на пагорбі розкинувся ботанічний сад, тому гулятимете ви між цікавими рослинами і деревами.
Наступним вартим уваги пагорбом є Сан-Крістобаль – віддаленіший за Санта-Лучію, однак значно вищий. Саме з нього найкраще оглядати величезний шестимільйонний мегаполіс, з усіх боків оточений величними Андами. Піднятися нагору можна чотирма способами – на фунікулері, кабельному витягу, пішки та авто. Перші три варіанти дають найкращу можливість насолодитися видами, а ще більше вражень можна отримати, поєднавши кілька видів добирання туди і назад. Це дасть можливість побачити дійсно 360º панорами, оскільки з самої верхівки Сан-Крістобаля для огляду доступні лише східний і південний боки міста.
Серед досить рівної панорами столиці Чилі в око впадає інша міська дивовижа – 300-метровий 64-поверховий хмарочос Gran Torre Santiago. Звернути на нього увагу і навіть роздивитися ближче причин вистачає, адже будинок не просто найвищий у столиці чи країні, але й в усій Латинській Америці та третій найвищий у Південній Півкулі.
Вальпараїсо
Відвідини Сантьяго-де-Чилі просто необхідно доповнити поїздкою у Вальпараїсо – найуспішніший порт Південної Америки XIX століття. Відомий своїми оборотами та промисловими потужностями, сьогодні це також друга за розміром агломерація країни та досить великий туристичний центр, знаний завдяки розташуванню на 42 пагорбах, вуличному мистецтву з двохсотрічною історією та автентичній архітектурі того ж періоду.
Добратися у Вальпараїсо найлегше машиною або ж одним з численних рейсових автобусів, які вирушають з кількох станцій в місті щопівгодини. Дорога зазвичай займає приблизно 1,5 години, і ви – на Тихоокеанському узбережжі між інста-будиночків XX століття або барвистих графіті.
Дорогою до Вальпо (так його скорочено називають місцеві) теж нудно не буде – з обох боків вас оточуватимуть гористі краєвиди з вкритими виноградниками, кактусами, лісами або квітучими кущами пагорбами.
На жаль, неозброєним оком видно, що місто занепадає, а держава не має грошей все реставрувати, оскільки в історичній частині пам’яткою архітектури є чи не кожна будівля. Тому, якщо уважніше придивитися до яскравих фасадів і розцвічених графіті, то видно тріщини та розлами.
Найбільшої уваги в місті заслуговують район старого міста та два пагорби – Аллегре і Консепсьйон.
Перший є найстарішою, найзанепалішою, проте разом з тим і максимально автентичною частиною Вальпо, а два пагорби та територія між ними – найпопулярніший туристичний осередок, який відвідує більшість туристів. Тут розташовані музей (художній вважають найкрутішим в країні), бутік-готелі, кав’ярні з панорамними видами на місто чи море та просто житлові будинки. Все це рясно розмальоване чудернацькими графіті та муралами. Сьогодні це мила родзинка міста, яка, однак має глибшу та серйознішу історію. Адже такі малюнки на фасадах будинків раніше були способом експресії, висловлення невдоволення, підняття питань соціальної нерівності та розповідання історії цього давнього народу.
Завдяки своїй мальовничості, розташуванню на багатьох схилах та біля океану Вальпо можна сміливо назвати чилійським Сан-Франциско. До слова, місто, як і його американський «побратим», відоме своїми морепродуктами. Якщо в СФ гастрономічним парадом керують краби і лобстери, то тут першість за різноманітними молюсками та найніжніше приготованими восьминогами. Ціни, до слова, більш ніж доступні, тому наїдатися можна від пуза.
Вінья-дель-Мар
За морським відпочинком усі в один голос радять їхати у сусіднє з Вальпараїсо місто Вінья-дель-Мар. Оскільки обидва міста – частина великої агломерації, вони фактично перетікають одне в одне. Пляжів тут більше, вони ширші, чистіші та красивіші, та й узагалі це найпопулярніший чилійський морський курорт, хоча й вода всюди однаково прохолодна. Це ж Тихий океан! Зате кмітливі готельєри знайшли вихід – і спорудили тут найбільший в світі басейн, який дозволяє плавати в теплішій воді на узбережжі, споглядаючи океан буквально за кількадесят метрів від вас.
Важко не спокуситися принаймні помочити ноги в океані! Хоча, впевнені, ви побачите вдосталь людей, які просто купаються, ніби температура води їм цілком підходить. Може, й так – іншої ж вони, мабуть, не знають. Обов’язково прогуляйтеся набережною і поспостерігайте за силою Тихого океану.
Чилі – найпівденніша країна світу і одна з найвіддаленіших від нас, тому що б ви не робили, потрапивши сюди, – буде точно цікаво, смачно, екзотично та незабутньо. Треба лише наважитися!
Остап Процик
