Іскри священного багаття летіли прямо в обличчя разом із димом і вітром, що мчав по нічній пустелі Вірікута. Над нами беззвучно сяяли мільярди зірок, а на обрії неквапливо виповзав з-за гір Сьєрра Мадре тонкий серп місяця. Було фантастично красиво, і тільки тиха пісня шамана Лало та вий койотів нагадували мені, що я не сплю, що це все в реальності відбувається зі мною зараз тут, у Мексиці, в неймовірному місці, де в пустелі немає нікого, крім нас вісьмох, які сидять навколо вогню.
Кожну хвилину цієї неймовірної ночі я дякував Всесвіту за те, що він дав змогу нам сюди дістатися і бути тут, незважаючи на пандемію. Ця подорож у Мексику виявилася справжнім відкриттям і одкровенням. Ми вже бували в цій північноамериканській країні раніше. Знали, звичайно, про мая, ацтеків, ольмеків, сеноти і піраміди. Кілька років водили сюди групи нашої туристичної компанії по цікавих, але досить стандартних маршрутах. Ковід, локдауни, закриті кордони змусили нас пригальмувати, озирнутися на всі боки, знайти нові унікальні місця і, звичайно, дістатися в Мексиці тих регіонів, де раніше ми не бували.
Зараз можу сказати, що Мексику ми практично не знали до цього. І тільки пройшовши своїми ногами по глибинці цієї неймовірної країни, подивившись в очі сірим китам, послухавши шелест мільйонів метеликів Монархів, поспостерігавши, як тисячі птахів на швидкості 160 км за годину влітають на ночівлю в легендарну «печеру ластівок», погулявши по сюрреалістичному саду Лас Посас, послухавши пісні мар’ячі в неймовірному Гуанахуато, пройшовшись вулицями старовинних колоніальних pueblo mágico центральної Мексики, погрівшись в термальних джерелах Толантонго, помилувавшись дивовижними виробами індіанців Отомі й Уічоллі, посмакувавши мескаль, текілу, буритос, кессадію, аранчеру і барбакоа, ми пізнали цю країну. Тільки зараз можу сказати, що ми трохи вивчили Мексику, яка запала нам в серця, і готові вам про неї розповісти.
Це стаття і фото про ту Мексику, яку не так часто показують, про яку ви, швидше за все, не чули. Тут не буде пірамід, пляжів Канкуна, Тулума або Меріди. Проте буде багато всього іншого цікавого й унікального, того, заради чого і варто вирушити сюди.
Лас-Посас
Почну нашу розповідь з унікального сюрреалістичного саду Лас Посас, який розташований в субтропічних джунглях гір Сьєрра Мадре. Лас-Посас – це творіння британського аристократа, поета, денді, мецената, колекціонера, патрона і покровителя сюрреалістів Едварда Джеймса, який близько дружив з Сальвадором Далі й Олдосом Хакслі. Рене Магрітт писав його портрети, а британський король Едуард VII був його хрещеним. У своєму стилі життя Джеймс наслідував сюрреалізм, колекціонував предмети мистецтва, рідкісні орхідеї і папуг, любив вбиратися в кольорові пончо або просто ходити голим. Сучасники називали його «останнім з великих ексцентриків».
Едвард Джеймс народився в 1907 році в дуже багатій родині. Його батько, залізничний магнат, давав змогу сім’ї жити на широку ногу. Мати займалася організацією світських прийомів для членів вищого суспільства. Але Едварду було нудно в колі британської аристократії, де всі дотримувалися строгих норм і правил. Він вирушив до Оксфорду вивчати літературу, і це рішення стало доленосним, адже саме там він почав писати вірші і познайомився з представниками художньої богеми. Едвард занурився в яскравий артистичний світ, його друзями стали художники: Сальвадор Далі, Рене Магрітт, Елеонора Каррінгтон (її музей розташований також неподалік від саду Лас-Посас), Нікі де Сен-Фаль, Ман Рей, Макс Ернст і Генрі Мур, а також дизайнери: Ельза Скіапареллі і Коко Шанель.
Оскільки Джеймс був спадкоємцем величезного статку, то фінансово допомагав багатьом художникам, купуючи їх роботи, видавав за свої гроші книжки молодих поетів і письменників. Він зібрав значну колекцію творів мистецтва, в основному художників-сюрреалістів, і розмістив її у своєму маєтку Монктон, що в Західному Суссексі. Стіни будинку Джеймса були обвішані картинами від підлоги до стелі, всюди стояли скульптури і меблі, створені за ескізами художників, наприклад, знаменита канапа авторства Далі в формі губ Мей Уест.
Однак маєток Монктон не відповідав всім потребам власника. Джеймс шукав особливе місце, де він міг би поєднати свою любов до мистецтва з іншою пристрастю – захопленням незвичайними рослинами і рідкісними тваринами. Він шукав рай на землі і знайшов його в мексиканських джунглях. Зараз це місце відоме як Лас-Посас.
У 1944 Едвард Джеймс відвідав Мексику, де познайомився з місцевим жителем Плутархом Гастелумом, який згодом став його правою рукою у створенні Лас-Посасу. У 1947 Джеймс придбав кавову плантацію недалеко від мексиканської області Хілітла. Там він разом з Гастелумом і заснував Лас-Посас. Спочатку сад був плантацією для колекції орхідей, а також будинком для рідкісних зібраних Джеймсом тварин: оленів, оцелотів, змій, фламінго та інших птахів.
Гуанахуато
У Мексиці збереглася велика кількість унікальних старовинних колоніальних містечок, які варто відвідати.
Я бачив багато різних старих людських поселень, але місто Гуанахуато – це щось неймовірно красиве і особливе. Місто було засноване в середині XVI століття. Колись тут були відкриті величезні поклади срібла. У якийсь момент Гуанахуато стало найбагатшим містом Нової Іспанії. Воно розташоване у гірській місцевості, і частина його вулиць пішла під землю. У Гуанахуато тунелі – повноцінна частина транспортної системи, ними користуються й автомобілі, і пішоходи. У тунелях влаштовані пішохідні доріжки і зупинки громадського транспорту.
Саме місто неймовірно красиве і різнобарвне. Ну і найдивовижніше починається ввечері, коли центральну частину старовинного Гуанахуато захоплюють справжні мексиканські мар’ячі. Сотні музикантів грають на гітарах і трубах, співають пісень, радують всіх навколо своїми прекрасними талантами.
Сучасна назва міста Гуанахуато, з мови пурепеча «Quanax huato», – горбисте місце жаб. Першими жителями селища були індіанці отомі, яких пізніше витіснили чичимеки і пурепеча. Ацтеки в доіспанський період розвинули тут видобувний промисел.
Іспанці після завоювання центральної частини Мексики знайшли в районі Гуанахуато поклади золота. Місто було засноване в 1546 році віцекоролем Антоніо де Мендосой і отримало назву Королівські Шахти Гуанахуато (Real de Minas de Guanajuato). Попри спорадичні напади індіанців чичимеків, населення форту росло. Незабаром форт отримав статус міста з назвою Санта Фе Реаль де Мінас де Гуанахуато. Перша церква була освячена в 1555 році. Згодом місто стало важливим місцем для видобутку срібла та найбагатшим в Мексиці.
Гуанахуато – це місто мар’ячі. Такої кількості музикантів, зібраних в одному місці, я не бачив ніде. Майже щовечора в історичному центрі міста проходять народні гуляння під назви сallejoneada, що проводяться студентами місцевого університету. Це дійство відбувається від трьох до п’яти разів на тиждень.
Callejoneada можна назвати «ходячою серенадою». Групи з 10 і більше осіб (їх називають estudiantina) прогулюються вузькими вуличками міста і виконують старовинні мелодії. Учасники, як правило, одягнені у вбрання XVII століття і йдуть за різними маршрутами залежно від мети сallejoneada: розвага, урочиста подія або захід для туристів. Тут реально можна відчути, що таке справжня Мексика!
Метелики Монархи
Ще однією причиною нашого приїзду в Мексику з лютого по березень цього року було величезне бажання побачити унікальне природне явище – міграцію північноамериканських метеликів Монархів.
Метелик Монарх або по-науковому Данаїда монарх (лат. Danaus plexippus) – вид метеликів з сімейства німфалід (Nymphalidae). Щоосені мільйони цих комах мігрують на зимівлю з Канади на південь – до Каліфорнії і Мексики. А влітку повертаються знову на північ – до Канади.
Перед міграцією метелики збираються у величезні колонії на хвойних деревах і обліплюють їх так, що ті стають оранжевого кольору, а гілки провисають під їх вагою. Міграція Монархів стартує в жовтні кожного року, але може початися і раніше через раннє похолодання. Вони подорожують на відстань від 1200 до 2800 кілометрів: від Канади до центральних мексиканських лісів, де теплий клімат.
Це єдиний метелик на нашій планеті, що регулярно мігрує з півночі на південь, як це роблять птахи. Але найдивніше полягає в тому, що жоден метелик не робить повної подорожі. Це відбувається тому, що його життя коротке, і за весь період міграції змінюється від 3 до 4 поколінь метеликів. Досі не відомо, як ці комахи дізнаються зворотний шлях до місця зимівлі їхніх предків. Припускають, що схеми перельоту передаються у спадок. Деякі дослідження показують, що метелики використовують для орієнтації положення сонця в небі і магнітне поле Землі.
Кити
Мексика виявилася китовим раєм! Тепер в ці китові місця ми будемо повертатися щороку.
Виявляється, що сірі кити, як і люди, бувають правшами та лівшами. Спочатку в це важко повірити, але якщо замислитися, то все абсолютно логічно: якщо вони ссавці, то домінантна півкуля їх мозку цілком може приймати рішення щодо так званої «праворукості» чи «ліворукості». Правда, у випадку з китами це дізнаються по синцях зліва чи справа на морді: де їх більше, тим боком вони і копають мул на дні моря, добуваючи собі їжу. Лівшів не дуже багато, більшість все-таки правшів.
На сірих китах паразитують китові воші і вусоногі рачки. Щоб позбутися від них ці ссавці труться тілом об дно або спливають на прісноводні лагуни. У другому випадку морські птахи можуть скльовувати паразитів з їх шкіри.
Сірий кит – єдиний з китоподібних, що зберіг пам’ять про своїх земних предків і має найтісніший зв’язок з берегом. Зоологи спостерігали цілі групи сірих китів, які спеціально обсихали на березі Берингового моря під час відливу. Також їм подобається перекочуватися в смузі прибережних каменів, позбуваючись від докучливих морських паразитів, що живуть на шкірі.
Сірі кити отримували від спілкування з нами взаємне задоволення. Цей прекрасний 15-метровий самець, закривши очі від задоволення і відкривши рот, довго ніжився близько нашого човна, поки ми чухали йому шкіру навколо рота.
Більше про наше знайомство з китами читайте в наступному номері журналу «Егоїст».
Толантонго
Мало кому відомо, що в Мексиці є свої термальні зони, обладнані для купання та отримання насолоди. Толантонго – це мальовничий каньйон в горах з термальною рікою, печерами, водоспадами і спеціально обладнаними ваннами. Місце відоме своїми цілющими властивостями. Дуже популярне серед місцевих жителів, але маловідоме серед туристів через свою віддаленість.
Толантонго належить кооперативу з 112 сімей, які почали освоювати цю територію більше 30 років тому. Працюють і охороняють Толантонго тільки представники цих сімей і ніхто більше. Тут немає Інтернету і до оплати приймають тільки готівку. Місце дуже незвичайне, його справді варто відвідати.
Сан Мігель де Альєнде – богемне місто Мексики. Воно відоме колоніальною архітектурою, вузькими вуличками, покритими бруківкою, і особливою богемною атмосферою. Культурна репутація Сан Мігель де Альєнде спонукала багатьох відомих людей Мексики та інших країн переїхати сюди на постійне місце проживання. Попри відсутність казино, аеропорту і відстані більше ніж 600 км до найближчого пляжу, це невеличке місто посідає першість у рейтингах туристичних журналів як одне з кращих місць для проживання та відпочинку. Навіть у Голлівуді звернули увагу на Сан-Мігель, знявши тут фільми: «Одного разу в Мексиці» і «Панчо Вілья».
Дізнавайтеся про дати найближчих подорожей «Паганель» в Мексику та читайте більше про наші пригоди в наступних випусках журналу «Егоїст».
Андрій Андреєв, мандрівник та власник компанії Paganel
www.paganel.tv
