До переліку популярних туристичних напрямків В’єтнам почав потрапляти тільки нещодавно. За прокачування туристичної галузі країни взялися не так давно – і працювати ще є багато над чим. Звісно, головною частиною поїздки часто стають море та пляжний відпочинок, проте В’єтнам стверджує: має що показати і крім цього. Візьмімо хоча б оповиту легендами про дракона і знамениту на весь світ бухту Халонг. Саме у регіон, який охоплює столицю В’єтнаму та її найвідомішу дивовижу, ми вирушили цього разу.
Відвідини цієї країни часто нагадують і про українське радянське минуле: пам’ятники Леніну, серпи та молоти, мавзолеї та культи вождів… Живучи у СРСР, ми звикли до такого, проте Європа (якою ментально та економічно далекою вона б нам не здавалася) нас вже давно надихає на інше. По-своєму інспірує і В’єтнам – власним прикладом того, що стається, коли всім кортить далі будувати світле комуністичне майбутнє. Взяти хоча б Комплекс Хо Ші Міна. Відвідуючи його (парк, Мавзолей, Президентський палац і музей), миттєво переносишся у період цвітучого совка.
На всій території можна рухатися тільки заданою траєкторією із заданою швидкістю і прямо опущеними донизу руками, попередньо віддавши на зберігання воду-їжу-особисті речі в одне місце, а камери-павербанки-планшети – в інше. Звісно, «на аудієнцію» до вождя не можна в шортах вище коліна чи майці. Тому треба або мати інший одяг з собою або купувати безглузді кольорові хустки і ними обгортатися (навіть хлопцям). Зайве говорити про те, що у більшості місць фотографувати не можна, в решті – не бажано. Поза чергою до Мавзолею проходять ветерани праці з медалями і трудівники в робах, хустках, комбінезонах.
Спостерігати за простими робітниками, яких женуть на відвідини Хо Ші Міна, не так дивовижно, як бачити маленьких дітей-дошкільнят, що обов’язково оточуватимуть вас у черзі. Вони тут усюди, адже їх привозять централізовано тисячами. І найсмішніше в цьому те, що маленькі нащадки великого батька нації не можуть його побачити, як би не хотіли – бортик у темній кімнаті довкола саркофага Хо Ші Міна більший, ніж найвища 5-річна малявка. З іншого боку, усі ці групи добре організовані, діти доглянуті та одягнені у брендовану форму кожної зі шкіл чи дитсадочків.
Відвідати мавзолей варто хоча б для того, щоб побачити, де ми могли бути, якби свого часу не обрали демократичний шлях розвитку. На відміну від Мавзолею Хо Ші Міна, у в’єтнамські храми дозволено і в шортах, і в майці, і з телефоном, і усміхненим. І руки не по швах, і торкатися можна всього. У таких місіях розумієш, що релігія пішла далі…
Одним з найвідоміших є Храм Літератури ХІ століття, присвячений Конфуцію. Цікавий він своєю історією і віком – це одна з найстаріших у столиці В’єтнаму будівель. Проте дуже допитливих мандрівників він не здивує. Тут усе просто, лаконічно та стримано. Без помпезності та розкоші: ставки, озера, дворики та кілька споруд.
З іншого боку, Ханой не належить до тих міст, які мають чим вражати туристів, тому на цьому тлі храм є однією з must-see пам’яток. Якщо ви прилетіли до В’єтнаму не для пляжного відпочинку, то, швидше за все, вашим головним пунктом призначення стане знаменита бухта Халонг. У такому разі в Ханої достатньо недовгої прогулянки довкола озера Хоанкьєм, оборонної цитаделі, пам’ятника Леніну. Повечеряти чи просто попити кави рекомендуємо в одному з закладів на площі Dong Kinh Nghia Thuc. Якщо обрати якийсь, що розташований вище першого поверху, можна спокійно спостерігати за азійською метушнею та насолоджуватися видом на згадане вже озеро. Особливо у Ханої не розгулятися – цього ще й не дозволяють спека та висока вологість, тому дійсно рекомендуємо тут просто розслабитися та скоріше пробувати країну на смак.
Трохи поблукавши містом, а особливо побачивши його околиці (на перший погляд, схожі на українське село з пальмами), потім будете здивовані наявністю торгових центрів красу люкс та монобутиків з розкішними виробами. Придбати тут коштовності Chopard, годинники Hublot, сумки Louis Vuitton чи одяг Prada – зовсім не проблема.
Але якщо на меті огляд дивовиж, то краще замість шопінгу збиратися в дорогу, адже їхати туди доведеться довго. Причому насправді відстань не величезна: Халонг лежить всього лиш 170 кілометрів на схід від Ханоя. Зате якими дорогами! Річ у тому, що поняття автомагістралі у В’єтнамі відсутнє як таке, тому всі дороги проходять через центральні частини міст, розташовані між пунктами А і Б. Само собою, у населених пунктах діють обмеження швидкості – от і виходить, що всі просто плетуться одні за одними суцільною тягнучкою. Коли ти в неї потрапляєш, то зробити вже нічого не можеш. Обігнати вийде теж не багатьох, бо попереду поспішати ніхто особливо не збирається. До цього також слід додати 45 мільйонів скутерів, сотні з яких хаотично вплітаються в рух. Саме так, у країні з населенням 93 мільйони осіб зареєстровано 45 мільйонів скутерів!
Словом, часто швидкість руху не перевищує 50 кілометрів на годину, тому добирання до такого жаданого узбережжя може зайняти до 3 годин. Оскільки Халонг – це величезна бухта, а основна її окраса – вкриті джунглями мальовничі скелясті майже 2000 островів різних форм та розмірів, то найкращий спосіб оглядати природню пам’ятку ЮНЕСКО – екскурсія на поромі. Смарагдово-зеленою водою вже давно прокладеними маршрутами вас провезуть поміж найвидовищнішими та найхимернішими горбами і кручами, кожна з яких навіть має власну назву. Кажуть, місцеві назвали 989 островів!
Окрім порома, до більшості екскурсій входить і коротка прогулянка на човнах: просто посеред бухти є дерев’яний причал, де пасажирів пересаджують на маленькі шлюпки, керують якими виключно жінки. Зізнаємося чесно, на нашу думку, це найцікавіша частина поїздки, оскільки вона дозволяє відчути всю велич цього чарівного місця. По-перше, ви перебуваєте максимально близько до води. По-друге, невеликі та мобільні човники можуть проникнути у недоступні для порома місця, і тому крізь своєрідні тунелі ви потрапляєте у маленькі бухточки, з усіх сторін оточені стрімкими скелями. По-третє, де ще в світі жінки покатають вас на човні?
Дуже цікавим та несподіваним пунктом екскурсії стає прогулянка печерами. Їх у бухті кілька – і усі з них були відкриті не так давно та досліджені мало. Мусимо сказати, що їхній розмір вражає. Сходження на сушу та не такий довгий «перепочинок від води» стають приємним бонусом до всього, що ви пройшли раніше.
Краса тутешньої природи дійсно зачаровує – схожих місць у світі дійсно небагато. Певною мірою досвід від візиту у Халонг можна порівняти з екскурсію норвезькими фіордами, тільки клімат тут набагато спекотні ший та вологіший. Проте місце таки унікальне і відвідати його дійсно вартує – ця поїздка запам’ятається лише позитивними враженнями на все життя.
Остап Процик
