Якщо вам скажуть, що Гельсінкі не вартує візиту або що одного дня перебування тут достатньо – не вірте. Так, це не сусідні столиці Швеції чи Естонії, але найбільше місто Фінляндії по-своєму цікаве і достойне хоча б вікенду. На відміну від інших європейських міст, Гельсінкі не може вразити кількістю пам’яток архітектури та визначних місць, однак відвідування кожної з наявних потребує більше, ніж кілька хвилин уваги, тому ви тут не занудьгуєте.
Нам було цікаво. А яким ми побачили Гельсінкі та чим би хотіли поділитися з вами – читайте далі.
Відразу скажемо, що туристична слава столиці Фінляндії бажає кращого: Гельсінкі вважають не дуже вартим окремої поїздки, тому рекомендують поєднувати його відвідини з іншими містами чи навіть країнами. На щастя, опцій вистачає: поромом зі столиці можна добратися до іншого портового міста, Турку, або ж до Стокгольма, Таллінна чи Санкт-Петербурга.
Збираючись сюди восени, першим ділом треба подбати про теплий одяг і дощовик. У місті на березі Балтійського моря часто дме північною свіжістю, яка межує з холодом. Зазвичай тут панує хмарна та похмура погода, тому часто в описах міста використовують епітети «сіре», «депресивне».
За стереотипами, фінів заведено вважати похмурими та нещасними мешканцями північної малозаселеної країни, але… Опублікований цьогоріч звіт щодо Світового індексу щастя назвав жителів Фінляндії найщасливішими на планеті, а у блоці про найщасливіші міста першість зайняло Гельсінкі (Київ, між іншим, там тільки на 142 місці). До слова, у топ-10 найщасливіших потрапили також інші нордичні країни, як-от Данія, Швеція, Ісландія та Норвегія. Мабуть, про щастя вони щось таки знають, адже Україна посіла лише 123 місце, впустивши вперед навіть Бангладеш, Малі, Лівію, які, здавалося б, живуть гірше за нас.
Тому, гуляючи під сірим фінським небом, яке все ж створює певну атмосферу, спробуємо знайти і причини простого фінського щастя.
Гельсінкі історичне
Фінська столиця має не так багато визначних місць, якими могла б пишатися, проте кілька таки є, і розташована більшість з них недалеко від Ринкової площі Кауппаторі. На відміну від звичних європейських Ринків, це не центр міста, головною спорудою якого є ратуша. У Гельсінкі площа Ринок історично розташувалася біля гавані та порту. Стоячи на ній, між столів з овочами, фруктами, сувенірами та іншим дріб’язком, можете побачити три найбільші за розміром і площею дивовижі міста.
Метрів за 100 на північ лежить Сенатська площа з, мабуть, найфотографованішою візиткою міста – Кафедральним собором Св. Миколая. Його білосніжний фасад на пагорбі та стрімкі сходи заслужили найбільше фото від туристів. Цю (та практично всі інші церкви міста) можна відвідати безкоштовно, а також роздивитися з її підніжжя все навколо. Збудована між 1818 і 1852 роками площа зі статуєю імператора Олександра II є чи не найкращим та найбільш цілісним ансамблем неокласицистичних споруд в цілій Європі. Крім релігії в образі головного собору, вона також поєднує науку та політку, адже тут розташовані головний корпус університету та будівля Державної ради, де зараз засідає парламент.
Наступною пам’яткою теж є церква – Успенський собор. Його помітити неважко, оскільки православна святиня збудована з цегли і своїм теракотовим відтінком контрастує зі сірим небом. Розташована вона на пагорбі, тому дає можливість оглянути панораму міста під іншим кутом. А сама церква, кажуть, найбільша серед усіх православних у Західній Європі.
Якщо гуляєте в цьому районі, варто сісти на пором до Соамменліни – одного з найпоціновуваніших місць серед мешканців Гельсінкі. Річ у тому, що хоч місто і було закладене у 1550 році, впродовж тривалого часу воно залишалося провінцією з дерев’яною забудовою. І одним з серйозних кам’яних комплексів став Свеаборг – збудована у 1750-х роках шведами фортеця для захисту узбережжя.
Зараз цей форт за 3 кілометри поромом від Гельсінкі відомий нам як Соамменліна і є одним з найдавніших пам’яток архітектури та історії країни. Свого часу це місце служило оборонними укріпленнями і берегло Гельсінкі від вторгнення чужинців. З цією метою тут збудували тунелі, бастіони, катакомби, розставляли гармати.
Не можна сказати, що там на вас чекає щось видовищне, проте якщо вас приваблює історія і давня фінська архітектура – буде цікаво. Менш ніж за 15 хвилин з площі Кауппаторі пором завезе вас на архіпелаг з кількох островів.
Деякі путівники стверджують, що тут можна провести і цілий день, проте наша думка – двох годин включно з дорогою достатньо. За цей час ви встигнете побачити і оборонні укріплення, і природу, і з оглядових майданчиків подивитеся на море.
Соамменліна сьогодні – це один з жилих районів міста, де мешкає близько 800 людей. Тому якщо придбати денний проїзний квиток за €12, ним можна покрити і добирання з аеропорту, і кораблик на Соамменліну, і всі необхідні поїздки громадським транспортом по місту.
Якщо плануєте пересуватися містом на громадському транспорті – зручно встановити на телефон додаток HSL, в якому можна купувати квитки, прокладати маршрути та в офлайн-режимі відкривати квитки для демонстрації водіям чи контролерам. До речі, майже всюди у гельсінському громадському транспорті висять торбинки зі свіжими газетами.
Гельсінкі сучасне
В Гельсінкі небагато музеїв, зате беруть вони якістю. Вже раніше ми спостерегли, що в нордичних країнах дуже класно облаштовують музеї сучасного мистецтва. Все продумане, мультимедійне, різнопланове. Стильно виглядають не тільки виставки, але й екс- та інтер’єри будівель.
Ми відвідали один з найвідоміших Kiasma і були приємно здивовані підходом до організації та залученням різних способів контакту з глядачами: тут дуже багато інтерактивних експонатів, при створенні яких використані світло, музика, 3D-ефекти та інше сучасні технології.
До речі, в середу після обіду вхід туди безкоштовний, а в п’ятницю музей працює аж до 20:30.
Також місто відоме своєю сучасною архітектурою – у 2012 його навіть назвали Світовою столицею дизайну. На наш погляд, найбільшої уваги в цьому плані заслуговують Каплиця Тиші Камппі, нова бібліотека Oodi та музей Amox Rex.
Відкриття першої, власне, приурочили до отримання «дизайнерського статусу» у 2012, і з того часу це місце отримує багато уваги як місцевих, так і туристів. Архітектурно вона не схожа на жодну з церков: її екс- та інтер’єр надзвичайно мінімалістичні, та й ще й обшита вона ззовні та всередині простим деревом.
Інші два амбітні проєкти були реалізовані у 2018 році та значно підняли «дизайнерський статус» Гельсінкі. Бібліотека – як своєю красою, легкістю та зручністю в користуванні, так і демократичністю та доступністю.
А музей – сучасним екстраординарним дизайном, який вражає сам по собі, не беручи до уваги цінних мистецьких експонатів ХХ століття.
Гельсінкі екстравагантне
Має фінська столиця і кілька незвичних місць – обов’язкових для відвідин. Перше з них – це Темппеліаукіо, висічена у скелі лютеранська церква. Хоча, почувши це, відразу думаєш, що їй в такому разі років з 1000, споруджена вона була у 1969 році. Просто брати-архітектори Суомалайнени вирішили зробити акцент на збереженні природи і створювати храм у максимальному єднанні з нею. Купол над круглою «печерою», щоправда, зробили скляним, однак це забезпечує чудове природне освітлення у світлий час доби. Відвідати святиню можна як просто так за €3, так і придбавши квиток на один з концертів, які проходять тут регулярно.
Інше місце, куди ми радимо сходити, – парк Яна Сібеліуса з його монументом. Створений за 2 роки до відкриття церкви Темппеліаукіо, він викликає інтерес і захоплення своєю формою, адже основу його складають спаяні між собою понад 600 сріблястих металевих трубок. Особливий контраст їм створюють довколишні дерева.
Відомий у всьому світі Як Сібеліус – фінський композитор і одна з ключових фігур фінської та європейської музики. Він був дуже популярним і знаним ще за життя, а зараз – пам’ятником, який увіковічує його славу захоплюються навіть ті, хто про нього ніколи не чув.
Кажуть, небо у Гельсінкі сіре і похмуре майже весь рік, тому осінь – чудова нагода відвідати Фінляндію. Цей період має одну специфічну перевагу, про яку ми вже згадували: у жовтні та листопаді навіть влітку похмуре місто прикрашене жовтим листям дерев – особливо численних берез. Це саме по собі прикрашає буденність міста і додає тепла та яскравості навіть у найпохмуріші дні.
Остап Процик
