Одна маленька, але дуже успішна країна
Якось давніше в новинах ви могли чути, що Україна домовилася про безвізовий режим з Уругваєм. А може, і не чули, адже таку малорелевантну інформацію можна легко пропустити повз вуха. Або ж вашою першою думкою було: скільки наших співвітчизників захоче скористатися такою можливістю?
Таки дійсно – Уругвай не належить до туристичних напрямків і в нашій країні на слуху нечасто. Жінки згадають цю країну як батьківщину Наталії Орейро, а чоловіки – хіба в контексті футболу, тому окрім приблизного розташування пересічний українець про цю південноамериканську державу знає мало. А тим часом затиснутий з двох боків величезними Аргентиною і Бразилією, а з третього – Атлантичним океаном і гирлом ріки Ріо-де-ла-Плата Уругвай – одна з найбезпечніших і найуспішніших країн Південної Америки, немалу частину населення якої становлять вихідці з України. Цікавий Уругвай важливою портовою інфраструктурою, зеленою природою, непересічною колоніальною архітектурою та кухнею для справжніх чоловіків.
Аби ближче познайомитися з країною, ми відвідали її найбільше, столицю Монтевідео, і найдавніше, Колонію-дель-Сакраменто, міста.
Трохи фактів
Для кращого розуміння Уругвай можна порівняти з Естонією. Адже відносно сусідніх до себе країн він теж зовсім невеликий, а в столиці країни мешкає майже 40% населення. Після Сурінаму, країна – друга найменша у Південній Америці. Відвідинами Уругваю часто доповнюють поїздки до Аргентини, адже обидві столиці розташовані всього за 203 кілометри одна від одної на протилежних берегах ріки Ріо-де-ла-Плата, яку завдяки «розмаху» гирла у 220 кілометрів вважають найширшою у світі.
Місцями уругвайська провінція дуже схожа на наші села, тільки з пальмами: на полях пасуться корови, вівці та коні, стоять трактори. Три чверті країни вкриті ідеальними для вирощування худоби зеленими травою та степом, тому не дивно, що в національній кухні багато різноманітно приготованого і дуже смачного м’яса.
Попри свій невеликий розмір і певну вразливість, колоніальний Уругвай досить рано здобув незалежність від Бразилії та Аргентини і вже з 1828 року вирішує свою долю сам. До речі, в історію країни вписаний президент, якого в нас назвали б Голобородьком, тільки справжнім. Обраний у 2010 році колишній партизан Хосе Мухіка відомий як найбідніший президент світу. Серед вчинків, які б нам сподобалися найбільше, – відмова від користування президентською резиденцією та скерування 90% президентської зарплатні на благодійність (залишив собі таким чином приблизно середню зарплату пересічного уругвайця).
А ще Уругвай доволі прогресивний: він став першим у світі, де на всіх рівнях офіційно дозволили виробництво, продаж і вживання канабісу.
Монтевідео
Має чим похвалитися і Монтевідео, адже це – найпівденніша столиця Західної півкулі та третя найпівденніша в світі (після Канберри і Веллінгтона). Також сьогодні це великий морський порт і колоніальне місто з довгою історією, красивою архітектурою та смачною їжею, яка дуже сподобається м’ясоїдам.
На перший погляд, місто справляє неоднозначне враження перемішаності та не завжди впорядкованих будинків, кварталів, стилів. Тут цікаво сусідять нові мікрорайони з колоніальним центром міста та живими центральними кварталами.
Про наближення до «серця міста» ви дізнаєтеся з шуму і гаму на вулицях. Особливо на головній – Проспекті 18 липня. Тут жваво, людно, завжди живо, а атмосфера – дуже південноамериканська. Це не вилизана вулиця з фонтанами чи клумбами, а проспект, де енергійно триває торгівля та міське життя. Формують його, щоправда, красиві елегантні будівлі XIX століття, які за своїм стилем нагадують Барселону чи Мадрид з нашарованим на них латиноамериканським «шармом».
Найвідомішою будівлею міста та його символом є розташований у цьому районі, на найбільшій в країні площі Незалежності, палац Сальво. Сьогодні – це найвища будівля Уругваю заввишки 95 метрів. Свого часу трохи менше століття тому вона навіть була найвищою в Латинській Америці. Палац у стилі артдеко, неоготики та неокласики є найзнаковішою спорудою на досить еклектичній площі, де стоять будинки в стилі від класицизму до банальної «радянщини».
На противагу теперішньому центру міста і головній вулиці, в історичному панує архітектурна цілісність. А навіть якщо і має місце поєднання незвичних елементів, то тільки у красивому тандемі. Гуляючи цим районом, зверніть увагу на двері та ворота будинків: усі вони тут навмисне зроблені дуже різними, однак красивими стилями, що перегукуються. Особливо знакових місць тут нема, але цей старий район має атмосферу, в якій панують тиша, неспішність і спокій, які хіба в обід і ввечері порушують відвідувачі кафе та ресторанів.
Поєднання латиноамериканського та європейського тут дуже цікаве. Іноді ці дві культури перетинаються і переплітаються, а іноді – навпаки. Сидячи на усадженій вічнозеленими тут платанами площі Конституції, легко забуваєш, що ти так далеко за океаном від Європи, адже Уругвай будували, добре пам’ятаючи про іспанські архітектурні канони. Ця частина міста не вражає монументальністю, зате практично кожен будиночок і кожна вуличка тут особливі і архітектурно довершені.
Столиця Уругваю набагато красивіша та колоритніша, ніж можна очікувати. Краса колоніальної архітектури, яка, проте, не завжди перебуває в найкращому стані, захоплює. Монтевідео – велике і просторе. Не враховуючи історичного центру з вузькими як у Львові вуличками, загалом тут широкі проспекти з багатьма деревами, велика кількість парків і скверів та довжелезна набережна, де немає нічого, крім безкрайої річки і вас. Хоча столиця Уругваю розташована у гирлі ріки, якщо не знаєте цього, вас не покидатиме відчуття відвідин міста біля моря, адже Ріо-де-ла-Плата така широка, що сягає горизонту. Вказати на протилежне може хіба відсутність хвиль та рибалки, які висмикують з води прісноводну рибу.
Обігнувши старе місто набережною, потрапите на Портовий ринок. Якщо зголоднієте – це прекрасне атмосферне місце для перекусу чи обіду, адже ринок зараз трансформований у фуд-корт з ресторанчиками, барами та живою музикою. Вона тут жвава, запальна та загальновідома, тому її легко підхоплюють місцеві – і весь ринок вмить може співати хором.
Ще одним місцем, яке неодмінно треба відвідати в Монтевідео, є будівля Національного парламенту (Палац законодавства). Вона просто вражає своєю монументальністю та величчю, що особливо неочікувано для такої невеличкої країни, яку освоювали як колонію. Але саме ця будівля, споруджена вже за часів незалежності понад 100 років тому, вказує на амбіції та впевненість в собі Уругваю як країни.
Колонія-дель-Сакраменто
Або просто «Колонія» – найстаріше місто країни, закладене португальцями у далекому 1680 році. З того часу багато чого змінилося – і місто в сучасних умовах лише закриває двадцятку найбільших в країні, однак є відомим культурним та туристичним центром. Великою популярність користується Колонія серед мешканців Буенос-Айреса, адже розташована всього за 52 кілометри від столиці Аргентини просто на протилежному боці річки.
Туристи приїздять сюди заради відвідин історичної частини міста, Барріо Історіко, до якої входять колоніальні будиночки XVII століття, вимощені бруківкою старі вулички, стара міська брама, маяк на руїнах монастиря Св. Франциска і чудовий захід сонця з видом на річку, яка закінчується десь далеко за горизонтом.
Гастрономія
Не можемо обійти увагою кухню країни, адже вона така різноманітна, смачна та ситна. Якщо коротко, то сучасна уругвайська кухня – це феєричне поєднання бразильської, індіанської, креольської та європейської – переважно іспанської та італійської. А от на 100% місцевим є м’ясо і традиція його приготування на особливому грилі асадо – трикутній рухомій решітці, під якою розкладають розпечене вугілля. Це надає м’ясу – а так готують і стейки, і свинячі ковбаски, і ребра, і птицю – особливого аромату. Не менш популярні сендвічі з яловичим стейком «чівіто аля плато», стейки чурраско, репліки на іспанську паелью (арросес) та італійська піца кальцоне (канчкера) або вже традиційні тут ньокі. А солодкі німецькі круасани тут називають «медіалунас», тобто півмісяцями. Багато тут також португальської та іспанської випічки. Хоча після такого м’яса не хочеться вже нічого! З поміж алкогольних напоїв популярні вино, граппа та граппаміель – місцевий лікер на основі граппи та меду. Найпопулярнішим безалкогольним напоєм беззаперечно є мате: ходити по вулицях зі своїм калабасом і попивати його для уругвайців – норма.
До слова, при безготівкових розрахунках у барах та ресторанах з вас не братимуть ПДВ, а це означає, що фінальний чек буде на 22% менший. Це ще один приємний і несподіваний бонус.
Коли очікування низькі, то і перевершити їх нескладно. Уругвай, ця зовсім невідома нам південноамериканська країна, відкрилася для нас несподіваною красою. З’явилося, тут смачно, красиво, просторо. Тут є океан, ліси, пляжі, смачнезна власна кухня.
Це дуже колоритна і привітна країна. Вуличні музиканти тут влаштовують співи під гітару навіть у громадському транспорті, а найсмачнішим може виявитися стейк не з найдорожчого ресторану, а простої забігайлівки. На справжніх чоловіків тут чекають морська риболовля, яхтинг чи серфінг. Хоча, впевнені, і без них ви тут не сумуватимете.
Остап Процик
