Дизайн інтер’єру – це про індивідуальність клієнта та цінність об’єкта на ринку через 3-5 років. Щоразу сідаючи за новий проєкт, ти відкидаєш усе, що було до. Обнуляєшся і починаєш спочатку. Щоб ставити нові питання, вирішувати нові завдання, шукати та експериментувати і не втрачати цікавість.«А що, якщо?» – каже співзасновниця львівської дизайн-студії «Koshulynskyy&Mayer» Каріна Маєр. Як сім’я архітекторів заснувала камерну творчу студію, яким проєктам дизайну інтер’єру надають перевагу, про виклики, з якими стикалися, і про цінність роботи з клієнтами читайте в інтерв’ю дизайнерки для «Егоїста».
10 років роботи дизайн-студії «Koshulynskyy&Mayer» на ринку дизайну інтер’єру. Про що ваша історія?
Хто не працював з дизайнером, думає, що це людина, яка підбере кольори, розставить меблі, мабуть, ще штори повісить. Але робота дизайнера полягає в іншому. Наша концепція – робота з баченням та бюджетом замовника, адже кожен проєкт – це об’єкт нерухомості та чиясь інвестиція, а тому він, як мінімум, не має втратити актуальності на ринку через 3-5 років. Суть не в тому, щоб догодити замовнику, реалізовуючи все, що він хоче. Працюючи, ми аналізуємо бачення, потреби, можливості, спілкуємося, щоб результат подобався клієнтові та обовʼязково нам. Інакше я просто відмовлюся від такої співпраці. Власне, ми цінуємо своїх клієнтів, бо вони до нас звертаються повторно, рекомендують. З багатьма працюємо ще з відкриття студії – з 2013 року. Довіра така, що лише один дзвінок: приїдь, подивись, підкажи, що можемо з цим зробити. Для нас це важливий показник.
Каріно, які проєкти переважають у вашій роботі?
Основний наш напрям – це житлова нерухомість: проєктування та реалізація інтерʼєрів приватного житла. Також проєктуємо приватні будинки. Проходимо з клієнтом усі етапи від вибору ділянки до заселення. Специфічним аспектом співпраці є розуміння того, що це надовго. Від оформлення землі до заселення може пройти два чи навіть три роки, тому спілкування має бути комфортним, а бачення результату — співпадати. На початкових етапах спілкування ми розрізняємо технічні аспекти та художні. Функція є фундаментальною складовою успішного проєкту. Художній образ формуємо, коли узгоджені усі функціональні аспекти.
Другим важливим напрямом у роботі є комерційні обʼєкти: офіси, заклади сфери послуг, ритейл. Теж дуже цікава робота зі своїми особливостями. Ми підписуємо NDA (угоду про нерозголошення), відповідно можемо ділитись тільки кейсами уже реалізованих обʼєктів, серед яких бізнес-центр «Zlit» та мережа магазинів ТМ «Галицька Свіжина». Тут, як ніде, важливе чітке дотримання норм, бюджету та термінів, але сама робота за своєю структурою не відрізняється, крім результату: має бути комфортно та сподобатись великій кількості відвідувачів, яких не опитаєш перед початком роботи, немає чіткої анкети з побажаннями: усе ТЗ – це результат копіткої співпраці студії та служби замовника.
Як вплинула війна на роботу студії та на проєкти, які реалізуєте?
Коли почалося вторгнення, нам було не до проєктування: волонтерство, допомога переселенцям, це все спочатку було хаотичним і неорганізованим, тому займало весь час. У травні сформувалось конкретне бачення роботи: зробили списки активних і заморожених обʼєктів, розставили пріоритети, налагодили безпечну роботу з колегами.
Спершу було незвично працювати у буквально порожньому Києві. Їдеш вранці вулицями столиці, де постійно стояли затори, а на світлофорі – лише три автомобілі, приходиш на об’єкт, а там, попри все, кипить робота. Можливо, це мені так пощастило, але усі наші обʼєкти розморозили та почали з’являтися нові.
Загалом з того, що я бачу зараз по тенденціях, ринок нерухомості втратив дуже багато, зокрема в економ і бізнес-сегменті. Досі є поодинокі угоди в еліт-сегменті як на вторинному, так і на первинному ринку. Багато переселенців купують житло для себе і як інвестицію. Важко щось прогнозувати, але ціни на матеріали за два роки виросли, відповідно, є дуже цікава ситуація, коли за ціну якісної вторинки з ремонтом первинний ринок пропонує нульовий цикл. І попри це, у нас є робота, однодумці, ми в пошуку спеціалістів.
Факапи в роботі, напевно, теж бували?
Звісно, це робота з людьми, тому були різні нюанси і не завжди через людський фактор. Нещодавно стався серйозний факап на об’єкті в Хорватії з вини робота-машини, що пакує та розсилає замовлення без втручання людей. Зараз, як і до вторгнення, ми намагаємося максимально використовувати українську продукцію. Той будинок ми фактично повністю облаштували українськими меблями, мистецтвом, сучасним декором, картинами. А ось керамічну плитку купили в ЄС, в одного з найбільших виробників плитки у світі. Приїхало не те, що мало б. Як виявилося, стався збій на їхній фабриці, найтехнологічнішій у Європі: робот три дні відправляв замовлення з помилками. Не знаю як у них, але в мене світ став, доки це питання не вирішили. Дуже вдячна клієнтам, які спокійно, без тиску, дали час вирішити все і прийняли ситуацію.
Каріно, ви згадали про українського виробника. Як думаєте, чи має українське багато поціновувачів у світі?
Взагалі до сучасного українського мистецтва в мене слабкість, я його колекціоную. Захоплююся нашими митцями. Мені надзвичайно імпонує український художник Іван Проців, його сюжети і техніка. Також сім’я Возницьких з Ужгорода, у них авторська студія «Natura Ceramica», де працюють з глиною, деревом, а їхні вироби неординарні. Познайомилася з київськими мисткинями, які роблять гобелени. Власне, я часто використовую в проєктах наше українське. Не треба молитися на ту ж Італію, коли у нас роблять краще. Ми маємо надзвичайних художників, скульпторів – їх треба підтримувати.
Часто чую від клієнтів: «Це ж українське, чому так дорого?». Треба забути про цей синдром меншовартості. Українське – не синонім доступного чи трендового, чи якогось нижчого сорту. Це таке ж мистецтво, як і у творців з інших країн, і воно має багато поціновувачів у світі. Я ж у своїй роботі доношу це до своїх клієнтів, популяризую, хочу, щоб українська творчість стала брендом, як німецька якість чи англійський чай.
Робота з об’єктами – це завжди командна? Чи розділяєте обов’язки?
Немає такого, що хтось робить сам-один. У нас це завжди обговорення, дискусії, співпраця суміжних спеціалістів. Усі рішення приймаємо спільно. Ми сім’я архітекторів, наша студія досить камерна. Коли формувалися, думали про те, якими бачимо себе у майбутньому. Зійшлися на думці, що досить 20 об’єктів на рік. Мені нецікаво дублювати інтер’єри, робити те, що всі. Мені хочеться добитися індивідуальності, щоб саме цей інтер’єр відповідав потребі саме цього клієнта. Наприклад, у котеджних містечках будинки з типовим плануванням реалізовані нами абсолютно по-різному, зроблені для конкретних людей. Ми вибираємо, що робимо, а що – ні. Дизайнер – творча людина, він має робити те, що йому подобається, інакше з того не вийде нічого хорошого.
Припускаю, вам цікаві саме зовсім непрості проєкти?
Так, я люблю складні об’єкти. Коли мені ставлять завдання з викликом, коли щось досить небанальне, коли не бачиш рішення відразу, а треба подумати, що б запропонувати. Наприклад, клієнт у Києві фанатіє від чорно-білої жіночої фотографії з нотками еротики. Це потрібно було передати в інтер’єрі так, щоб це було не вульгарно, а вишукано. Або ж власниця будинку у Хорватії – колекціонерка, у неї своєрідний смак, і вона хоче це відчути в інтер’єрі. Моє завдання – зробити так, щоб об’єкт виглядав цікаво, достойно, виділявся на ринку. Навіть, коли у нас невибагливі запити, шукаємо оригінальні рішення, цікаві поєднання – кожен обʼєкт повинен мати родзинку.
https://kmdesignlab.com/ https://instagram.com/kmdesignlab https://www.facebook.com/kmdesignlviv
Розмовляла Юлія Осим
Над образом працювали:
Зачіска та макіяж : https://instagram.com/martelle_lviv?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
Прикраси: https://www.jbk.com.ua/
Одяг: https://instagram.com/gasanova.brand?igshid=MzRlODBiNWFlZA==
Фотограф: https://instagram.com/vorobyov.vitaly?igshid=MzRlODBiNWFlZA==