Такого тренера не має жодна інша футбольна команда світу, адже він уже давно довів, що є справжнім українським патріотом, хоч і хорват за національністю. У цей один із найскладніших в історії українського футболу час, коли майже весь основний склад легіонерів команди був переведений у закордонні клуби, і її довелося швидко та тотально «омолодити», йому вдалося досягнути найвищих сходинок у футбольних турнірних таблицях. Йдеться про Ігоря Йовичевича – тренера донецького «Шахтаря», – котрий досконало володіє кількома мовами, зокрема й українською, бо ще в далекому 2002 році переїхав у Львів і був гравцем «Карпат». Уже згодом перевіз сюди й родину, а його діти навчались у львівській школі та навіть складали українське ЗНО. Його щира, віддана любов до України заслуговує великої поваги!
Уперше «наживо» побачила його, коли перед матчем гравці його команди, як завше, сиділи в роздягальні на лавках, а він давав їм чистою українською мовою чіткі та короткі настанови. Якими саме були ці слова підбадьорення, я не чула, але помітила, як після них команда донецького «Шахтаря» з перших хвилин матчу завзято боролась із суперниками та здобула чергову незаперечну перемогу.
На превеликий жаль, сьогодні нам не вдалося поспілкуватися із паном Ігорем у зв’язку з його зайнятістю підготовкою команди до нових матчів, але ми поговорили з паном Олегом Бураковим, піар-представником «Шахтаря».
- Скільки пам’ятаю, «Шахтар» завжди опікувався благодійністю, а особливу увагу приділяв пошуку прийомних сімей дітям-сиротам. Розкажіть, будь ласка, про цей проєкт: коли він виник, для скількох дітей-сиріт ви вже знайшли нові сім’ї, як збільшилася кількість дітей-сиріт, яким зараз допомагаєте? Також цікаво, які ще благодійні акції проводить і яку допомогу українським біженцям надає «Шахтар»? Чи організовували ви благодійні матчі на підтримку Україні та яку суму змогли зібрати? Важливо почути й про вашу допомогу у відбудові стадіону «Чемпіон» в Ірпені та про благодійну діяльність саме на Львівщині, де нині ваша тренувальна база.
Проєкт пошуку прийомних сімей для дітей-сиріт дуже давній і розпочався ще тоді, коли «Шахтар» базувався у Донецьку. Попри залученість команди у глобальніших проєктах наш клуб і надалі активно допомагає українським дітям-сиротам, кількість яких із війною збільшилася в рази.
З 2014 року «Шахтар» опікується Харківською обласною дитячою клінічною лікарнею № 1, благодійний внесок у яку за п’ять років становить близько 1 мільйона 150 тисяч гривень.
Щодо благодійності на території Львівщини, то ми організували Shelter Centre «Шахтаря» на «Арені Львів», де вже вісім місяців живуть переселенці з регіонів, які постраждали від війни. Ми намагаємося брати найактивнішу участь у житті цих людей. Наприклад, під час нашого останнього тренування на базі у Винниках Львівської області футболісти перед останньою грою команди вже традиційно вручили передноворічні подарунки 30 дітям-переселенцям, котрі разом із батьками проживають у цьому центрі. Наш клубний автобус привіз малечу на базу, де вони спостерігали за тренуванням футболістів, а потім мали автограф- і фотосесію з гравцями, а також невеличке святкування.
Наш клуб залучений і в багатьох інших проєктах. Всі вони відомі, про них ми сповіщаємо у наших соцмережах і на офіційному сайті. Це і «Shakhtar Global Tour for Peace in Ukraine» – серія благодійних матчів у Європі, на яких ми збирали кошти для України та українців, котрі постраждали від війни.
Ми також організували збір гуманітарної допомоги серед європейських футбольних клубів, а також за сприяння нашого польського клубу-партнера «Лехія».
Загалом від початку проведення матчів у межах «Shakhtar Global Tour for Peace in Ukraine» зібрано 44 мільйони гривень.
Стосовно коштів для відбудови стадіону в Ірпені, то ми запустили продаж віртуальних квитків на матч «Шахтар» – «Динамо» Київ, куди вболівальники не змогли потрапити. А втім, нам вдалося зібрати 600 тисяч гривень, які підуть на відбудову стадіону «Чемпіон».
Також «Shakhtar Social Foundation» виграв грант «UEFA Foundation for Children», і ці кошти спрямуємо на безплатні тренування для 600 дітей в Україні у восьми містах, зокрема й деокупованих. Ця програма діятиме з березня 2023 року, а нині «Shakhtar Social Foundation» уже проводить тренування для понад 1300 дітей у 19 містах України в межах проєкту «Давай, грай!».
- Мені відомо, що немало гравців інших футбольних команд зараз воюють на фронті; знаю, що таке бажання виявляв і Віктор Корнієнко. Чи складно було переконувати його залишитися в команді? Також багатьох гравців вашої команди кличуть грати за кордон, пропонуючи великі гонорари, але вони, як істинні патріоти, захищають Україну під рідним синьо-жовтим стягом. Скажіть, як таким гравцям як Невен Джурасек, Лукас Тейлор і Лассіна Траоре попри війну в Україні вдалося залишитись у вашій команді? Як вони ухвалили таке сміливе рішення?
Віктор Корнієнко суттєво допомагає товаришам у Полтаві, збирає кошти, купує амуніцію. Також він відвідує учасників проєкту «Давай, грай!» і зовсім нещодавно провів зустріч з учасниками клубу у Великих Сорочинцях, до яких приїхав зі спеціальними подарунками.
Що ж стосується вказаних футболістів, то таким патріотичним був вибір кожного з них. Наш клуб вдячний і Джурасеку, і Тейлору, і Траоре за те, що у цей важкий час вони залишаються гравцями «Шахтаря» – української футбольної команди.
- Як вважаєте, яке майбутнє чекає на український футбол після перемоги України в цій війні?
Думаємо, що зараз головним завданням для всіх нас є перемога у війні та якнайшвидше завершення бойових дій, а вже після цього відбудовуватимемо й нашу країну, і наш український професійний футбол, який обов’язково повернеться до найвищого світового рівня. От тоді у нас буде вже й оновлена країна, що стрімко розвиватиметься та прогресуватиме, а разом із нею прогресуватиме та досягне найвищих професійних висот і наш український футбол.
Розмовляла Галина Козар
