Кожен з нас – егоїст. А ось коли це добре, а коли погано – показує вираження власної самооцінки та (не)перехід через встановлені власні кордони. Засновниці центру психотерапії «Верде» розповіли про егоїзм, який стає особистісним розладом, про епоху нарцисизму та бодерляйну і про те, як з цим працює психотерапія.
- Пояснімо, який егоїзм вважається здоровим?
Ольга: часто чуємо «ти – егоїст, думаєш лише про себе». А я завжди повторюю клієнтам, що ніхто не зобов’язаний дбати про нас, окрім нас самих. Здатність піклуватися про себе – це і буде здоровий егоїзм. Важливо розуміти себе як цілісну особистість, приймати власні позитивні та негативні риси і не намагатися переінакшити свій характер. Тоді ми зрозуміємо, що потрібно саме нам, а не комусь іншому. Також це вміння пишатися собою та демонструвати свої сильні сторони.
Віта: здоровий егоїзм містить в собі поняття власних кордонів і меж, вміння говорити «ні». Так будемо розуміти і поважати кордони інших. Неможливий односторонній процес, має бути здорове сприйняття.
Ольга: при нормальному егоїзмі ми відчуваємо, що нас люблять, отримуємо задоволення від близьких стосунків з людьми, радість від реалізації в професії, дружбі, сім’ї.
- А коли це є нарцисичним розладом?
Ольга: коли людина дуже самотня, але з «роздутим» Его. Такий розлад особистості проявляється, якщо людина надто схильна до заниженої самооцінки або до завищеної. У здорових егоїстів є відчуття самоцінності. Люди з патологічним нарцисизмом намагаються заслужити любов, не відчувають її просто так. Так може статися через вроджену схильність, підсилену певним типом виховання. Зазвичай батьки нарцисів не могли любити дитину, проте раділи і пишалися її досягненнями. І дитина навчилася уникати фрустрації через відсутність любові й теплоти, вимагаючи захоплення. Так починає розвиватися патологічне грандіозне «я».
Віта: якщо людина успішна, здатна розвивати та реалізовувати свої таланти, то у неї буде висока самооцінка, хоча це не те саме, що самоцінність, яка не опирається на досягнення та не потребує підтвердження статусами чи посадами. Часто для ще більшого підсилення цієї власне завищеної самооцінки людина схильна до не вельми моральних вчинків лише заради успіху чи, скажімо, кар’єрного зростання.
- Як розрізнити патологічного нарциса?
Віта: ідея нарцисизму – це постійна внутрішня пустота, пошук любові та неможливість її відчути. Всім відомий міф про Нарциса, який був дуже красивим, але ніколи не бачив себе у дзеркалі. Одного разу він заблудився і зустрів німфу, яка у нього закохалася. Бувши проклятою, вона не могла говорити, лише повторювала фрази. Через це Нарцис її відштовхнув. А німфа прокляла його, сказавши, що він теж закохається без взаємності і не зможе цього відчути. Так і сталося, коли він побачив власне зображення у воді. Він закохався, але не знав, що в себе. Насправді нарциси не можуть відчувати любові ні до себе, ні до інших. Привабливі, харизматичні легко захоплюють, але ці люди – холодні, і відчути теплоту до них складно. У них є багато поділів на чорне і біле, хороше і погане. Нарциси часто дуже успішні або взагалі ніяк не можуть себе реалізувати.
Оля: це люди, які займають надто багато простору, але внутрішньо і часом несвідомо відчувають себе маленькими. Вони ніколи не скажуть, що мають низьку самооцінку. Вважають себе най-най, багато прагнуть, але всередині них залишається пустота. Вони мають труднощі у побудові гарних близьких стосунків, бо не до кінця щирі, відверті, інколи навіть підступні, конкурують та заздрять партнеру. Маючи безліч варіантів для розваг, їм майже завжди стає нудно. Зазвичай нарциси добре пораються з життям, вони успішні та займають високі посади. Керуються тим, що чим більше грошей та слави матимуть, тим більше їх полюбить весь світ, хоча себе вони не можуть полюбити. Натомість у тих, які не можуть реалізувати себе у житті, часто присутній страх неуспіху. Роблячи щось, вони бояться відчути себе нікчемними. Як приклад, багато нарцисів є серед сучасних блогерів-мільйонників.
- Чи часто люди з нарцисичним розладом звертаються по допомогу?
Оля: приходять тоді, коли їх «накриває» нарцисична депресія. Вона трохи інша, ніж звичайна. Це відчування власної нікчемності. Зазнавши невдачі, вони розчаровуються, механізми, які раніше працювали, вже не діють. Але специфіка в тому, що ефективною може бути тільки тривала робота. Йдеться про дефіцит, коли варто добрати те, чого бракує. Нарциси, якщо вирішують звернутися до психотерапевта, шукають найкращих, найуспішніших.
Віта: нарцисичні прояви характерні для кожного, це і є той здоровий егоїзм, про який згадувалося раніше. Але якщо успіх і слава для одних людей є лише приємним бонусом, то для нарцисів – основною життєвою ціллю. З такими людьми можна працювати, але ефективність роботи буде залежати від їхньої мотивації та здатності до співпраці з терапевтом. На жаль, через їх схильність до ідеалізації, а потім тотального знецінення, не завжди вдається створити робочий альянс.
- Сучасний світ у полоні самозакоханих?
Віта: нарцисів багато. Але до них також дуже схожий бодерляйн – межовий розлад особистості. Це так само розщеплення, поділ на чорне і біле, відсутність стійких переконань. До речі, є теоретичні припущення, що ми живемо в епоху бодерляйн.
Оля: сучасне життя – динамічне, з високими запитами, ми перестаємо будувати здорові психічні стосунки, бо звичайне спокійне – знецінюється. Насправді наш світ є нарцисичним. Ті ж соцмережі – паради нарцисів. Але це не означає, що всіх нарцисів треба лікувати. Бо сьогодення різнобарвне. Існує приказка, що нарциси придумали все найкрасивіше, а для межових людей немає нічого неможливого. Останні роблять щось шалене, при цьому це важливий вклад. Усе має ціну, варто знаходити баланс. Мало кому вдається прожити без жодної кризи, випробування. У таких ситуаціях люди з особистісними розладами стають особливо вразливими.
Розмовляла Юля Осим
вул. Романчука, 14, тел. +38 (067) 471 10 73
