Відпочинок

На перший погляд, Йорданія загалом і Амман зокрема викликають суперечливі відчуття. Пов`язані вони з близькосхідною невпорядкованістю, шумом, захаращеністю та неорганізованістю.
Якщо ваше знайомство з арабськими країнами обмежене All Inclusive у Єгипті чи сучасним підходом ОАЕ або Кувейту, то відразу їх зрозуміти буде складно.
Якщо, наприклад, у Єгипті все зробили більшою чи меншою мірою для туристів, то у Йорданії організовують таким чином, щоб турист не зміг зекономити ні на чому.
Квитки до музеїв дуже дорогі, вхід у Петру – окрема затратна історія. Інфраструктура ніби є, але вся вона якась, наче трохи перекручена. Ціни високі – сервіс такий собі.
Але ми ж подорожуємо різними країнами для різноманітних досвідів. І приймати кожну з них треба такою, як вона є. Навіть у своїй непідлаштованості, зі своїми пам’ятками архітектури та природними дивовижами вона просто незабутня. Тож вперед!

– Сьогодні яєчні не буде, – сумно пробурмотів невисокий міцний болівієць у гарному, але брудному пончо. – Вийшла постанова уряду, що забороняє нам, корінним жителям цих гір, брати те, що належить нам за правом. Поліція обіцяє усіх аймара, які не підкоритися цьому указу, заарештовувати і засилати на рудники у Потосі.
Вже немолодий індієць закінчив говорити до своєї сім’ї з гіркотою у голосі. Зазвичай мовчазний, сьогодні був занадто збуджений та балакучий. Причиною тому став указ уряду Болівії про охорону новоствореного національного парку і заборону на збір яєць рожевих фламінго. Вони, як нещодавно з’ясувалося, були видом, що зникає.
Ось так заходи з охорони, на які болівійська влада погодилась під тиском низки міжнародних організацій, позбавили кілька тисяч місцевих жителів звичного їм яєчного раціону, але врятували від повного зникнення рідкісний вид фламінго Джеймса. Його до 1956 року вже вважали вимерлим.

Країна з казки
Територія сучасної Болівії наповнена воістину дивовижною красою природи та неймовірними тваринами. Фламінго Джеймса, про яких згадували раніше, є лише маленькою частинкою чарівного світу цієї південноамериканської країни. Однак найдивовижнішим місцем у Болівії, а можливо, і у всій Південній Америці, є Салар-де-Уюні.
Сорок тисяч років тому у місці високогірного району сучасного болівійського Альтіплано через низку природних катаклізмів утворилося озеро Мінчін. Через кілька десятків тисяч років воно висохло, залишивши після себе маленькі озера та величезний солончак Салар-де-Уюні – найкрасивіше місце на землі.

Від гарячих країн Африки до холодної та прекрасної Антарктиди, від найсуворіших вершин світу до найпотаємніших гущавин, по землі, на воді, у небі – «Паганель Студіо» відкриває світ, який знаємо лише з оповідей. Засновник Андрій Андреєв переконаний, що мандри – це творчість. Кожна подорож – найважливіша дорога до себе. Про те, як не боятись кидати виклик світові, залишати свою зону комфорту і фіксувати емоції в фільмах та фото – у розмові із сміливим та креативним мандрівником.

Андрію, сьогодні ваша з дружиною компанія Paganelstudio є лідером у організації різноманітних експедицій та екстремальних турів. Розкажіть, з чого все починалося?

Почалось все із наших власних експедицій – у 2006 році ми з дружиною вирушили у весільну подорож до Непалу. Вже згодом здійснили велику експедицію до Евересту, потім організували самостійні експедиції в Перу, у Болівію, до Амазонки, в Папуа. І ось, подорожуючи регіоном Амазонки, зрозуміли – хочемо займатись і творчістю, і у той же час віддатись мандрам.

Ми багато фотографуємо, знімаємо фільми. Якось вирішили зробити великий документальний проект – фільм, який поєднав би і мандри, і творчість. Цей проект ми втілили у життя – працювали над ним від 2008 до 2011 року. Тоді вдалось спланувати експедиції до майже 60 місць по усьому світу, починаючи від Антарктиди і завершуючи Океанією та Папуа.

У 2011 році продюсери, які нами займались, не знайшли грошей, бо криза – як завжди. Ось тоді і прийшло рішення, щоб робити все самостійно: займатись експедиціями, а потім залишатись там і фільмувати усе, що захочемо. У 2011 році перша група вирушила з нами до Папуа – тоді в ній було 11 осіб. Так все почалось. Зараз ми – найбільша не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі компанія, що проводить таку кількість експедицій із такою кількістю учасників і таким охопленням країн. Отак все починалось – із захоплення. Однак сила Paganelstudio не в тому, що ми просто мандруємо. Ми робимо це творчо.

Існує думка, що в Дюссельдорфі робити особливо нічого і він для туристичних відвідин не дуже підходить. Чомусь навіть самі місцеві, коли заходить мова про туристичну привабливість міста, найчастіше вживають епітети «індустріальне», «маленьке», «не дуже цікаве» та дивуються, коли дізнаються, що ти приїхав сюди не у робочих справах, а з туристичною метою.
Проте отримавши майже прямий маршрут зі Львова і маючи бажання оцінити місто самим, «Егоїст» відкрив для себе, що з можливостями шопінгу, сучасною архітектурою, непоганими музеями і річкою Дюссельдорф даремно недооцінений і насправді може сміливо конкурувати з іншими містами Німеччини. А деякі туристично-розкрученіші – навіть переплюне. Тож давайте разом прогуляємося зимовим містом.

Звісно, у передсвяткову пору привабливості місту значно додає різдвяно-новорічна атмосфера. Причому важко не помітити, що тут вона не просто домінує на головній площі (як це буває в багатьох європейських містах), різдвяними міні-ярмарками заповнені майже всі великі площі старого міста. Навіть не відразу вдається зрозуміти, який з них головний. На кожному неодмінно продають традиційні ковбаски, деруни, смажений шпік, прецлі, глінтвейн, пиво, сувеніри та різноманітну дрібноту. Одні ярмарки – це більше поїсти, інші – випити, треті – придбати щось рукотворне. Як ви здогадалися, відвідувачів найбільше там, де наливають.

Макао. Таку оригінальну португальську назву носить вже зовсім не португальське місто, яке за лічені роки стало азартною столицею світу. Розповідь про це місце може легко перетворитися на яскравий нечастий приклад того, як учень перевершив свого вчителя. Або як копія затьмарила оригінал, адже Місто гріхів і Столиця азарту XXI століття – це вже зовсім не Лас-Вегас. Поки його ще так називають, але безсумнівно це ще всього на кілька років. Сьогодні прибуток «колишнього» ігрового міста №1 – це лише 15% від прибутку Макао. І Китай не планує зупинятися. Чим схожий «двійник» на «оригінал», а в чому його перевершив – розкажу далі.

Його назву чули всі, але правильно уявити собі це місто не може майже ніхто, крім тих, хто там побував. Його панорами не стоять на заставках комп’ютерів, фото Макао, окрім Інтернету, практично ніде випадково не побачиш… Але дивним чином більшість знайомих захоплено коментувала мою поїздку одними і тими самими словами: «Клас! Це як в «Орлі і решці». Отже, програма свою роботу зробила, і охочих навідатися до цього дива сучасного світу щодня більшає.
Відвідуючи азартну частину Макао, мене мимоволі охопило відчуття дежавю. Десь я вже це бачив – звісно, в Лас-Вегасі! Саме на схожості і відмінностях цих двох «міст гріхів» я б будував свою розповідь.

У нас прийнято уявляти ОАЕ як люкс-королівство, шейхи якого не просто купаються в чорному золоті, але й зуміли оточити себе скрізь і всюди золотом жовтим. Рай для шопінгу, лакшері-оаза серед пустелі з дорожезними авто, височенними хмарочосами та незліченною кількістю найрізноманітніших розваг.

І лише ті, хто поживе тут трохи довше, бачать і відчувають на собі й інший бік медалі. Країна, збудована руками емігрантів, про них не дуже то і дбає. Навіть з бездоганною англійською іноді нелегко щось пояснити обслуговуючому персоналу, який знає тільки хінді. Тут у преміум-готелі може спалахнути пожежа через неякісно прокладену проводку, деякі масштабні, покликані вразити світ проекти заморожують, не дійшовши середини та викинувши на вітер мільярди нафтодоларів. А найбільше і найвідоміше місто країни за винятком кількох закінчених районів нагадує будівництво, якому нема ні кінця ні краю.
Але навіть попри це Об’єднані Арабські Емірати є і ще довго будуть країною-лідером регіону, яка намагається ввести максимум інновацій і підтримує навіть найамбітніші та, здавалося б, нереальні для втілення проекти. Це батьківщина всього найбільшого, найвищого, наймасштабнішого та найдорожчого. Якщо попри всі старання не вдається зробити щось найбільшим, то це роблять найширшим, якщо не виходить зробити вищим – тоді воно буде найдовшим, якщо інші параметри чомусь недосяжні – завжди можна зробити найдорожчим. Безперечно, це світова ярмарка амбіцій і марнославства, але ж як цікаво за нею спостерігати! Зараз це ще не так помітно, як стане згодом, але влада країни впевнено втілює свій план зробити з Дубаї столицю розваг в той час, як формальна столиця, Абу-Дабі, буде осередком культури та мистецтва. Про ці два головні міста країни розповімо далі.
Дубаї своїм розвитком та розмахом давно перескочив усі міста ОАЕ і наздогнати його не вдається нікому. Саме тому шейхи Абу-Дабі мудро вирішили наздоганяти не параметри, за якими їх давно лишили позаду, а сконцентруватися на чомусь іншому, «вічному». Саме тому столиця країни робить акцент на відпочинку для душі. Звісно, тут вистачає і розваг – Абу-Дабі знаменитий своїм Ferrari-парком та Universal Studios – проте останніми роками нові проекти тут більше культурні.

Кожен справжній мандрівник мріє хоча б раз у житті відвідати Нову Зеландію – країну, де досі живуть хобіти, а кровожерливі маорі ловлять туристів і смакують ними теплими вечорами. Кожен турист прагне насолодитися незайманою новозеландською природою, полазити по чудових горах, спробувати чудового місцевого вина у долині Мальборо та відвідати світову столицю адреналіну Квінстаун.
Поїхати у найвіддаленішу країну світу виявилось непросто. Для в’їзду в Нову Зеландію необхідно отримати візу, яка потребує значної кількості документів і коштує $180, а посольства розташовані тільки в Лондоні та Москві. Благо, що є у нас фірми-посередники, які за подвійну плату оформляють всі документи, подають та забирають їх.

Добратися до Нової Зеландії було також складнувато. Для себе я вибрав маршрут Львів-Стамбул-Сінгапур-Крайстчерч-Окленд-Гонконг-Стамбул-Львів. Сумарний переліт в кожен займав 38 годин. Проте це не перешкода для справжнього мандрівника.
Після довгих перельотів я нарешті ступив на новозеландську землю, вдихнув найчистішого повітря та пішов проходити всі паспортно-митні процедури. Уряд забороняє вводити в країну будь-які продукти харчування, медикаменти та багато іншого. Тому кожного туриста в аеропорту прискіпливо оглядають, а при виявленні заборонених речей відразу або накладають величезний штраф, або відправляють назад додому. Про ці обмеження я знав заздалегідь, тому пройшов все швиденько і опинився в одному з найбільших міст країни – Крайстчерчі.

В уяві тих, хто поки на власному досвіді не дослідив Південно-Східну Азію, Гонконг, Сінгапур і Куала-Лумпур виглядають дуже схоже. Всюди прогрес, розвиток, хмарочоси і багатство. Проте різниця там є в усьому. Звісно, крім технологій і хмарочосів. Вони чудові всюди. Цього разу ми відвідали Гонконг і охоче поділимося з вами його найцікавішими місцями.

Отже, Гонконг – це автономія Китаю. Причому настільки автономна, що має власний візовий режим, валюту і кордон з рештою країни. Разом з Макао, Шеньчженем, Гуанчжоу та ще кількома містами дельти Перлинної річки він утворює найгустонаселенішу агломерацію в світі. Кожне з міст розвивається стрімкими темпами і має свою основну особливість. Макао, наприклад, за лічені роки став світовою столицею азартних ігор, залишивши далеко позаду Лас-Вегас. Гуанчжоу є світовим центром торгівлі завдяки знаменитій виставці. Гонконг – це головний фінансовий центр Азії, давній та дуже потужний порт і центр торгівлі. Від решти Китаю він відрізняється своєю космополітичністю та європеїзованістю.

Прийшло літо, і думками ви вже, мабуть, на пляжі під пекучим сонцем із прохолодним коктейлем у руці. Але напередодні відпочинку перед кожним з нас завжди стоїть надскладне завдання – зібрати речі! Швидко, продумано і так, щоб все необхідне помістилося у валізу, розміри та вага якої будуть вписуватись у правила авіаліній.

Перш за все вам потрібно скласти правильний перелік необхідного одягу та аксесуарів для відпочинку на морі. Тоді і місця в валізі буде достатньо, і ви не повертатиметесь із відпуски з думкою, що даремно везли з собою половину свого гардеробу.

Капелюх, сандалі, футболка і шорти – саме такий одяг асоціюється нам із відпочинком. І це непогано, проте не треба забувати, що наш одяг впливає на те, як нас сприймають оточуючі.
В подорожі перш за все має бути комфортно, але чи означає це, що треба виглядати абияк? Зовсім ні! Комфорт також можна легко поєднати із стилем.

Одяг для відпочинку варто умовно розділити на три категорії:

• Щоденні прогулянки по місцевості.
• Вечірні променади біля моря та вечері в місцевих ресторанах.
• Одяг для пляжу